Вибіркове правосуддя

Тиждень, що минає, ознаменований трьома обвинуваченнями, які висунула Україна, — Януковичу, Азарову і Російській Федерації в особі голови її Генштабу. Так, Генеральна прокуратура України викликає екс-президента країни Віктора Януковича для проведення слідчих і процесуальних дій. Президента-втікача запрошують до Києва 11 серпня. Нагадаємо, що 28 липня було розпочато процедуру заочного засудження 6 колишніх високопосадових українських чиновників, з-поміж яких і Янукович.  Генпрокуратура вже заявляла, що не має відомостей щодо місця перебування екс-президента, і обвинувачує його в тому, що він ховається від слідства. У свою чергу, нещодавно Інтерпол вилучив прізвище президента-втікача зі списку розшукуваних персон.

Колишнього прем’єр-міністра Миколу Азарова обвинувачують у застосуванні водометів для розгону протестувальників на Майдані і вулиці Грушевського. Досудове розслідування встановило, що Азаров, діючи умисне і на користь президента Віктора Януковича, 22 січня 2014 року організував незаконне прийняття і видання постанов Кабміну «Про затвердження порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян» і «Правила застосування спецзасобів посиленої дії і водометів за низької температури при охороні громадського порядку». Слідство дійшло висновку, що на підставі цих постанов у січні-лютому 2014 року, під час зіткнень на вулиці Грушевського в Києві, за температури нижче нуля градусів співробітники МВС проти мітингувальників застосували водомет «Торнадо». У кримінальному розслідуванні щодо Миколи Азарова йдеться про перевищення ним службових повноважень, вчиненні масових вбивств і замахів на умисні вбивства громадян у Києві в період з 22 січня 2014 по 20 лютого 2014 року.

Зробимо уточнення, що Управління спецрозслідувань Генпрокуратури розпочало розслідування за підозрою колишніх керівників держави в злочинах, пов’язаних з подіями на Майдані, ще 10 жовтня 2014 року.  Примітним є той факт, що Азарова звинувачують у згаданому злочині через півтора року після того, як він його вчинив.

Справи проти Януковича і Азарова, який нещодавно виступив із заявою про створення альтернативного «уряду» України в Москві, об’єднують три спільні моменти — злочини проти громадян на Майдані, запізнілість обвинувачень і той факт, що і Янукович, і Азаров перебувають  поза зоною досяжності. Закономірним залишається питання обвинувачення осіб, які були учасниками цих злочинів, але перебувають на території України. Випадок із обвинуваченнями на адресу Клюєва в цьому ключі показовий. Останній фактично втік від правосуддя, чим дав привід підозрювати обвинувачів у тому, що Клюєву дали втекти. Таким чином, слідство і обвинувачення спрямоване на тих, хто насправді може бути засуджений лише заочно, тоді як решта спільників, виконавців і навіть організаторів випадають з поля зору. Провина Януковича, Азарова та інших осіб команди колишньої влади не може бути пов’язаною лише зі злочинами на Майдані. У руслі анексії Криму, яка відбулася передусім завдяки вимиванню патріотичних кадрів, війни на Донбасі, ґрунт для якої готувала Росія через своїх агентів і резидентів, очевидною  є робота цієї «команди» на Кремль. Тому провину згаданих осіб мають дослідити комплексно, а правосуддя повинно нарешті позбутися вибіркового підходу.

Яскравим прикладом такої вибірковості є ситуація навколо розслідування трагедії Іловайського котла у серпні 2014 року. У середу військовий прокурор України Анатолій Матіос на брифінгу заявив, що рішення про розпалювання конфлікту в Україні прийняв начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов, якого український прокурор назвав «ідеологом розв’язування агресивної війни і воєнного конфлікту на сході України». Матіос озвучив цифри, пов’язані як із втратами сил АТО, так і з кількістю військової техніки, яка вторглася на територію України в серпні минулого року і вплинула на сумні наслідки ситуації в Іловайську. Прокурор заявив: «У процесі слідства вивчатимуть питання і збиратимуть відповідні докази команд чи ієрархій підпорядкування першого заступника міністра оборони РФ, міністра оборони, верховного головнокомандувача РФ. Прізвища ви всі знаєте».

Щодо трагедії Іловайського котла рік тому було проведено розслідування комітету Верховної Ради на чолі з Андрієм Сенченком. У його доповіді детально було викладено причини поразки української армії в тому трагічному епізоді війни. Але на брифінгу Матіос фактично сконцентрував обвинувачення на російській стороні, при цьому акцентовано обвинуватив саме російського начальника Генштабу. У зв’язку з цим виникає логічне запитання — чому обвинувачують лише ту особу, яка є виконавцем волі Кремля, і чому не порушується тема прорахунків, недбальства і зради з українського боку. У ситуації, що склалася на сході України, у витоках розв’язування війни починаючи від злочинів на Майдані, прохання Януковича про введення російських військ в Україну  потрібна комплексність, а не вибірковість розслідувань, і ясність звинувачень.

«ДИВУЄ АКЦЕНТУВАННЯ УВАГИ НА НАЧАЛЬНИКОВІ ГЕНШТАБУ РФ»

Андрій СЕНЧЕНКО, екс-народный депутат:

— Безумовно, у війні на сході України винен Путін. Проте мене дивує акцентування уваги на начальникові Генштабу РФ. Так, ця людина брала безпосередню участь у плануванні операцій, він віддавав накази, але за тієї концентрації влади в одних руках, яка є в Росії, без Путіна такі речі просто неможливі. Щодо провини української сторони в Іловайськом котлі, то слід розуміти, що на війні можуть бути різні несподіванки. Не буває лише перемоги. Але цілком очевидним є той факт, що під час проведення операції українською армією військове керівництво припускалося помилок — тривалий час не приймалися рішення чи приймалися свідомо неправильні рішення, за яких не враховувалася вся повнота інформації. За це потрібно відповідати, оскільки армія побудована на наказах. Винуватці в Іловайській трагедії вміло уникають відповідальності і мають серйозну політичну підтримку в цьому питанні. Майже рік тому ми передали матеріали розслідування до слідчої групи військової прокуратури. На той момент слідчі сказали, що для них ці матеріали є дуже важливими. Тоді ми в цьому розслідуванні просунулися далі, ніж решта груп. Це було пов’язано з тим, що мені певною мірою вдалося змусити військових чиновників давати свідчення, а свідчень перед військовою прокуратурою вони активно уникали.

Мене зараз найбільше обурює позиція парламенту нового скликання. Це було справою честі Верховної Ради завершити роботу з розслідування Іловайської трагедії. Вони цього не зробили, що є плямою, яку парламент не відмиє ніколи.

«СЛІД ЗВЕРТАТИ УВАГУ НЕ ЛИШЕ НА РОСІЯН, А Й НА ТИХ, ХТО ДОПУСТИВ ТРАГЕДІЮ З НАШОГО БОКУ»

Олександр БАНЧУК, експерт Центру політико-правових реформ:

— Торік було змінено Кримінально-процесуальний кодекс, який дозволив провадження щодо осіб, які підозрюються і далі обвинувачуються за умови їх відсутності. Зараз Януковичу і Азарову буде оголошено підозру. Далі їх представлятиме чи обраний ними захисник, чи захисник, запропонований державою. Про перспективи цих процесів говорити складно. Але зараз все здійснюється згідно з процедурою, яка виписана законом і юридично, з цим не може бути проблем.

У нас не використовується термін «трибунал», навіть якщо йдеться про масові вбивства. Тому може йтися лише про суд. Органи пішли шляхом використання наших внутрішніх процедур, оскільки всі ці незаконні дії відбувалися на нашій території. За  злочини, які вчиняють колишні керівники держави, передбачені серйозні терміни позбавлення волі з конфіскацією майна. Проблема може полягати в тому, як це обвинувальне рішення виконати. Враховуючи те, що настає друга річниця Майдану, суспільство саме вимагатиме результатів.

Не можна також забувати, що обвинувачення може бути не одне. Наприклад, Януковича можуть обвинувачувати в тому, що він попросив Росію ввести війська в Україну. Днями відбулася прес-конференція військового прокурора Анатолія Матіоса, де він озвучив обвинувачення на адресу російського сторони. Усе це може бути пов’язано у комплекс обвинувачень. Факт того, що Янукович закликав агресора, може бути розглянуто вже за іншим провадженням. Є таке поняття, як відбуття покарання за сукупністю вироків. На відміну від англо-американського законодавства у нас не можуть плюсуватися вироки до нескінченності, коли одну особу засуджують на сто і більше років. Максимальний термін, на який можуть засудити Януковича, — це 25 років чи довічне ув’язнення.

Щодо обвинувачень спільників Януковича, співучасників злочинів, які залишилися в Україні, то потрібні широкі відомості для Генпрокуратури, аби не відбулося потім умисного затягування процесу в суді, коли від розслідування вимагатимуть доопрацювання. Те, що люди були однопартійцями Януковича, ще не є предметом для обвинувачень. Не забуваймо, що багатьох лідерів націоналістичного руху Німеччини Нюрнберзький процес не  визнав винними, а дехто з них отримав лише мінімальний термін покарання. Тому потрібне глибоке розслідування в індивідуальному порядку для визначення ваги злочину. Дуже складно довести, чи приймали ті чи інші люди такі рішення. Наприклад, самого лише голосування за неконституційний закон не досить для обвинувачення.

Справа щодо Іловайська може бути подібною до справи Гонгадзе, де судять лише виконавців. Виникає запитання, а де організатори? У результаті введення російських військ в Україну є вбиті. У цих убитих є родичі, яких мають визнати потерпілими. І ось ці потерпілі мають право ставити запитання про те, хто допустив цей злочин. Адже ми знаємо, що під Іловайськом були і наші прорахунки. Слід звертати увагу не лише на російську сторону, а й на те, хто допустив цю трагедію з нашого боку. Є запитання до керівництва Збройних сил. Переконаний, що ці запитання ставитимуть потерпілі і їхні представники. А поки що головним підозрюваним українська сторона визначила начальника Генштабу РФ.