Парадокси пострадянської свідомості

До жовтневих виборів парламент засідатиме в пленарному режимі лише двічі: 2 і 16 жовтня. Решту робочих днів народні обранці працюватимуть в округах та комітетах і фракціях... Іншими словами, займатимуться власними справами — виборчою кампанією. Комуністи, натхненні зростанням рейтингу, активно проголосували за зміни до календарного плану, хоча ще напередодні Петро Симоненко заявляв, що КПУ не підтримує ідею регіоналів працювати лише один раз на тиждень. Утім, до таких «перепадів настрою» комуністів не звикати... А найприкріше те, що стан, в якому перебуває країна, дає змогу їхньому політичному секонд-хенду досі знаходити своїх прихильників.

Днями сучасні «комсомольці», які проводили мітинги в містах України, зажадали від Кабінету Міністрів повернути в шкільну програму з літератури радянський роман «Молода гвардія» Олександра Фадєєва. Щодо цього в Полтаві (!) було навіть ухвалено резолюцію. Комуністи вважають, що це виховуватиме в українців патріотизм. Зрозуміло, який. Той самий, який намагаються виховати в Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театрі, де нещодавно відбувся показ рок-опери «Розп’ята юність», присвяченої 70-річчю створення підпільної молодіжної організації «Молода гвардія». Як зазначено в прес-релізі, рок-опера подає «відомі з підручників історії факти про діяльність організації «Молода гвардія» з погляду сучасної молоді».

Тим часом у Херсоні міська влада заборонила виставку «Народна війна 1917 — 1932 рр.». Тож у цьому місті вже вдруге блокують проведення виставки, присвяченої державотворенню й визвольному рухові України 1917 — 1932 років. Аргументація влади просто вражає: мовляв, до Дня міста ця виставка... занадто «сумна». Отже, поки в Луганську, за повідомленням ЗМІ, глядачі обливаються сльозами під спектакль «Молода гвардія», у Херсоні українцям свідомо перекривають доступ до знайомства із власною історією.

«Це свідчить про те, що політичні сили, які нині причетні до влади, проводять гуманітарну політику, особливо в історичній сфері, спрямовану проти формування української ідентичності, — коментує історик Володимир В’ЯТРОВИЧ. — Вони намагаються повернути старі, радянські міфи, на базі яких формувалася совєтська ідентичність. Для комуністів це ідеологічна позиція. Але є і представники влади, як, наприклад, Дмитро Табачник, які нав’язують цей шлях. За свою кар’єру нинішній міністр освіти досліджував політичні репресії, Голодомор-геноцид, а тепер відверто проводить русифікацію України. Він один із тих, хто намагається повернути радянське уявлення про історію. Це говорить про те, що сучасна українська влада практично працює проти власної держави».

Цілеспрямована політика на догоду північно-східному сусідові? Чи просто безлад у головах, який, між іншим, поширюється не лише на більш-менш віддалену від нас історію, а й на нову. У Дніпропетровську встановили барельєф Кучмі, уже за кілька днів у Києві спалили його портрет під час ушанування пам’яті Гонгадзе, а Ірина Геращенко тим часом під враженням від Ялтинської європейської стратегії написала на своїй Facebook-сторінці, що Кучма був не таким уже й поганим...

А це — «рука Кремля»? Чи «каша» в головах?