Кому Мова, а кому «політичний товар»

Питання мови в Україні завжди було одним з найгостріших. З одного боку, через відсутність власної держави протягом багатьох століть українці не мали змогу на державному рівні захищати і розвивати власну мову, піддаючись обмеженню, тиску, і нав’язуванню чужих мов сусідніми імперіями, головним чином Московською, яка боролася з українством, включаючи фізичне знищення, насильно впроваджуючи русифікацію. З іншого боку, вже в часи незалежності питання мови майже завжди піднімалося і використовувалося політиками, зазвичай, перед черговими виборами, аби таким чином мобілізувати електорат на свою користь. А ще це відбувалося з подачі Москви, замовлення якої виконували різні «п’яті колони» в Україні. 

Ось і сьогодні маємо черговий приклад. Конституційний суд України на засіданні 7 липня у формі усного провадження почав розглядати справу за поданням 51 народного депутата (переважно це представники проросійської «Опозиційної платформи «За життя») щодо відповідності Конституції закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (вступив в силу 16 липня 2019-го). Подання надійшло до суду 21 червня 2019 року, уповноваженими авторів є народний депутат VII-VIII скликання Олександр Долженков і чинний народний депутат Вадим Новинський.

«Автори клопотання стверджують, що оспорюваний закон не відповідає низці приписів Конституції України, оскільки він спрямований на дискримінацію російської, інших мов національних меншин України, дискримінацію громадян за мовними ознаками. Крім цього, на переконання народних депутатів України, законом порушено конституційні права громадян, а саме право на використання і захист рідної мови, право на розвиток мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України», — йдеться в повідомленні.

Втім, під час засідання (на час здачі номера воно ще тривало) Олександр Долженков виглядав не дуже невпевнено, відповідаючи на запитання судді-доповідача Конституційного суду Сергія Головатого, а також судді Ігоря Сліденка. Фрагмент діалогу наводить у себе в ФБ Тарас Марусик:

«Суддя КСУ Ігор Сліденко (доповідач у справі скасованого закону Колесніченка-Ківалова) інтелігентно «знущається» над суб’єктом подання Олександром Долженоковим від Опоблоку. Він, зокрема, попросив процитувати частину 10 ст. 1 мовного закону, що зазначено в поданні (стор. 3, абзац 3). Той шукав і не знайшов такої частини і сказав, що це граматична помилка.

Сліденко: В залі чимало філологів, які скажуть, що це не граматична помилка.

Д.: Це не суттєво.

Сл.: Це дуже суттєво — Ви вводите в оману Конституційний суд щодо статей, які не існують у природі.

На запитання Сліденка Долженков, як правило, намагався відповідати цитатами із закону. Сліденко його просить навести конкретні приклади дискримінації громадян від застосування норм закону, той каже, що дискримінацію росіян він вбачає у нормах закону.

Сл.: Чи відомо Вам, що використання терміну «російськомовні громадяни» є частиною доктрини Путіна?

Д.: Невідомо».

Насправді, ми маємо ситуацію, коли агресор фактично веде боротьбу у нас в тилу за допомогою своїх поплічників. Це елемент гібридної війни, яку завжди вела проти України Москва. «Вся ця історія має за мету створити ситуацію політичного нагнітання, хоча практика є зовсім іншою (відбувається поступове, безконфліктне утвердження української мови, немає ніякої дискримінації російськомовних). Сподіваюся політикам вистачить розуму, щоб не використовувати мову як політичний товар», — заявив під час виступу в КСУ мовознавець, доктор філологічних наук Павло Гриценко.