«Чудова вісімка» отруйників ФСБ

Розслідувальна команда The Insider, Bellingcat і CNN за участю Der Spiegel встановила імена і звання працівника ФСБ, які отруїли Олексія Навального «Новачком». Отруєння в Томську було вже другою спробою, за два місяці до цього ті ж таки ФСБівці вчинили замах на опозиціонера в Калінінграді і мало не вбили при цьому Юлію Навальну. Головну роль у замаху відігравав спеціальний підрозділ Інституту криміналістики ФСБ. Після того, як The Insider і Bellingcat через білінги телефонних розмов отруйників Скрипаля вдалося встановити, що «Новачок» працівники ГРУ отримували з НЦ «Сигнал», з’явилася можливість розслідувати й інші гучні отруєння. Телефонні білнги й дані про поїздки свідчать, що операцію з отруєння Навального провела група із щонайменше вісьмох оперативників ФСБ із таємного підрозділу відомства, який діяв під прикриттям Інституту криміналістики ФСБ (він же НДІ-2 ФСБ або в / ч 34435).

Колишні радянські й російські розвідники, що втекли на Захід, розповідали, що інститут керує таємною лабораторією, яка за радянських часів виробляла отрути, що їх використовували для вбивств західних дипломатів, українських націоналістів та радянських перебіжчиків. За словами колишнього генерала КДБ Олега Калугіна, в цій лабораторії КДБ виготовили спеціальну кулю (крихітна кулька з двома отворами), начинену рицином, яку використовували для отруєння болгарського письменника-емігранта Георгія Маркова, вбитого в Лондоні 1979 року. Ще один перебіжчик з КДБ, який нині мешкає у США, на умовах анонімності розповів Bellingcat, що основна лабораторія КДБ з виробництва отрут була саме на тому місці, де, як встановили журналісти-розслідувачі, розташований оперативний центр Інституту криміналістики, що займається отруєннями. Той самий перебіжчик також стверджує, що місце лабораторії КДБ було настільки таємним, що саме його використовували путчисти для нарад у серпні 1991 року.

2007 року у статті на сайті Gazeta.ru стверджувалося, що полоній, який використовували для вбивства Олександра Литвиненка, було підготовлено в НДІ-2. На основі білінгу телефонів 12 працівників ФСБ, пов’язаних з Інститутом криміналістики, журналістам The Insider, Bellingcat і CNN вдалося встановити, що НДІ-2 продовжує керувати лабораторією хімічної зброї. Вона розташована у двох таємних місцях у Москві та Підмосков’ї, що суворо охороняються. Основний комплекс будівель розташований на перетині вулиці Академіка Варги з Теплостанським проїздом. Друга база — це комплекс будівель у Підлипках, неподілік Корольова. Оперативники, причетні до програми отруєнь, часто відвідують адміністративний штаб головної організації інституту — Центр спеціальної техніки, розташований на Проспекті Вернадського, 12. Читаючи все це, дивуєшся, наскільки Москва і близьке Підмосков’я буквально нашпиговані об’єктами спецслужб.

Директор Інституту криміналістики ФСБ — генерал Кирило Васильєв. Васильєв — інженер-хімік і фахівець у галузі ідентифікації метаболітів речовин у біомедичних зразках за допомогою мас-хроматографії і мас-спектрометричного виявлення (золотий стандарт для ідентифікації хімічної зброї у біомедичних зразках). Не розкриваючи своєї належності до ФСБ, він також бере участь у дослідженнях для НЦ «Сигнал», який відіграє провідну роль у розробках «Новачка» в Росії. Кирило Васильєв підпорядковується генерал-майорові Володимиру Богданову, колишньому начальникові Інституту криміналістики, який нині очолює його головне підприємство — Центр спеціальної техніки ФСБ і є заступником директора науково-технічної служби ФСБ.

Розслідувачам вдалося встановити особи 15 працівників Інституту криміналістики ФСБ, пов’язаних з операціями з отруєння, зокрема щонайменше вісьмох із них, включно з керівником групи — полковником Станіславом Макшаковим, які брали участь у замаху на вбивство Навального (цікаво, що група отруйників з ГРУ також складалася з 8 осіб). Хтось із отруйників мав медичну освіту, хтось робив кар’єру в армії, хтось у спецназі ФСБ, є й фахівці з хімічної зброї. Макшаков, що народився 25 березня 1966 року, раніше працював у Державному інституті технології органічного синтезу в закритому військовому містечку Шихани-1 (в/ч 61469). До офіційного припинення російської програми хімічної зброї 2017 року цей військовий інститут проводив дослідження і розробки нових форм хімічної зброї, зокрема нервово-паралітичний агентів на кшталт «Новачка».

Олег Таякін, який також має псевдо «Тарасов», народився 6 грудня 1980 року. Він був старшим членом групи з отруєння Навального і зазвичай координував дії підлеглих, перебуваючи в центральному офісі на вулиці Академіка Варги. Таякін також служив на базі «Біле вугілля» Служби спеціальних призначень ФСБ в Єсентуках і у в/ч 03523 Космічних військ. 2004 року він закінчив Пироговську медичну академію в Москві і раніше працював лікарем.

Олексій Александров, який має псевдо «Фролов», народився 16 червня 1981 року. 2006 року він закінчив медичний інститут у Москві і працював лікарем швидкої допомоги, а потім військовим лікарем, і почав службу в ФСБ 2013 року. На думку розслідувачів, Александров відігравав головну роль у двох спробах отруєння Навального 2020 року.

Лікар Іван Осипов, який послуговується псевдо «Спиридонов», народився 21 серпня 1976 року. 2012 року він видалив свої дані із соцмереж, ймовірно, у зв’язку з тим, що саме тоді став працівником ФСБ.

Костянтин Кудрявцев, який виступав під псевдо «Соколов», народився 11 квітня 1979 року. Він служив у військовій частині в Шиханах і до початку роботи в Інституті криміналістики ФСБ встиг закінчити Російську академію військового хіміко-біологічного захисту.

Олексій Кривощоков, який народився 11 квітня 1979 року, не встиг здобути псевдонім. До приходу до ФСБ 2008 року він служив у Міністерстві оборони.

Михайло Швець, який послуговується псевдо «Степанов», з огляду на опубліковане фото, — людина з дуже недобрим поглядом. Він офіційно прописаний за адресою «вулиця Трубецка, 116, Балашиха» — це адреса Центру спеціальних операцій ФСБ, де тренувався вбивця Зелімхана Хангошвілі Вадим Красиков (Соколов). Телефонні метадані доводять, що Швець буває як в лабораторії на вулиці Академіка Варги, так і на базі ЦСН ФСБ.

Володимир Паняєв, що народився 25 листопада 1980 року в Сердобську Пензенської області, також не встиг ще здобути псевдонім. До Інституту криміналістики ФСБ працював у прикордонній службі ФСБ, потім став співзасновником компанії, що займалася газовим обладнанням. Навряд чи випадково, що він мешкає в одному будинку з Олексієм Навальним. Після отруєння адресу його реєстрації змінили на штаб-квартиру ФСБ на Луб’янці, 1.

Отруйники почали стежити за Олексієм Навальним не пізніше січня 2017 року, тобто відтоді, як він оголосив про свої плани брати участь у президентських виборах у Росії 2018 року. 2017 року Навальний зробив понад 20 передвиборних поїздок за межі Москви. Отруйники стежили за ним практично у всіх цих поїздках, за винятком кількох одноденних, без ночівлі в пункті призначення. Загалом працівники ФСБ зробили 47 поїздок у тих самих напрямках, куди літав чи їздив Олексій Навальний.

Отруйники зазвичай подорожували групами по дві або три особи — на різних рейсах, чергуючи справжні імена та імена прикриття (псевдо). Іноді вони відлітали під одним ім’ям з Москви і під іншим — назад, але майже ніколи не летіли тим самим рейсом, яким летів Навальний, а послуговувалися паралельними рейсами з інших московських аеропортів. Часто-густо вони використовували рейс, що передував рейсові Навального. Це зводило до мінімуму можливість того, що Навальний або члени його команди помітять одних і тих самх пасажирів на різних рейсах. У розмові з розслідувачами Навальний розповів, що під час одного з перельотів 2017 року (якого точно, він вже не пам’ятає) він відчув симптоми, дуже схожі, хоча й менш серйозні, на те, що було під час фатального перельоту з Томська.

Після того, як ЦВК у грудні 2017 року відмовив Навальному в реєстрації кандидатом у президенти, стеження за ним припинилося. 2018 року поїздок Навальний, що збігалися з отруювачами, не мав, 2019-го — була лише одна поїздка в лютому до Петербурга. У липні 2019 року Навальному стало зле в ізоляторі, куди його посадили за заклики до протестів — його шпиталізували із сильним набряком обличчя. Офіційно йому діагностували «алергічну реакцію», хоча алергіком Навальний ніколи не був. 2020 року стеження за Навальний відновилося повною мірою.

Білінги телефонних перемовин свідчать про сплеск спілкування між працівниками НЦ «Сигнал» й трьома працівниками ФСБ вже за два місяці до отруєння Навального в Томську. 2 липня 2020 року Александров («Фролов»), Швець і Паняєв купили квитки до Калінінграда. Паняєв полетів того ж таки вечора, а «Фролов» і Швець — наступного ранку, 3 липня, коли Навальний із дружиною Юлією відлетіли до Калінінграда, щоб провести п’ятиденну відпустку у готелі «Шлосс Готель Янтарний» на березі Балтійського моря. Цього разу ФСБівці знову вилетіли з іншого аеропорту, щоб не бути поміченими: Навальний вилетів з Домодєдово, отруйники — з Шереметьєво. Незадовго до вильоту всі троє оперативників ФСБ неодноразово розмовляли телефоном із полковником Макшаковим. Він, своєю чергою, обмінявся телефонними дзвінками зі своїм начальством — генералами Кирилом Васильєвим і Володимиром Богдановим. Усі троє оперативників на час поїздки відімкнули свої звичайні мобільні телефони. Однак принаймні один із них — Александров («Фролов»), неодноразово використовував номер «лівого» телефону для зв’язку зі своїм командиром Макшаковим під час операції.

Двоє працівників готелю незалежно один від одного розповіли розслідувачам, що за день до приїзду Навальних «прийшло кілька осіб у цивільному, розмовляли з начальством, потім заходили до номерів, щось там робили й пішли». Працівники готелю вирішили тоді, що спецслужби встановили прослуховування. Вдень 5 липня о 16:55 тріо отруйників відлетіло назад до Москви. Після прибуття Александров зателефонував Макшакову, й отруйники поїхали до офісу на вулицю Академіка Варги. Уранці 6 липня подружжя Навальних ненадовго повернулося після пляжу до свого номера в готелі, а потім вони пішли снідати до сусіднього пляжномуго кафе. По дорозі до кафе Юлія Навальна раптом відчула себе зле. Вона розповідала: «Я просто йшла вулицею, почуваючись абсолютно нормально. І раптово відчула себе зле. Потім дуже зле. Потім так зле, як ніколи в житті не почувалася. Олексій запитує: що в тебе болить? Чим тобі допомогти? А в мене нічого не болить, і я сама не розумію, що відбувається. Він приніс мені води, я пішла назад до номера. По дорозі присіла на лавку і вже насилу з неї встала. До номера ледве дісталася, хоча це було метрів триста. Лягла на ліжко. Це було просто жахливо. Через годину стало легше і я заснула. А вранці все було зовсім нормально». Найімовірніше, Юлія отримала дозу «Новачка» значно меншу, ніж летальна.

Починаючи з 8:30 ранку 6 липня 2020 року відбувалося постійний обмін телефонними дзвінками між отруювачами, які щойно повернулися з Калінінграда, і їхнім начальником Макшаковим, який, своєю чергою, знову телефонував звітувати генералам Васильєву і Богданову. О 9 ранку Макшаков, Васильєв і Богданов по черзі телефонували Артуру Жирову, директорові НЦ «Сигнал». О 10 ранку Жиров, а потім і Макшаков телефонували Олегу Демидову, фахівцеві з «Новачка», який раніше працював у 33-му військовому інституті в Шиханах. Олег Демидов є співавтором патенту 2003 року на «імітаційну рецептуру для навчання військ бойових дій в умовах хімічного зараження». Після формального виходу на пенсію з 33-го інституту, він кілька років пропрацював у Дубненському НДІ прикладної акустики, який формально не пов’язаний з хімзброєю, але який регулярно відвідували Таякін і Александров у травні-червні 2020 року, з огляду на метадані їхніх телефонів. Станом на 2019 рік Демидов працював в НЦ «Сигнал» та останнім часом часто спілкувався телефоном щонайменше з п’ятьма учасниками групи отруйників з ФСБ. Після активного обміну дзвінками між ФСБ і НЦ «Сигнал», о 13:00 генерал Богданов попрямував до аеропорту і о 14:30 сам відлетів до Калінінграда. Дані геолокації свідчать, що наступні кілька днів він провів у штаб-квартирі ФСБ в Калінінграді, спілкуючись телефоном переважно з Макшаковим, а також із хіміками НЦ «Сигнал» та Інститутом криміналістики.

Через місяць Александров («Фролов»), Осипов («Спиридонов») і Паняєв — забронювали квитки на рейс до Новосибірська. Навальний забронював свій зворотний квиток (не з Новосибірська, а з Томська) тільки 17 серпня, і через кілька хвилин те ж саме зробили і отруйники. Таякін залишився в Москві і постійно спілкувався через месенджер з отруювачами в Сибіру. 14 серпня о 15:34 за томським часом Александров припустився однієї з двох своїх головних помилок. Він ненадовго увімкнув свій основний телефон, що призвело до перевірки геолокаційних даних. Тієї миті він перебував поряд із базовою станцією на проспекті Димитрова, 2 — поруч із готелем у Новосибірську, де Марія Пєвчих забронювала номер (але вона про всяк випадок оселилася в іншому готелі). Таякін під час операції постійно перебував у головному офісі на вулиці Академіка Варги. Уночі він постійно робив і приймав дзвінки через інтернет. Він також телефонував Макшакову щоранку. Макшаков, у свою чергу, телефонував генералові Богданову після кожного дзвінка Таякіна.

О 16:21 19 серпня за московським часом (20:21 за томським часом) Володимир Паняєв надіслав текстове повідомлення Макшакову. Приблизно цієї ж миті Навальний пішов купатися в місцевій річці (традиція, якої Навальний намагався дотримуватися у своїх поїздках регіонами). Він перебував далеко від готелю близько 2,5 годин. Він повернувся до Xander об 11 вечора і зустрів свою команду, яка саме закінчила вечеряти в барі Velvet при готелі. Провівши в барі буквально кілька хвилин, він пішов спати. Приблизно в цей же час, о 20:08 мск, Кривощоков телефонував Макшакову. О 20:37 Таякін коротко поговорив з кимось через месенджер, після чого зателефонував Макшакову, одночасно підтримуючи з’єднання для передачі даних. За наступні кілька хвилин він розмовляв із Макшаковим чотири рази, останнього разу о 20:44. У Томську це було 0:44. А о 0:48, Александров зробив другу помилку, ввімкнувши свій звичайний телефон. Телефон було ввімкнуто лише на кілька секунд, але цього було досить, щоб він міг обмінятися одним байтом даних із мережею. Згідно з метаданими, цієї миті телефон був поруч із вишкою стільникового зв’язку в центрі Томська, всього за декілька хвилин їзди на північ від готелю Xander. Цілком імовірно, що «Новачок» було нанесено на спідню білизну, яку опозиціонер здавав до хімчистки: речі з хімчистки готелю принесли саме тієї миті, коли Навальний ходив купатися.

О 6.05 ранку 20 серпня Навальний спустився з номера, щоб їхати до аеропорту. Саме цієї миті (о 2:05 за київським часом) Кривощоков надіслав Макшакову СМС. Макшаков написав Таякіну, і той одразу ж попрямував до офісу на вулиці Академіка Варги, куди прибув близько 4 ранку, саме коли літак Навального вилетів з Томська. А через півгодини після вильоту Навальний відчув себе зле. Після отруєння отруйники попрямували до Гірно-Алтайська, у сусідньому з яким Бійську розташований тісно пов’язаний з Інститутом криміналістики Інститут проблем хіміко-енергетичних технологій, який заявив про винахід 2018 року «набору наносорбентів для видалення слідів хімічної зброї із заражених ділянок». Найімовірніше, там отруйники позбулися речей, на яких могли бути сліди «Новачка». А 25 серпня 2020 року Кудрявцев, кваліфікований фахівець із хімічної зброї, прилетів до Омська, звідки, найімовірніше, забрав одяг Навального, який йому так і не повернули.

Дуже цікаво, чи дасть тепер Путін наказ про ліквідацію всієї команди отруйників, що засвітилися в Томську, подібно до того, як, вочевидь, ліквідували «Петрова» і «Боширова», що засвітилися в Солсбері. Гадаю, що доля Макшакова та його підлеглих складеться щасливіше. Ці люди за кордон у принципі не виїжджають, а в Росії зможуть продовжити свою діяльність, змінивши паспорти і, можливо, зробивши пластичні операції (розслідувачі опублікували їхні фотографії).

Отруєння ж у Томську, хоча й не досягло головної мети — фізичної ліквідації Навального, проте посприяло його евакуації до Німеччини, що багато в чому послабило діяльність ФБК у Росії. Вимушена еміграція Навального (а тепер влада зробить усе, щоб він не повернувся до Росії за життя Путіна) зменшує його шанси на прихід до влади після Путіна. Проте він продовжує відігравати значну роль в антипутінській опозиції. Залишається сподіватися, що тривале перебування Навального в Європі сприятиме тверезому осмисленню його позицій щодо України. Поки що він виступає не тільки за збереження Криму російським (тут він не відрізняється від більшості російських опозиціонерів), але навіть не готовий до безумовного припинення конфлікту на Донбасі і повернення Україні окупованих територій.