Про «понти»...

Після перших вістей про звільнення Владислава Суркова російський журналіст Дмитро Запольський опублікував на «Фейсбуці» текст під назвою «Окологовна. Повесть о настоящем сверхчеловеке». Головний герой оповідання, виписаний з рідкісною психологічною достовірністю, вражаюче нагадує колишнього помічника президента РФ Володимира Путіна, якого багато хто вважає деміургом нинішньої системи інформаційно-ідеологічного управління Росією. Тому коли після офіційної відставки було опубліковано перше інтерв’ю Суркова, ми звернулися до Дмитра Миколайовича з проханням його «розшифрувати».

— Якою є мета цього інтерв’ю, на вашу думку? Чому воно з’явилося зараз?

— Мета інтерв’ю Суркова — привернути до себе увагу, осідлати тему (адже він недаремно в попередньому меседжі говорив «я пішов медитувати на Місяць». Ну і зайвий раз лизнути дупу Путіну. Типу «ти мене вигнав, а я все одно тебе люблю». Отакий мазохізм. Ну й іще «взагалі-то це не ти мене вигнав, я сама пішла». Дуже по-бабськи все це.

— Хто його адресати всередині Росії і поза нею, які послання Сурков їм відсилає?

— Усередині Росії у нього один адресат — Путін. Усі решта Суркова не цікавлять. Відсилає він витіювате послання: «Дорогий Володимире Володимировичу! Я готовий їсти твоє лайно, я відданий тобі!» Ну, це як Бухарін з розстрільної камери в’язниці писав Сталіну: «Йосифе Віссаріоновичу! Ти втратив у мені одного з найкращих своїх генералів, тобі дійсно відданих!»

— Чи можна щось сказати про психологічний стан Суркова із цього інтерв’ю?

— Професія психоаналітика забороняє ставити діагнози на відстані, Сурков мені не пацієнт. Можна сказати лише одне: В’ячеслав-Асланбек Юрійович Сурков-Дудаєв не дуже усвідомлює реальний стан речей, дещо відірваний від реальності й витісняє зі свідомості те, що його травмує найбільше: Україна існує, незважаючи на всі його спроби цього не помічати.

— Наприкінці він видає афоризм: «Завжди говори те, що думаєш; ніколи не говори того, що знаєш». Чи говорив він те, що думав?

— Це просто поза. Такий собі герой Пелевіна, вампір, надлюдина й інше. Я б не вкладав жодного сенсу в ці понти. Досить жалюгідна манірність. І теж абсолютно фемінна.

— Таке враження, що він навмисно намагався сказати щось образливе для України, застосувавши заяложені кліше, від етнофолізму до «сумбуру замість держави» й необхідності для Росії застосувати до України «примус до братських відносин». Навіщо це?

— Для того, щоб здатися собі самому суперлиходієм. Він ретельно вибрав ці сентенції саме тому, що зрозумів — їх розмножать. Просто хайп.

— Сурков називає три стовпи путінської Росії майбутнього за конституційною реформою: 1) ігнорування міжнародного права, 2) владна вертикаль від Кремля до кожної квартири (знищення місцевого самоврядування) й 3) новий відлік каденцій Путіна на посаді президента. Що це: аналітика чи інсайд? І наскільки правильний цей прогноз?

— Ну, як у Салтикова-Щедріна: від ведмедя чекали кривавих злочинів, а він чижика з’їв. Кремль давно ігнорує міжнародне право, вертить кал в ласті, намагається увічнити Путіна. Нічого нового. Взагалі. Чим більше буде консервативної модернізації системи, тим швидше вона згниє. Сурков залишився в першому десятилітті ХХI століття, його парадигма застаріла. Саме тому Путін його прибрав з внутрішньої політики тоді.

— І, нарешті, чому все-таки Сурков знову виявився зайвим в адміністрації Путіна?

— Він завдавав більше шкоди, ніж приносив користі. І провалив усе, за що брався. Путін не пробачив йому обману й ілюзій, які Сурков навіяв йому щодо Новоросії.

ДОВІДКА «Дня»

Дмитро Миколайович ЗАПОЛЬСЬКИЙ (нар. 31 грудня 1958 р. Ленінград, СРСР) — радянський, російський журналіст, політичний аналітик, телеведучий. Політик, депутат Ленради 21-го скликання. Головний редактор і віце-президент корпорації «Російське відео». Доцент факультету філософії людини РДПУ. Професор академії державної служби при президентові РФ.

2011 року емігрував з Росії після особистого прохання Володимира Путіна «не мутити воду в країні», коли група журналістів на чолі з Дмитром Запольським спробувала запропонувати президентові своє бачення загальнонаціональної мовної корпорації «Суспільне телебачення» за моделлю британської мовної корпорації ВВС.

2016 року, побоюючись за життя сім’ї, переїхав до Фінляндії, де живе зараз. Протягом «фінського періоду» Дмитро Запольський опублікував низку аналітичних статей про сучасну Росію, що викликали щонайширший резонанс серед читацької аудиторії в мережі інтернет.