Найбільша і найважливіша частина виховання кожного — це те, що ми даємо собі самі.
Едвард Ґіббон, британський історик, член Парламенту Великої Британії

«Я вирішив повернутися сюди ще раз»

13 червня, 2012 - 00:00

11 червня. За три години перед НСК «Олімпійський» починають збиратися вболівальники. Неозброєним оком важко визначити, кого вони підтримують. Тут дуже багато молоді, яка вигукує речівки: «Україна, вперед!» або ж «Слава Україні! Героям слава!» Речівки шведів трохи відрізняються: «Вперед, жовті, вперед, сині!» або ж «Ми, шведи, всі разом!» і т. ін. На вулицях дуже багато загонів міліції — піших та кінних. Був також і ОМОН, який ховався у дворах. «Тут стільки міліції!» — дивується шведський вболівальник Крістіан РАМХОУ. Хоча, схоже, це не здивування, а страх (?). «Так, — відповідаю, — вона тут для того, щоб захистити вас!» Швед запитує, чи можна їй довіряти, на що відказую, що краще не варто, але міліція все одно стежитиме за порядком і нічого лихого йому не заподіє.

Чим ближче до гри — тим більше вулиця потопає в жовто-блакитних кольорах. Спритні городяни тут таки, посеред дороги, продають різні речі для фанів: перуки, дудки, «крутилки», навіть червоні й жовті картки. Найбільше вразила черга, щоб розмалювати своє обличчя фарбою. Так, малюнок на одній щоці коштуватиме вам 20 грн, на двох — 30. Якщо ж ви хочете, щоб вам повністю розмалювали обличчя — 80 грн. Десь угорі кружляв гелікоптер. Хтось із натовпу припустив, що це сам Янукович...

Для того, щоб потрапити на стадіон, потрібно пройти контроль. Тішило, що таких рамок, біля яких стояло аж по чотири стюарти, було більше ніж достатньо. Черги майже не було. Разом з українськими правоохоронцями стежили за порядком і шведські.

Серед скандинавських уболівальників було багато й тих, хто висловив підтримку екс-прем’єру Юлії Тимошенко. «Поліція не хотіла мене сюди пропускати, бо я вдягнув футболку із зображенням Тимошенко, — розповідає журналіст-фрілансер Пер Мікаель ХЬОГМАН. — Але потім я поговорив зі шведським офіцером і сказав, що знаходжуся в демократичній країні й маю повне право одягати те, що мені подобається. Україна мені подобається, вона має бути демократичною, а не диктаторською. Ніхто не примусить мене зняти цю футболку. Я не хочу бути голим на стадіоні. Футболку з Тимошенко я отримав у подарунок у шведському таборі. Хоча я й не знаю багато про внутрішню політику України, але мені подобається Юлія Тимошенко. Те, що її помістили до в’язниці — це жахливо. Тож вдягнувши футболку, я вирішив підтримати рух на її підтримку. А загалом, мені подобається в Україні. Люди тут доброзичливі та люб’язні. Мені відомо і про зв’язки між Україною та Швецією, оскільки знаюся на історії та географії. До того ж моя екс-наречена родом із Києва».

На матчі Україна — Швеція було багато вболівальників і з інших країн. Зокрема Андреас МЮЛЛЕР і Ніко ШТЕЙГЛЕДЕР приїхали до Києва з Магдебурга. «Ми подолали п’ять тисяч кілометрів на машині, щоб дістатися сюди. До цього ми вже були у Кракові, Львові, Харкові. Те, що Україна грає проти Швеції, — супер. Київ — чарівний. Це наш перший день у Києві, нам усе подобається, особливо люди», — говорить Андреас. Їхній співвітчизник Борис також прийшов на цю гру, бо «не встиг купити квитки на матч Німеччина — Португалія», який відбувся 9 червня. «Ми вирішили подивитися цю гру, тому що Україна — господар, і це її перша гра. Ми будемо вболівати за неї!»

За кілька днів до матчу Києвом розгулювала група вболівальників із Голландії, яка збиралася відправитися потягом до Харкова, де голландці мали грати з данцями. «Фінал буде: Україна-Голландія. Але Голландія переможе! — говорить один із фанів на ім’я Донован. — Київ надзвичайне місто! Тут незвичайна атмосфера! До того ж ми швидко адаптувалися! Ми вже вивчили: «дякую!», «пиво», «здоров!» і «файні дівчата!»...

52-річному Паскалю ЛЄ ФРАНКУ з Франції також подобається Київ: «Особливо головна вулиця! — вигукує він. — Сподіваюся, що збірна Франції піде якомога далі, разом з Україною. Я також знаю й про Юлію Тимошенко. Ми підтримуємо її. Це одна з причин, чому наші високопосадовці відмовилися від приїзду на чемпіонат. Ми демократична країна й підтримуємо цю жінку. Це дуже важливо для Франції та для решти європейських країн. Гадаю, що Євро приблизить Україну до Європи, адже дуже мало людей знає про цю країну, й лише щойно відкрили її. Я, наприклад, вирішив повернутися сюди ще раз. Наступного року я планую відвідати Донецьк, Харків, Львів, Сімферополь».

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: