Які ж несвоєчасні рішення можновладців. Коли вони за що-небудь, нарешті, зважуються взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України

Хто стане лідером місцевих рад?

Наразі різні партії і групи впливу розгортають виборчі штаби, тривають переговори і протистояння між центральною і регіональними елітами
16 червня, 2020 - 19:01
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

З наближенням місцевих виборів (мають пройти 25 жовтня), політики дедалі більше активізуються. Парламентські та позапарламентські партії мобілізують свої штаби (у кого вони є), тривають постійні переговори і відбір кандидатів. Днями ось, наприклад, в «Слузі народу» заявили, що вони запустили центральний штаб для підготовки до місцевих виборів, роль якого зводиться до формування загальної політики регіональними штабами.

«У «Слуги народу» медійним офісом керує заступник голови фракції Євгенія Кравчук. Завдання «медівників» — створення універсальних шаблонів для газет, листівок і роликів. Діджитал-напрямком в штабі займається команда Михайла Федорова на чолі з народним депутатом Михайлом Крячком, — пише в ФБ політтехнолог Олег Постернак. — У ОПЗЖ поки не поспішають приступати до масштабних передвиборчим приготувань. У політсилі стверджують, що почнуть повноцінну підготовку, як тільки буде ясність з виборчим законодавством. «Європейська солідарність» вже запустила свої регіональні штаби. Незабаром політсила планує на базі свого секретаріату розгорнути роботу центрального штабу. На пост мера Львова ЄС планує висунути народного депутата Олега Синютку. Підготовча робота в партії «Батьківщина» розподілена між обласними штабами. Деякі з них вже очолили народні депутати від «Батьківщини».

До речі, у владній партії курувати обласними та міськими осередками також будуть народні депутати від з СН. Наприклад, за Києвом закріпили Миколу Тищенко (так, це той що «Велюр»), а за Київською областю Олександра Дубінського. В цілому для чинної влади ситуація з електоральною підтримкою далеко не така оптимістична, як це було ще рік тому. Результат «владарювання», як і певні об’єктивні обставини (коронавірус), поступово з’їдають рейтинг «Слуги народу». Втім, це не означає, що президент Володимир Зеленський, який все ще зберігає досить високу підтримку, і його команда, використовуючи наявні владні можливості і домовленості з місцевими елітами, не будуть прагнути максимально зайти в місцеві ради і провести своїх голів на різних рівнях.

А от з приводу структури різних рівнів — питання поки залишається відкритим. Як відомо, чинна влада прагне провести вибори за результатами завершення децентралізації, хоча насправді це довгий процес, та адміністративно-територіальної реформи, підганяючи їх під місцеві вибори. Наразі триває формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) «згори» там, де вони не були сформовані на добровільних началах «знизу», а також нещодавно суспільству презентували план укрупнення районів в межах існуючих областей. При цьому, якими будуть повноваження, структура і фінансування нових суб’єктів наразі мало хто розуміє, як і навіщо планується залишити районні ради (вже укрупнені), якщо будуть існувати ради ОТГ, куди за ідеєю мають «спустити» основні повноваження і обов’язки.

Ще один момент — це зміни у Виборчий кодекс, який навіть ще не встигли апробувати на практиці (хоча можливо це і на краще). На початку червня Верховна Рада проголосувала в першому читанні законопроект про зміни до виборчого законодавства. «Попереду ще правки і фінальне голосування в цілому, але даний документ, скажу чесно, ще більш революційним ніж сам Виборчий кодекс, — пише згаданий Олег Постернак. — Вперше у виборчому законодавстві може з’явитися можливість електронного голосування. Буде посилена відповідальність за порушення виборчого законодавства, деталізована кваліфікація підкупу виборців. Найважливіше. Пропорційну виборчу систему з відкритими списками передбачається встановити для міст понад 15 тис. виборців (раніше було понад 90 тисяч виборців)».

Отже, які наразі тенденції у зв’язку з місцевими виборами, які мають відбутися 25 жовтня 2020 року, у вашому регіоні? Хто стане лідером місцевих рад, наскільки може змінитися ситуація в порівнянні з тим, що ми маємо сьогодні? Як в цілому по Україні ви оцінюєте ситуацію?

«НЕ ВАРТО ЧЕКАТИ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН»

Володимир КВУРТ, міський голова Винник, засновник ГО «Великий Львів»:

— Хранителі булави з Печерських пагорбів завжди прагнуть влади, тому не відмовляться від бажання змінити правила гри на свою користь перед черговими перегонами. Турборежим також не додасть ні новизни, ні здорового глузду, ні усвідомлення відповідальності в рішеннях Верховної Ради!  Більше того, ми є свідками того, що парламент пішов навіть далі: вирішив внести зміни до Виборчого кодексу, за яким ще навіть не проводилися вибори.

Розуміючи, що провладна партія має більші шанси у боротьбі брендів та популістичних гасел (пропорційна система), законодавці надумали нав’язати міжпартійну боротьбу в громади чисельністю від 15 000 мешканців.

Я не впевнений, що вони щиро вірять у наявність потужних партійних осередків у далеких гуцульських селах чи в полях Миколаївщини і готовність мешканців вести глибокі  ідеологічні дискусії, що обранці знайомі з реальними проблемами міст та сіл країни, зверненнями Асоціації міст й аргументами про важливість мажоритарного представництва у громадах до 90 000 мешканців. Ні! Вони просто бажають перемоги власній партії і вірять у «відосики від президента» та хочуть нав’язувати партійні рішення на рівень кожного села.

А от до моделі успішної країни чи справді бажання завершити і зробити успішною адмінреформу у них просто бракує натхнення і розуміння, бо інакше не пробували б з усіх телеканалів виспівувати проведення виборів до райрад, які мали б взагалі зникнути відповідно до реформи!

Уявіть собі: протиснути через Кабмін антиконституційні, з порушенням методології і процедури перспективні плани об’єднаних громад (уникаючи конституційних змін для ОТГ ), щоб провести одночасні для всієї України місцеві вибори і водночас залишити вибори до райрад, при цьому — укрупнених районів, без визначених повноважень, фінансів, адмінцентрів і т.д.??!

А бажання перекласти фінансування на місцевий рівень, на місцями юридично не сформовані за новим поділом громади, посеред бюджетного року, на тлі падіння дохідної частини через пандемію і, знову ж таки, рішення про компенсації для підприємців, прийняті ВРУ, — трактувати інакше як бажання взагалі зірвати вибори не можна! 

Якщо чесно, то сьогодні ствердно відповісти, що вибори відбудуться саме 25 жовтня, просто ризиковано! І якщо «довірена» до президента особа доведе, що місцеві вибори «для кращих результатів «Слуги народу» краще провести весною 2021-го, знайдуться голоси у ВРУ зробити саме так. Парламент, зрештою, вже давно не є майданчиком для дискусії та прийняття власних рішень.

А прогноз на самі вибори, попри невизначеність правил, досить песимістичний: не варто чекати кардинальних змін. Єдине, що збережеться, — тенденція до витіснення локальних партій.

Ці вибори будуть викликом-перевіркою для «Свободи», «Громадянської позиції» та «Самопомочі». Домінуватимуть парламентські партії і, відповідно, власники фінансового ресурсу (правила застави змінилися, і для представлення списку в області потрібно вже мільйони).

На виборця очікують лавини бруду та компромату, тому він, швидше за все, намагатиметься обирати знайомі обличчя з активним піаром.

«ЗА УМОВИ ВІДСУТНОСТІ ВИБОРУ ЗАПРОСТО МОЖЕ СПРАЦЮВАТИ ПРОПОЗИЦІЯ «ОБИРАЙ СВОЄ»

Олександр ЛОГIНОВ, політолог, Вінниця:

— Якщо говорити про тенденції, то наразі формуються основи місцевих партійних команд під вибори. Відбувається це проблематично, оскільки за передвиборчий період більшість з партій «стиснулися» до розміру офісів регіональних секретаріатів. Члени депутатських фракцій місцевих рад, якщо і вели партійну діяльність, а не займалися вирішенням приватних справ, то про цю роботу виборці нічого не знають. Проблеми розгортання партійної структури видно хоча б на прикладі «Слуги народу», яка лише кілька днів, як отримала визначене статутом партії керівництво. Хоча мала б зробити це рік тому. З іншого боку, можна зрозуміти й потенційних кандидатів, які не квапляться бігти під партійні прапори. Адже ситуація в країні змінюється настільки динамічно і непередбачено, що не до кінця зрозуміло, — яка партійна структура має можливість зберегти шанси на успішний виступ на місцевих виборах, а яка, за умови непоганого старту, не зуміє утримати рейтингові позиції.

Деякі штаби уже сформовані, але назовні — тобто виборцям — результати їхньої роботи поки що не видно. Щоб хоч якось виправдати власні гонорари, політтехнологи намагаються компенсувати відсутність змістовної складової використанням «брудних» методів — поширенням в медіапросторі інформації з критикою та прямими образами опонентів і конкурентів. Таке тупцювання на місці не влаштовує столичних керівників. Це — одна з причин того, що відбулася заміна голови ОДА. Владислав Скальський намагався бути «над» публічною політикою, сконцентрувавшись суто на адміністративній роботі, що у нинішніх умовах не могло задовольнити тих, хто намагається контролювати ситуацію і впливати на настрої громадськості.

Чи змінитися ситуація порівняно з тим, що ми маємо сьогодні? Однозначно і у будь-якому випадку. Рейтинг «Слуги народу» має тренд до зниження. Але це не значить, що інші партії, які виходять із загальнодержавною стратегією, підбиратимуть ці голоси. Парламентські партії досягли електоральної межі і розуміння. Як змінити ситуацію, їхні стратеги не знають. Тому голоси виборців, які розчарувалися у політиці, активно підбиратимуть місцеві проєкти. Вони виходитимуть під брендами регіонального патріотизму: «Черкащани», «Блок Кернеса — Успішний Харків», якісь умовні «Вінничани». За умови відсутності вибору — а більшість з партій апелюватимуть до виборців з типовим набором програмних цілей — запросто може спрацювати й пропозиція «обирай своє». Лідерами місцевих рад будуть представники тих місцевих груп впливу, які зуміють відчути настрої виборців та сформулювати привабливий для них образ майбутнього. І партійна приналежність (а тим більше — ідеологічні розбіжності) ролі не гратимуть. Групи впливу намагатимуться розставити своїх людей в усі партії, які мають шанси на подолання виборчого бар’єра.

Відтак, спрогнозувати найбільш ймовірний сценарій розвитку подій, — значить використовувати заздалегідь помилкову методологію. Починати потрібно з того, що пандемію у 2020 році не могли передбачити найбільш авторитетні аналітичні центри. Фактор карантину, який може бути пом’якшено, а може і посилено, помножується на фактори світової економічної кризи, серйозні збої у глобальній політичній системі стримувань і противаг. Громадяни виходять з карантину у стані шоку. Фінансові можливості українських родин суттєво звузилися, а деякі дійшли до зубожіння. Зміна образу життя призвела й до поширення депресії. Відповідно, накопичена негативна енергія шукатиме вихід. Потрібен образ ворога, і цей образ буде знайдено. У вигляді кого? Того, проти кого краще зіграє його основний опонент. Тому політична осінь та місцеві вибори будуть бурхливими. Якщо взагалі будуть, з огляду на можливу нову хвилю поширення коронавірусу.

«НАРАЗІ ЖОДНА ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ НЕ ГАРАНТУВАЛА СОБІ ХОРОШИХ РЕЙТИНГІВ»

Віктор ГРИСЮК, політолог, громадський діяч, Луцьк:

— У контексті всеукраїнських тенденцій наша область живе такими ж порядками денними, як і вся країна, хоча, звісно, існує певна регіональна специфіка. Звісно, що ситуація з карантином, перекриттям кордонів та падінням економіки фактично відтіснила на другий план підготовку до місцевих виборів. Але місцеві еліти починають домовлятись та приглядаються до рейтингів партій. Хоча ми не розуміємо остаточної редакції Виборчого кодексу, оскільки в нині чинний були вже внесені поправки і проголосовані в першому читанні у ВРУ, тому остаточної версії ще немає. Але однозначно можна сказати про посилення ролі партій і втрату мажоритарки для обласних рад та більшості міських, в залежності від кількості виборців.

Наразі жодна політична партія не гарантувала собі хороших рейтингів, навіть коли йде мова за загальноукраїнський рейтинг, тому на місцях багато що залежить, яких людей підбере та чи інша команда. Тенденція з посиленням політичної напруги та економічної кризи йде до того, що найбільш рейтингова партія президента стрімко втрачає своїх прихильників і, скоріш за все, не зможе ближче до жовтня залучити до своїх лав місцевих лідерів думок, частково на Волині це буде токсично. Ризики йти від партії влади будуть репутаційно великі, хоча  завжди є спокуса йти саме від провладної партії але, думаю, що ближче до виборів, то менше шансів буде залучити саме найкращих представників громади, це швидше будуть люди, зацікавлені в тендерах, збільшенні своїх прибутків тощо.

Впливовим гравцем стане нова політична сила «За майбутнє», оскільки її очільник Ігор Палиця має достатню підтримку в області. Великою мірою її склад це буде симбіоз колишніх депутатів-укропівців та їхніх союзників, які з 2015 року дрейфували від інших політичних сил у бік цієї групи впливу.

Частину своїх голосів мають шанси взяти «ЄС» та «Батьківщина», перша до того ж має підтримку з боку групи «Континіум», друга за рахунок сильної партійної структури і маючи своє стале електоральне ядро. Однак високі антирейтинги лідерів цих політсил не дають сподіватись на високий результат.

Є висока ймовірність появи нового гравця, якщо з’явиться політична партія, яка не буде мати такого поганого бекграунду, як попередні, і зможе зібрати лідерів думок на місцях, місцевий бізнес тощо, то така політична сила може претендувати не лише на захід у ради всіх рівнів, але й на достатньо потужну підтримку населення. Але це досить складний сценарій, адже має зійтися багато факторів, до того ж невідомо, яка ситуація буде з карантином в жовтні, а це може суттєво вплинути на явку і тоді важливішим буде не так рейтинг партій, а їхня здатність мобілізувати своїх прихильників на виборчі дільниці. Загалом про місцеві вибори говорити досить рано, адже спочатку ми повинні побачити остаточну версію нового Виборчого кодексу, а тоді всіх гравців, що зможуть зібрати свої команди для висунення.

Щодо всеукраїнських тенденцій, то, на жаль, прогноз більш песимістичний, ніж оптимістичний. Нинішня влада показала себе занадто слабкою в усіх сферах, скандали, професійна невідповідність, розставляння на посади за принципом «головне — свій». Не спрацювали вертикальні ліфти, фактично не відбулося оновлення еліт, на яке більшість сподівалась, призупинення реформ і економічна стагнація, провали в комунікації тощо вкупі з карантином та падінням економіки, до осені будуть ще більше нагнітати атмосферу в суспільстві.

Є висока ймовірність того, що пік протестів якраз вийде на осінь, адже традиційно в нас, починаючи з вересня, завжди йде активізація політичних процесів, що може перерости в силові протистояння, до того ж наші сусіди з півночі можуть лише сприяти цьому, у них своя проста стратегія — що гірше в Україні, то краще для них, особливо для утримання їхнього електорату. Політична криза після місцевих виборів може поглибитися і навесні ми або отримаємо нове перезавантаження влади, наприклад, відставка уряду, можливі дострокові вибори до парламенту тощо. В ідеалі основне завдання всіх демократичних сил сьогодні — це об’єднання та максимальне призупинення всіх процесів, що можуть йти на розкол країни. Не на часі політичні чвари між політиками та партіями, які мають проукраїнські позиції, адже цим можуть скористатися ті, хто напряму залежний чи фінансується з боку Кремля, які спробують на майбутніх місцевих виборах максимально завести своїх людей у ради усіх рівнів, щоб впливати на всю регіональну політику. 

«МИ ПРОКИНЕМОСЯ В ІНШІЙ КРАЇНІ»

Максим МИХЛИК, голова Черкаського обласного осередку Комітету виборців України:

— Черкащина — регіон, де немає однозначного вибору населення стосовно конкретної ідеологічної партійної сили, приміром як на заході чи на сході країни. Традиційною у нас залишиться підтримка лише двох крайніх ліній з лівого і правого боку, зокрема 10-15% виборців підтримають «Опозиційну платформу — «За життя», «Партію Шарія» та «Опозиційний блок». І так само на правому боці орієнтовно 10% виборців віддадуть голоси за ВО «Свобода» чи «Національний корпус». За голоси усіх інших виборців боротиметься весь спектр партій: «Голос»,  ВО «Батьківщина», «Слуга Народу», «Європейська солідарність», «Сила і честь», місцеві регіональні проєкти — це ВО «Черкащани» та Партія Вільних Демократів. Саме ці політичні сили буквально вириватимуть один у одного відсотки і це все спричинить громадянські політичні протистояння і нині ми вже можемо спостерігати початок такої боротьби. Навряд чи будуть створені об’єднання в блоки, чи іменні блоки з мером і таке інше.

Звичайно, міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який є очільником обласного осередку ВО  «Батьківщина», досить відомий і потужний у місті, має високий рейтинг, але рейтинг партії і мера не можна ототожнювати. Я навіть припускаю, що рейтинг «Батьківщини» потягне вниз самого Бондаренка. Бо якщо раніше Черкащина мала велику підтримку діяльності Юлії Тимошенко, то тепер вона спустилась до 10-15%, максимум 20%. Якщо ж Бондаренко вирішить таки іти на вибори під прапорами «Батьківщини», то в такому разі мер може підтягнути рейтинг цієї партії. Це, звичайно, збільшить кількість відсотків голосів самій партії, але забере голосів у самого Бондаренка.

Окремо варто сказати про «Слугу народу». Їхній високий рейтинг ніде не дівся, так, він дещо зменшився за рік, але залишається стабільно високим. Втім на Черкащині партія ніяк не визначиться з очільниками обласних та міських осередків, кандидатом на міського голову. Лише протягом останніх днів почала з’являтися інформація про їх діяльність, але вона якась хаотична і незрозуміла. І така невизначеність породжує невпевненість людей підтримувати «Слугу народу» та з кожним днем їх рейтинг зменшується.

Але, як показала виборча кампанія самого Володимира Зеленського і потім партії «Слуги народу», вони за місяць-два можуть зробити яскраву швидку кампанію, яка знову змусить людей повірити і віддати голоси за цю партію. Адже партія вміє працювати з виборцями, знає, що їм потрібно, і в який момент це подати, цілком можливо, що така сама стратегія буде і на цих виборах також.

На жаль, у нас немає ідеологічних партій, і тому люди голосують не за ідеологію чи підтримку конкретного напрямку, курсу, а за обличчя, яскраві картинки і обіцянки.

Що ж до кандидатів в міські голови Черкас, то нині офіційно заявив про те, що буде балотуватись, підприємець, представник партії «Голос» Віктор Євпак. Він стартував на парламентських виборах, посів друге місце, не припиняє працювати і гуртувати навколо себе нових людей. Я думаю, що це буде суттєвий гравець у цій виборчій кампанії.

Дуже багато залежить від того, на кого зробить ставку та запропонує в мери Черкас «Слуга народу». Особливо, якщо врахувати резонансні події навколо передчасного пом’якшення карантину чинним мером Черкас і у зв’язку з цим конфлікту між Володимиром Зеленським та Анатолієм Бондаренком. Якщо пропрезидентська партія знайде сильного кандидата і вкладеться у виборчу компанію, то цілком можливо, що цей кандидат вийде у другий тур разом з Анатолієм Бондаренком. А далі вже нічого не можна прогнозувати.

Нині міський голова Черкас втрачає контроль над своєю командою і над тими подіями, які відбуваються в міській раді. Це свідчить заява про складання повноважень секретаря міської ради Ярослава Нищика, його вихід з партії ВО «Свобода», заява про звільнення заступниці міського голови Людмили Бордунос тощо. Система почала давати збій, і перед виборами — це дуже поганий сигнал для того, щоб починати мерську кампанію. Однозначно те, що чинний мер вийде в другий тур, але з ким саме, від цього залежатиме подальший розвиток подій.

Сама ж ситуація після виборів, і конфігурація міської ради зміниться обов’язково, нова система, яка має запрацювати за новим виборчим кодексом, приведе інших людей, не зважаючи на те, яким буде прізвище мера. Враховуючи конфлікт, який закладений між Бондаренком і Зеленським, між «Слугою народу» і «Батьківщиною», будуть продовжуватись протистояння в міськраді щодо обрання секретаря і формування виконкому. Господарські ж питання стоятимуть на крайньому місці.

Вибори пройдуть під егідою реформи децентралізації, і тут йтиметься про зовсім інші повноваження міських рад, іншу конфігурацію самої адміністративної системи України, суттєво вплине і те, що виконкоми будуть обиратись місцевими радами, ми прокинемося в іншій країні і на це з великою часткою ймовірності можна розраховувати.

«ПІСЛЯ ВИБОРІВ МИ, СКОРІШЕ ЗА ВСЕ МАТИМЕМО МІСЦЕВУ ВЛАДУ У ВИГЛЯДІ ТАКОЇ СОБІ «КЛАПТИКОВОЇ КОВДРИ»

В’ячеслав ГУСАКОВ, журналіст, Херсон:

— Якщо казати про ситуацію на Херсонщині загалом, на мою думку, дуже велика вірогідність того, що результат може бути неочікуваним.

Особисто я не бачу людей, на боці яких були б дуже чіткі і визначені симпатії виборців. Є люди, які хочуть, щоб їх поважали, любили, голосували за них. Це — люди, які непогано жили за часів минулої, а дехто — і позаминулої влади. І хочуть непогано жити й далі. Вони вкладають у забезпечення свого майбутнього певні гроші, започатковують якісь проєкти, об’єднують навколо себе депутатів, намагаються затоваришувати з лідерами думок, усіляко намагаються сподобатися виборцям. Але чи вийде?

Може й не вийти. Вірогідність фіаско цих проєктів, на мою думку, дуже велика. Виборці будуть ходити на різні «танці», які вже влаштовують для них. Будуть залюбки брати «гуманітарну допомогу» від різних «благодійних фондів». А проголосують здебільшого...

Можливо, проголосують за яскравих и багатослівних блогерів і галасливих «журналістів», які зараз напрацьовують для себе репутацію «викривачів корупції» і «поборників справедливості». І через галасливість мають певну репутацію у публіки. В Херсон є вірогідність потрапляння у владу саме таких людей. Але чи будуть вони ефективними депутатами — величезне питання.

Чи можливо на Херсонщині голосування «за бренд», як було на виборах до Верховної Ради? На мою думку, це навряд чи спрацює на місцевих виборах. Тому що «бренд» не виправдав очікувань, не став для людей своїм, не пов’язаний з позитивними змінами в регіоні. Люди, які його представляють у владі в нашій області, поки що не дуже зарекомендували себе як управлінці, не дуже популярні, а іноді справляють враження тих, хто прибув на Херсонщину або «пересидіти», або для рядка в резюме для більш цікавої посади і — не на Херсонщині.

Красномовний факт: у Херсонській області й досі немає дієвого осередку партії, яка позиціонує себе партією влади. Тому ходять різні чутки. Й про те, що ця партія нібито домовилася з іншою партією, м’яко кажучи, дуже не українською по духу, що «зливає» їй Херсонщину. Якщо це правда, то мені просто страшно подумати, які перспективи чекають регіон, який межує з окупованою територією.

Якщо казати про периферію (райони, ОТГ), то, на мою думку, на цьому рівні буде мало сюрпризів: там люди часто голосують за звичкою, спрацьовує ефект «своєї людини». Як і раніше, значну роль будуть відігравати підприємці, які є пріоритетними роботодавцями на певній території: вони, як і раніше, робитимуть політичну «погоду» на території. Або братимуть безпосередню участь в роботі органів влади як депутати, або впливатимуть через своїх людей в цих органах.

Але якщо казати про ситуацію загалом по області, то в регіоні немає, скажемо так, настільки впливового бізнесового чинника, щоб він мав інтереси і визначав ситуацію навіть у межах кількох районів. Тому після виборів ми, скоріше за все матимемо місцеву владу у вигляді такої собі «клаптикової ковдри». І, скоріше за все, знадобиться чималий проміжок часу, щоб усе це, як кажуть устаканилося.

Враховуючи наявну кризу еліт в регіоні, я думаю, що процес виходу з післявиборчої «турбулентності» буде дуже тривалим. І, може, ми матимемо на якийсь час період «безвладдя» чи в цілому по області, чи на окремих територіях. А це для стратегічно важливої для України Херсонської області — великий ризик. Втім, це — великий ризик і для України в цілому.

Підготували Іван КАПСАМУН, «День»; Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів; Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця; Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Іван АНТИПЕНКО «День», Херсон; Інна МОЛЧАНОВА, Черкаси
Газета: 
Рубрика: