Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Закрите місто?

23 грудня, 2004 - 00:00
ОТАКА «ФОРМА» ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ... НАВМИСНО ЧИ МИМОВОЛІ ОРГАНІЗАТОРИ ЦІЄЇ АКЦІЇ ЗАВДАЛИ СЕРЙОЗНОЇ ШКОДИ РЕПУТАЦIЇ ДОНЕЦЬКА

«3700 кілометрів по Україні. Час об’єднуватися!» — такий лозунг обрали для себе учасники автопробігу «Поїзд дружби» по 16 областях країни, який, незважаючи на цілком мирні наміри, так і не потрапив до одного із пунктів призначення — Донецьк.

Варто із самого початку відмітити, що учасників автопробігу в Донбасі чекали. Щоправда, кожен по-своєму: одні готувалися поспілкуватися і послухати, з чим кияни прибудуть до Донбасу, інші — перешкодити активістам «ПОРИ» переїхати кордон Донецької області. Як з’ясувалося, прихильників другої думки в Донбасі виявилося більше.

Спочатку не відбулося заплановане прибуття автопробігу о восьмій вечора 20 грудня. Як повідомила прес-координатор туру Ольга Годованець, практично весь день 20 грудня тривали переговори учасників із донецькою міською владою стосовно того, чи зможуть вони гарантувати безпеку учасників акції. На адресу мерії було направлено офіційний запит, і мандрівники, що були на той момент у Дніпропетровську, чекали на нього відповіді. Крім того, пам’ятаючи гіркий досвід відвідування інших міст (зокрема, Одеси), учасники автопробігу звернулися з проханням забезпечити їм безперешкодний проїзд територією Донецької області й до Віктора Януковича, а також керівника його штабу Тараса Чорновіла.

При цьому О. Годованець неодноразово підкреслювала, що настрій у хлопців гарний, і вони, незважаючи ні на що, хочуть їхати до Донецька. «Ми усвідомлюємо, що нас можуть там зустріти не дуже доброзичливо, але сподіваємося, що цього не станеться», — заявила вона і навіть пожартувала, що учасники автопробігу розуміють: цей день може виявитися останнім днем їхньої подорожі.

І все ж пізніше стало відомо, що пасажирам «Поїзда дружби» міська влада дозволила в’їхати в місто і провести двогодинний (з 13.00 до 15.00 21 грудня) мітинг на площі Палацу молоді «Юність», відомого як місце з’їзду «Нашої України», що не відбувся 31 жовтня 2003 року.

У міру наближення автопробігу до Донецька в шахтарській столиці почали з’являтися групки молодих людей, що мали намір провести мітинги на підтримку кандидата в президенти Віктора Януковича. І поки «Поїзд дружби» долав останні кілометри до шахтарської столиці, приблизно 300 молодих учасників мітингу, який проходив саме біля «Юності», спалили три опудала — Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко і Петра Порошенка, перевдягнутих перед «стратою» в помаранчеві вбрання.

Перепало і самим мандрівникам. Рано вранці 21 грудня донецькі журналісти отримали повідомлення про те, що «прихильники кандидата в президенти України В.Ф. Януковича зустрічатимуть колону на в’їзді в Донецьк із боку Маріупольської розвилки, тобто з мікрорайону Широкий/Мирний» (південна околиця міста). Це була ініціатива спеціально з нагоди створеного штабу прихильників В. Януковича, які мали намір зустріти «помаранчевих гостей» «мирно, лояльно і толерантно». Як з’ясувалося пізніше, первинна задумка не вдалася, і «Поїзд дружби» майже на під’їзді до Донецька банально закидали камінням. Як повідомила по телефону Ольга Годованець, близько 60 автомобілів прихильників В. Януковича заблокували дорогу для в’їзду в Донецьк, у зв’язку з чим учасники акції вирішили повернути на Харків. Однак і тут їм не вдалося проїхати, адже по дорозі були розкидані металеві «їжаки» та уламки скла, через що багато машин-учасників автопробігу прокололи шини, які вимагали заміни. «Зараз машини закидають камінням, а навколо жодного автомобіля ДАЇ немає, хоча протягом поїздки вони супроводжували колону. Ситуація дуже складна. Ми покладаємося тільки на Бога», — повідомляла по телефону Ольга.

У результаті вийшло так, що і на мітинг мандрівники спізнилися, і Донецьком як слід не змогли проїхати. Адже, крім просвітницької роботи, учасники акції хотіли також покласти квіти до пам’ятника загиблим шахтарям.

Складається враження: в Донбасі дуже багато людей не просто не хочуть чути другу сторону, а прагнуть позбавити її права голосу. Адже, як правильно зазначила Ольга Годованець, «кожен має право бути почутим». Не обов’язково приймати іншу думку і слідувати їй, тим більш — пам’ятаючи образи, завданi Донбасу опозицією, адже елементарної коректності ще ніхто не відміняв.

І де тепер гарантія того, що автопробіг 10 автомобілів під загальним лозунгом «Захистимо свій вибір!», ініційований вже донецькою стороною, що стартував із шахтарської столиці 21 грудня, в інших областях не зустрічатимуть так само?

КОМЕНТАР

Тетяна СТРОЙ, прес-координатор Донецького обласного громадсько-виборчого штабу Віктора Януковича:

— Ми проводили мирний мітинг на площі перед «Юністю» і мали намір це робити тільки коректно, йти на компроміси… Ініціатива спалювати опудала була не наша, ми взагалі не розуміємо, що це було. Ми чекали «ПОРУ». І наскільки нам було відомо, вони самі вирішили не їхати в Донецьк через масові скупчення людей. І тільки потім ми взнали, що за 2 км від міста їх проїзд заблокували якісь машини, ніби прихильників Януковича. Ми нічого про це не знали. І електронна адреса, з якої запрошували журналістів брати участь у блокуванні кортежу також не наша. Якщо це все правда, якщо це не провокація і там дійсно були розкидані ось ці «їжаки», то це жахливо.

Ганна ХРИПУНКОВА, Донецьк. Фото автора
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ