Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Єфремова «настріляла» на бронзу

17 лютого, 2006 - 00:00
АННІ ОЛОФССОН, ФЛОРЕНС РОБЕР-БАВАРЕЛЬ І ЛІЛІЯ ЄФРЕМОВА / ФОТО РЕЙТЕР

Усього 6,6 секунди забракло українській біатлоністці Лілії Єфремовій, щоб завоювати золоту медаль XX Олімпійських ігор у Турині. В одному з найбільш видовищних видів програми — спринті на 7,5 км — Лілія на двох вогневих рубежах відстрілялася без промахів і на фініш змогла приїхати третьою. Перша «бронза» в скарбничку збірної України дісталася нам у складних погодних умовах. Практично весь час на трасу падав сніг, до того ж ситуація ускладнювалася сильним вітром. Не дивно, що кілька фавориток на чолі з німкенями та росіянками не змогли пройти дистанцію на одному диханні. Промахи та повільна їзда відкинули далеко назад чемпіонку Турина росіянку Ішмуратову, норвежку Пуаре, німкеню Вільгельм... Найкраще дистанцію вдалося пройти француженці Флоренс Робер-Баварель. Також не допустивши жодного промаху, вона сенсаційно стала олімпійською чемпіонкою. Сенсаційно, бо за кілька останніх сезонів їй не вдавалося бути в призерах на жодному (!) етапі Кубка світу. Другою, показавши крейсерську швидкість, прийшла шведка Анні Олофссон. Навіть із одним колом штрафу вона лише на дві секунди відстала від француженки.

На тлі приголомшливого успіху Єфремової, яка тривалий час виступала за збірну Білорусі, а її кращим результатом було третє місце на одному з етапів гран-прі, решта наших лижниць-стрільців виступили невиразно. Віце-чемпіонка Нагано-1998 Олена Петрова фінішувала 44-ю, Оксана Хвостенко — 49-ю, а Ніна Лемеш — 50-ю. Що й треба було довести. Цим успіхом Лілія підклала велику «свиню» всім свої колегам по збірній, які у вирішальні моменти або розслабляються, або втомлюються, або жаліються на погано змазані лижі чи магнітні бурі. Якби не успіх Єфремової, ми б їм, можливо, повірили...

Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, «День»
Газета: