«Ювіляри» потребують допомоги

1110 років тому в нинішньому мікрорайоні Горяни, де зараз розташовано залишки давнього замку, народилося місто Ужгород. Буквально за кілька десятків метрів від цього місця 800 років тому явилася на світ божий церква, наречена Горянською ротондою. Це одна з найвагоміших в Україні пам’яток храмової архітектури XII- XIII століть, яка поступається хіба що Софії Київській. Так стверджує група діячів культури «Культурне братство». Вона заявляє: протягом останніх десятиліть над шедевром чиниться наруга. Церковна ж громада заперечує: вірники врятували ротонду від знищення й дбайливо оберігають.

Це храм святої Анни. Пам’ятка європейського значення складається із самої ротонди — заокругленого шестигранника — та добудованої пізніше (в XV столітті) прямокутної частини храму. Всередині ротонди шість ніш, майже суцільно вкритих розписами, що займають три яруси. Найдавніші відносяться до XIII століття й потребують негайної реставрації. Тут, зокрема, є одне з найдавніших в Україні зображень святого Юра. Трохи ліпше збереглися фрески XIV століття. Всі вони позначені впливом італійського мистецтва, бо тодішні володарі Ужгорода були вихідцями з Італії. У 1994-му спеціалісти львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» провели оновлення кількох фресок прямокутної частини. Кругла споруда ротонди символізує світ, космос, що перебуває під владою Бога-Творця. Ротонда побудована з цегли, у її спорудженні брали участь візантійські майстри.

Після комуністичного терору проти Греко-католицької церкви Горянську ротонду передали православним. Із травня 1959 року, коли під час богослужіння блискавка вбила п’ятьох і поранила сорок вірників, храм був закритий аж по 1990-ий. Тоді настала легалізація Української греко-католицької церкви, й ротонду повернули законним власникам. Греко-католицька громада відремонтувала занедбану, відкриту вітрам і дощам будову. Влада Ужгорода допомогла парафіянам замінити дерев’яні конструкції дахів та вежі. Щоправда, за твердженням мистецтвознавця Михайла Примича та художника Василя Варги, під час проведення будівельних робіт не порадилися із спеціалістами- реставраторами й значною мірою зіпсували старовинний інтер’єр. Аби надати пам’ятці первозданності, на думку членів «Культурного братства», необхідно забрати вихлопні труби з готичних вікон, жовтий колір з кам’яного обрамлення, а зі стін — штукатурку з набриском.

Біля Горянської ротонди почали будувати двоповерхову церковно-приходську школу. Проти цього виступили мистецтвознавці, музейні працівники. За їхніми словами, заповідна територія має величезну археологічну цінність, зберігаючи в собі пласти раннього залізного віку та навіть палеоліту.

360 років виповнюється візитній картці Ужгорода, величавому Хресто-Воздвиженському собору. 225 років тому ерцгерцогиня, королева, імператриця Марія-Терезія подарувала його Мукачівській греко-католицькій єпархії. Після Другої світової війни храм забрали від греко-католиків, передавши православним. А в 1991-му він знову повернутий греко-католикам. Нинішній єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашик на сторінках газети «Старий замок» заявив: «Повернуто лише четвертину храмів, які належали греко-католикам. Жоден будинок не був повернутий в Ужгороді, де ми мали чимало майна, — чоловічий монастир (нині фізичний факультет Ужгородського національного університету), жіночий монастир, сиротинець, інтернат, єпископську резиденцію... До 1939-го ми мали 439 церков, з них 30 було знищено за комуністичного режиму. Нам повернули 103.Маємо ще 45 новозбудованих і 65 є на різних стадіях будівництва. У 30 храмах здійснюється почергове богослужіння. Понад сотня громад взагалі не має де молитися. Тобто кожна третя».

І все ж Закарпаття підтверджує своєрідний статус найбільш релігійної області України. Порівняно з 1990 роком кількість релігійних організацій збільшилася майже на третину й загалом становить півтори тисячі. В області за роки незалежності України збудовано понад 320 культових споруд, у стадії спорудження ще 226. З поміж них найбільше православних церков. Найвищою в Україні, 60 метровою церквою, ставХресто-Воздвиженський православний собор. Це — нова візитівка Ужгорода. Під орудою протоієрея отця Димитрія Сидора, будівельника за професією, його зводять з 1993-го. Священик, до речі, самотужки склав проект. Храм і зводиться, й діє. Збудовано перший поверх, собор, офіси, кухню, класи, бібліотеку, яку відкриють найближчим часом. Матимуть і актовий зал. Восени слід закінчити фарбування даху собору. Малі бані стануть синіми, із золотавими восьмикутними зірками. Центральну баню зроблять золотою. Уже замовлені два іконостаси, один з них прикрасить церкву Кирила та Мефодія. Зовні споруду пофарбують у синій колір. Отець Димитрій Сидор схиляється до того, щоб собор розписували іконописці з Росії, а також аби їхні професіонали майстрували інокостаси. Київські, за його словами, просять значно більші суми. Всі будівельні роботи виконує постійна бригада, набрана настоятелем і виконробом о. Димитрієм з місцевих майстрів. Фінансування відбувається за рахунок пожертв тисяч ужгородських вірників, кількох меценатів з обласного центру Закарпаття. Підсобляють і православні зі США — вихідці з нашого краю. Коштів, звісно, постійно бракує, адже проект масштабний. Закінчений собор у нижньому й горішньому залах вміщатиме понад вісім тисяч парафіян.