Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Клінч президентів

Ганна ГОПКО: «Це історія про боротьбу внутрішніх кланів, а не про боротьбу з агресором і не про квантовий стрибок в економічному та інноваційному плані»
17 січня, 2022 - 17:49
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Після місячної відсутності п’ятий президент України Петро Порошенко повернувся з Варшави в Україну. В аеропорту «Київ» (Жуляни) його зустрічали прихильники, активісти та журналісти, після чого лідер «Європейської солідарності» поїхав до Печерського райсуду Києва, де йому мають обрати запобіжний захід у кримінальному провадженні (на час підготовки матеріалу, рішення суду ще не було). За словами самого народного депутата, закордоном він провів низку міжнародних зустрічей, де йшлося про зовнішню політику та підтримку України.

Зустрічі, дійсно, мали місце. Однак, є і інша причина через яку п’ятий президент поїхав з України. 20 грудня Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило Порошенку про підозру в державній зраді та сприянні діяльності терористичних організацій «ДНР», «ЛНР» у рамках справи про злочинну схему постачання вугілля з тимчасово окупованих територій. У зв'язку з неможливістю вручення письмового повідомлення про підозру особисто воно було надіслано за місцем проживання, реєстрації, а також за місцем роботи.

6 січня Печерський суд розглянув клопотання прокурора та ухвалив рішення про арешт майна Порошенка, яке, згідно з державними реєстрами, належить йому на праві власності, зокрема це об'єкти нерухомості, корпоративні права тощо. Раніше в рамках цього ж кримінального провадження про підозру було повідомлено народному депутату фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктору Медведчуку та екс-міністру енергетики Володимиру Демчишину.

На думку слідства, своїми діями фігуранти поставили енергетичну сферу України у залежність від Російської Федерації та терористичних організацій, що, своєю чергою, підірвало економічну безпеку держави у 2014-2015 роках, позбавило можливостей для диверсифікації джерел постачання енергоресурсів, а також надало РФ ширші можливості для подальшого втручання у внутрішні справи України і ведення проти неї підривної діяльності.

Фабула така. Що це все означає? Насправді, суспільству доволі складно розібратися в цій ситуації, тому що воно не довіряє політикам, хоч деякі з них і мають певні відсотки підтримки. А ще гірше, коли існує низька довіра до інституцій – органів досудового слідства та судової гілки влади. В таких умовах більшість громадян сприймає цю історію, а подібне в Україні далеко не вперше, як чергову баталію політичних противників. Останні ж тільки підливають масло у вогонь недовіри до себе. З одного боку, традиція використання правоохоронних органів чи вплив на суди владою, на жаль, нікуди не ділася. За словами правників, юридично далеко не все чисто оформлено у «справі Порошенка». А з іншого боку, команда лідера ЄС і він сам роблять все, аби інформаційно максимально роздути і прокачати справу. Для цього, наприклад, на площі перед терміналом прибуття аеропорту було встановлено великий екран, а під ним розтяжка «Порох за Україну, ми за Пороха».

Якби ми були усталеною правовою державою з чіткими правилами гри, то мали б іншу картину. Незалежно від того, яку державну посаду займала чи займає людина, якщо в її діях був чи є склад злочину, в рамках закону вона має бути притягнута до відповідальності. Бо держава повинна забезпечувати реалізацію прав і захист безпеки кожної людини і суспільства в цілому. На жаль, сформована за часів Кучми система з відсутністю рівних правил гри для всіх, досі залишається незмінною. І це вина не тільки чинної влади, а й попередньої, бо якби Петро Порошенко проводив професійну кадрову політику, реформував правоохоронні органи та судову систему, про що він неодноразово заявляв, то зараз він міг цілий місяць не проводити переговори закордоном, а спокійно захищати власні права в Україні, якщо, звичайно, впевнений в своїй невинуватості. А так ми спостерігаємо чергове політичне протистояння з елементами шоу, коли в реальності нереформована країна – це загроза для всіх: і для колишніх, і для чинних президентів.

«УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО БАЧИТЬ ЧЕРГОВУ БОРОТЬБУ РІЗНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ КЛАНІВ»

Ганна ГОПКО, громадська діячка, народна депутатка України та Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (2014-2019):

- Замість реального обговорення плану щодо протидії загрозам, новим атакам і вторгненням зі сторони Російської Федерації, українське суспільство бачить чергову боротьбу різних представників кланів. Як влучно сказала головний редактор газети «День» Лариса Івшина: позавчорашні воюють з вчорашніми, а страждає майбутнє. Очевидно, що за два роки влади Зеленського, якщо б була втілена ідея помсти посадити Порошенка, то за цей час вони вже мали б підготувати юридично грамотні, а не нікчемні справи, які розвалюються як і попередні. Складається відчуття, що все це реалізується на тлі зростання антирейтингу Зеленського і проблем в середині країни, зокрема енергетичної кризи, адже немає відповіді для громадян: чи вистачить нам газу, що буде з гривнею, з цінами.

Історія з Порошенком – це про поляризацію і розкол в суспільстві, що вигідно Путіну. Останньому вигідно, коли в Україні воюють різні клани, сприяючи дестабілізації в середині країни. Пригадаймо Майдан, коли ми воювали за європейське майбутнє України, але це дало можливість Путіну вторгнутись в Крим і почати військові дії на сході України. Мені здається, що немає холодного розуму нації, немає голосу моральних авторитетів, тому що за 30 років країна осиротіла. Відійшли Блаженіший Гузар, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко, Мирослав Попович, Євген Марчук… Це були люди з державницькою позицією. А зараз такими шоу суспільство опускають на дно, не пропонуючи ні вирішення соціальних питань, ні інших якісних питань. Тому все це вигідно і росіянам, і олігархам, які бачать як суспільство розколюється, відволікається на теми, які не є життєво значимими і першочерговими.

Коли говорять, що таким чином в другий тур виводять спаринг-партнера для того, щоб Зеленському залишитись при владі, а Порошенку розіграти цю тему, важливим залишається головне питання – що робить суспільство, середній клас, який у нас є і який міг би конкурувати з олігархічними і кремлівськими електоральними планами щодо України. У останніх точно є план, як змінюючи на політичній сцені акторів робити все, щоб Україна не просувалась вперед. Крім того, це і картина для міжнародної спільноти, коли ключові медіа світу сфокусовані зараз на питанні – посадять Порошенка чи ні? Це в країні, де має бути невідворотність покарання незалежно від того, яку посаду ти обіймав. Тоді б кожний Президент знав про це і відповідним чином себе поводив. Інакше це історія про боротьбу внутрішніх кланів, а не про боротьбу з агресором і не про квантовий стрибок в економічному та інноваційному плані. Тому багато хто дивиться на ситуацію з Порошенком з огидою, бо це дежавю. Це ціна яку він платить за те, що сам не захотів жити по-новому.

Для чого все це робиться? Для того, щоб зрештою не допустити до влади альтернативу, тих, хто всі ці 30 років мали шанс. У нас одних реанімують, інших повертають, але так, щоб достойних не було.

«ПЕТРО ПОРОШЕНКО ХОТІВ ШОУ, І ВІН ЙОГО ОТРИМАВ»

Олег ПОСТЕРНАК, політолог:

- Насправді Петро Порошенко хотів шоу і він його отримав. Я все це сприймаю як дуже вдалу піар-активність Порошенка, яка пов’язана з бажання вирішити три проблеми. Перша – перекрити інформаційний шлейф від звинувачення про те, що він втік від переслідування ДБР в грудні. Друга – зробити все можливе для активізації протестної активності для того, щоб уникнути ганебного для нього порівняння з Медведчуком, особливо у справі про державну зраду. Третя – Євросолідарність і Порошенко розраховують на те, що розкачка протестної активності зрештою конвертується в зріст електорального рейтингу, а сам Порошенко застовпить за собою титул головного опозиціонера, який бореться з нинішньою владою. Це три головні цілі, які прагне досягти Порошенко, і скоріше всього він їх досягне.

Я не вірю в серйозність переслідування Порошенка, тому що 111 статтю, тобто державна зрада, важко доказати, адже в складі карного злочину треба доказати умисел, а це майже нереально. Останні 5-6 років всі справи по державній зраді розвалювались. Тому в перспективи цієї справи я не вірю. Але сам запит на покарання Петра Олексійовича в суспільстві є. Тому до згаданих трьох опцій додаємо ще четверту фундаментальну мету Порошенка: за допомогою піар-шлейфу і відповідного антуражу, формуванням певного культу особи в патріотичному сегменті він намагається розпочати процес скорочення свого анти-рейтингу. Тому що саме він блокує перспективи його політичного росту. Якщо допускати версію, що влада розглядає Порошенко як головного конкурента на наступних президентських виборах, то це вписується і в концепцію поведінки Офісу Президента. Їм також це вигідно – накачати ситуацію, перетворити Порошенка в головного візаві, враховуючи те, що Порошенко все одно залишається без шансів бути обраним в другому турі. Але тут поведінка Зеленського має бути дуже обережною.

Звичайно всі ці події нівелюють стратегічні запити українського суспільства. Ситуація також викликає абсолютний подив з огляну тривоги на кордонах. Все це відволікає від питань тарифів, інфляції, соціальної політики. Але, на жаль, все це характеризує перманентний стан в нашій країні.

 

 

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День», Рейтер
Газета: 
Рубрика: