Небезпечна тенденція

Не встигли вщухнути дискусії з приводу недільного маршу громадської організації «Національні дружини», понад 600 учасників якої провели ходу і склали присягу в центрі столиці, як представники цього формування засвітилися в нових подіях. Днями міська рада Черкас ухвалила бюджет на 2018 рік у присутності представників згаданих дружин. Як повідомили місцеві ЗМІ, дехто з депутатів відмовився голосувати, але активісти в камуфляжі і чорних масках попередили, що нікого не випустять, поки фінансовий документ не буде ухвалено. У підсумку бюджет схвалили із п’ятої спроби. «За» проголосувало 22 депутати, ще 12 утрималися, і один висловився проти (загалом міськрада складається зі 42 представників).

Цікаво, що міський голова Черкас Анатолій Бондаренко фактично схвалив такий метод прийняття рішень. «Жоден бюджет, напевно, не може бути досконалим. Але, судячи з усього, частина депутатів навіть не збиралася голосувати за нього. Для них зараз головне у будь-який спосіб «протиснути» свій виконавчий комітет, який би вже працював із бюджетом», — прокоментував він журналістам. На сайті міської ради і міського голови можна також прочитати: «Загалом голосування за бюджет Черкаською міською радою відбувалося під «пильним оком» громадських активістів та АТОвців, які прийшли на сесію».

Хіба це метод? Чи не стане такий підхід прикладом для використання людей в балаклавах і в інших містах?

ФОТО З ОФІЦІЙНОЇ СТОРІНКИ «НАЦІОНАЛЬНОЇ ДРУЖИНИ»

«Прецедент в Черкасах, є дуже небезпечним для існування держави взагалі, — коментує «Дню» колишній міський голова Черкас Сергій ОДАРИЧ. — По суті, там відбулося те, що відбулося в Донецьку чотири роки тому. Бандити силовим методом примушують приймати рішення, з якими делеговані народом представники влади не згодні. Це неприйнятні бандитські методи 1990-х років. Якщо з боку держави не буде відповідного реагування і не будуть покарані злочинці, то рано чи пізно це закінчиться тим, що держава припинить своє існування. В даному випадку дружини використав міський голова, який зараз немає більшості в раді. Таким чином він не міг просунути відповідний бюджет, тому й використав фактично бандитів, адже такі методи є бандитськими і нічого спільного з правопорядком не мають».

Реакція Сергія Одарича, звичайно, різка. Наскільки були використані бандити і чи є вони бандитами, стверджувати не будемо. Однак те, що використовуються свого роду бандитські методи і Черкаська міська рада приймала рішення під тиском, це факт. Ми зателефонували раднику міністра внутрішніх справ Станіславу РЕЧИНСЬКОМУ і попросили його прокоментувати цей випадок. «Те, що трапилось в Черкасах, було ініціативою місцевих «азовців» і вони досягли досить достойного результату, — каже він «Дню». — Там тривалий час депутати не голосували за бюджет, вели торги. Тепер там бюджет ухвалено. Я розумію, що в суспільстві неоднозначно сприймаються спроби подібної самоорганізації, адже ще існує пам’ять про організовані злочинні угруповання 1990-х років. Щоб зрозуміти, що «Азов» — це зовсім інше утворення, треба з ним більше познайомитись. Вони вміють фільтрувати свої лави і карати за зраду своєї ідеології. Не думаю, що «Азов» буде брати гроші у олігархів, адже це означатиме поставити хрест на цьому русі».

Тут слід пояснити, що активісти громадської організації «Цивільний корпус «Азов», колишні військовослужбовці полку «Азов», громадські активісти та члени українських ультрас-угруповань стали основою політичної партії «Національний корпус», лідером якої є Андрій Білецький. За словами речника партії Романа Чернишова, саме «Нацкорпус» і влаштував присягу представників «Національних дружин». «Фактично це частина азовського руху», — додав він. Вони присягнули «на вірність і служіння українському народу». Але це не військове формування.

Поява на авансцені нацдружинників викликала бурхливу реакцію і жваве обговорення в соцмережах. Хто вони? Для чого створені? Як оцінювати це явище з правової і політичної точок зору? 

В середу лідери Нацдружин (командир ГО Ігор Михайленко та голова Ігор Бобер) провели прес-конференцію. «Переважно ми здійснюємо патрулювання, і це не означає, що ми проводимо затримання або перевірку документів, — розповідає Ігор Михайленко. — Своєю присутністю на вулицях міст ми показуємо, що місця для злочинності немає. Разом з тим, активісти не патрулюватимуть вулиці у форматі патрульної поліції. Ми не використовуємо зброї і не підтримують нікого з політиків» (ua.interfax.com.ua).

Також на сторінці організації в FB читаємо: «Нацдружинники не отримують зарплатню від організації. Ми беремо до своїх лав тільки добровольців — тих, хто у вільний від роботи час не п’є пиво біля телевізора, а готовий справами змінювати Україну на краще. Ці хлопці на добровільній основі день за днем виходять на вулиці, патрулюють парки, борються з соціальною деградацією населення, тобто з ігровухами, наливайками, наркопритонами тощо. Українські чоловіки роблять те, чого не робить нинішня влада. Всі бійці національних дружин мають уніформу та шеврони, які потрібно заслужити. Ми купуємо все це на членські внески наших бійців. Інших витрат ми не маємо і тому не потребуємо ніяких олігархічних спонсорів».

Що думають з цього приводу народні депутати та експерти?

Правовий аспект. «Чинне законодавство дозволяє створювати громадські об’єднання для допомоги правоохоронцям, — коментує «Дню» заступник голови парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віталій КУПРІЙ. — Це передбачено Законом «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». До речі, цікаво, що навіть за Януковича він не застосовувався. Хоча вони могли спробувати легалізувати «тітушок» і таким чином боротися із майданівцями. Зазначу, що в згаданому законі досить потужні повноваження громадських активістів, аж до складання протоколів про адміністративні порушення, перевірки документів, а у невідкладних випадках навіть використовувати транспорт громадян для доставки у медичні заклади тих, хто потребує допомоги. Але треба розуміти, що такі повноваження надавати небезпечно, адже виходить, що будь-яка приватна особа може у іншої забрати транспорт».

«Зброї у них не буде, але окремо слід зазначити і про досить сумнівне право — застосовувати заходи фізичного впливу, спецзасоби індивідуального захисту та самооборони. Зокрема, йдеться про сльозогінний газ, — пояснює народний депутат. — Аваков, з одного боку, сказав правду про те, що лише держава має право на застосування насилля, але цим законом прописана інша модель. Якщо ці люди будуть допомагати поліції, то дуже важливо, щоб вони були навчені і були глибоко свідомі. Я буду піднімати ці питання на комітеті. Одна справа складання акту про адміністративне правопорушення за розпиття алкогольних напоїв в недозволених для цього місцях. А інші справа, коли йдеться про адміністративні правопорушення, пов’язаних із проведенням акцій громадської непокори владі».

«Якщо це буде прикриватись однією метою, а реальна мета інша, наприклад, захистити владу від громадських протестів, то це антиконституційно і незаконно, — наголошує Віталій Купрій. — Ще один момент. Закон передбачає координацію діяльності громадських формувань органами державної влади на місцях — державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Якщо ми говоримо про Київ, то це міська рада. На теперішній час я не знаю жодних випадків, коли б діяльність таких формувань була б погоджена з Київрадою. Тому це вже є порушенням закону. Щодо фінансування, то вони мають право на державне фінансування, але це повинно бути максимально прозоро і зрозуміло. Наскільки я знаю, то там немає зарплатні, але фінансуються спецзасоби, пальне, тощо. Було б логічним використовувати такі сили для допомоги прикордонникам, адже у нас великий кордон».

«Звертаю увагу на те, як проходить реєстрація, — каже народний депутат. — По статуту збирається не менше десяти людей, які приймають рішення, що вони створюють відповідну громадську організацію, яка буде допомагати поліцейським. Дозвільної системи немає. Тобто вони не зобов’язані звертатись спочатку до поліції, а потім реєструватися. З Національною поліцією погоджуються статутні документи. Виникає питання — що буде, якщо таке рішення приймуть інші люди не з «Національного корпусу»? Чи будуть вони належним чином зареєстровані? Я впевнений, що ні. Погоджувати статути будуть лише тих, хто наближений до міністра Авакова. А отже це все робиться з якоюсь іншою метою. Хоча, звичайно, мені не хотілось би в це вірити».

І тут ми підійшли до наступного аспекту — політичного. Сам міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що «національні дружини» можуть існувати як громадянські організації, ніяких мілітарних рухів в Україні не може бути. «Я як міністр не дозволю, щоб були паралельні структури, які намагаються на вулицях поводитися як альтернативні мілітарні формування», — сказав міністр, якого цитує прес-служба МВС. «У державі Україна є лише одна монополія на застосування сили — державна: Національна гвардія, Національна поліція, ЗСУ. Всі інші парамілітарні утворення, які намагаються себе позиціонувати на вулицях міст, не є законними», — додав Аваков.

Втім, у експертів інша думка. «Думаю, тепер не лише Аваков, а й інші впливові та багаті люди будуть намагатись створювати подібні парамілітарні структури, — вважає політолог Віктор НЕБОЖЕНКО. — Це може бути і Медведчук, і Ахметов... Більш того, окрім МВС і інші державні структури можуть створювати під себе такі дружини. Тобто це тенденція. Важливо зрозуміти — хто буде контролювати вулицю? Це може бути потужним тиском зокрема на виборах. Влада почала створювати такі парамілітарні і спеціально віддресировані структури, які призначені не для війни на фронті, не для наведення порядку, а для демонстрації сили на вулиці. Це така своєрідна заміна Майдану. Просто зараз «засвітились» ті, хто є наближеним до Авакова. В їхньому середовищі обов’язково буде розкол на тих, хто будуть задоволені своїм існуванням, і радикалами. З політологічної точки зору це неминуче. Втримати такі утворення нашим олігархам або міністрам буде дуже складно. Це гра з вогнем. З іншого боку, це може стати тлом для того, щоб Путін розповідав світу, що в Україні громадянський конфлікт».

Важливо, що експерти фактично в один голос кажуть про головну проблему. «Я не бачу зараз сильної потреби в таких дружинах на вулицях, — каже Віталій Купрій. — Якщо у нас проблеми з поліцейськими, то треба їх вчити, треба займатись правоохоронними структурами. Тут треба працювати над проблемою, а не підміняти поліцейських такими активістами».