Чи є життя після виборів?
Перший тиждень осені для респондентів «Дня» виявився дуже насиченим та емоційним. Звичайно, — вибори. Та не забули й про культурні події. Наприклад, продовжує нагадувати про себе фестиваль THE GLOBAL BATTLE OF THE BANDS, виставка масок привертає увагу таємничістю, а презентації нових книжок свідчить про те, що українська книжкова індустрія не стоїть на місці. Про це та про дещо інше читайте у нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Богдан ЛОГВИНЕНКО , головний редактор інтернет-видання про культуру SUMNO.com:
— Я, певно, не буду оригінальним, коли скажу, що за тиждень після виборів нічого не відбувається в культурному житті. Себто ні, щось є, минулого тижня, приміром, Михайло Бриних презентував свою нову книгу «Електронний пластилін».
Був членом журі київського відбору до міжнародного конкурсу THE GLOBAL BATTLE OF THE BANDS. Фінал відбудеться в Лондоні в грудні, а переможець отримає нi багато нi мало — 100 тисяч доларів. Туди їде всього одна команда від України, яку ми визначатимемо у листопаді. За деякі гурти було гидко голосувати, після того, як вони серед виступу скрикували: «Галасуйтє за нас, нам нужен ваш голос!!!». Було страшенно смішно, коли деяким гуртам глядачі, які теж мали право голосу, але тільки одного, не віддали жодного. Із 15 гуртів таких було сiм. Кожен, хто купив квиток, міг проголосувати за гурт, виходить, у семи з 15 нема жодного шанувальника? Поясніть мені, навiщо тоді співати? Був один гурт — точна копія російської «Арії». За них найбільше голосів віддав зал, але це їх не врятувало, журі взагалі не оцінило фальшивку, хоча насміялися з них до сліз. Направду, там були й крутіші «парніши», після виступу яких я кричав: «У Юрмалу!!». Шкода, що не пройшли хлопці із Кам’янця-Подільського «Пропала Грамота», це гіперпотужний подільський фундаментал, от, до речі, на цьому тижні вони випустили свій перший альбом під назвою «Цейво», але для «ҐБОБу» вони трішки не вписуються у формат.
Та все ж, це не масові акції, людей задіяно обмаль як для країни з 47-мільйонним населенням, це смішні відсотки з багатьма нулями, на жаль, після коми.
Марія ШЕВЧЕНКО , PR-менеджер:
— Цей тиждень виявився дуже насиченим. Мало того, що нарешті відбулися вибори, це дуже хороша новина. Але вони ще не закінчилися, і, на жаль, невідомо, коли закінчаться. Це погана новина. Ще кепською новиною можна назвати те, що я себе у списках виборців не знайшла. Зробила висновок, що на виборчих дільницях списки, які були складені кілька років тому, не поновлюються, незважаючи на те, що це минулого року ми робили свій вибір і писали заяви, якщо не знаходили себе у виборчих списках.
Ще минулого вівторка в Українському домі відбувалася виставка масок «Gallery 100 масок». Мені дуже сподобалося те, що вони були зроблені відомими дизайнерами та художниками. Відповідно потрібно було очікувати на щось цікаве і незвичне. Сподівання виправдалися, і я отримала колосальне задоволення від робіт. Ще сподобалося те, що маски будуть реалізовані на благодійних аукціонах.
Сьогодні починається фестиваль шоколаду. Це, для мене особисто, дуже велика подія, адже я просто обожнюю шоколад у будь-якому вигляді. Під час дійства відвідувачі зможуть не просто побачити витвори шоколадного мистецтва, а й самі зробити собі ласощі та листівку. Із шоколаду звісно ж.
Олексій СОЛОВЕЙ , фотограф:
— Цей тиждень пройшов для мене під знаком «Гаррі Поттера і смертельних реліквій» — останньої частини з семи славнозвісних книг про молодого чарівника. Це, звичайно, не бозна-яка література, але цікава і справді захоплююча. Тому, незважаючи на свою роботу і щоденні ранні підйоми, «Поттера» штурмував ночами напроліт — отак от сидів і читав. Насправді, як на мене, в книзі багато позитиву, чогось хоч і примітивного, але життєствердного, доброго і вічного, як кажуть. Окрім того, як, скажіть, можна було проігнорувати те, що книжка українською мовою вийшла в «А-ба-ба-га-ла-ма-зі» першою у світі після оригінального варіанту? Її варто було купити тільки заради цього. Та ще й з такою «нереально» оформленою (власне, як завжди) обкладинкою ... Тож низький уклін панові Малковичу і панові Єрку за якісну роботу — розумову і душевну.
До нас невпинно наближається ще одна грандіозна культурна подія — концерт британського гурту Muse у Палаці спорту 13 жовтня. Це одна з моїх найулюбленіших команд. Думаю, для тих, хто знає, хто такі Muse, зайві пояснення щодо моєї приязні до них не потрібні. Ну а тим, хто їх не чув і не знає, дуже рекомендую. Це один із найкращих концертних гуртів світу. Це значить, що їхнє звучання вживу майже не відрізняється від студійного запису. І я це підтверджую, адже мені доводилося чути їх на одному із закордонних фестивалів. Мені дуже прикро за тих любителів гурту, які, довірившись чуткам про те, що Muse вирішили не приїжджати в Україну, поспішили замовляти квитки на їхні концерти в Москві та Пітері. Це обійшлося їм значно дорожче... Хоча в Києві останніми днями ціни на квитки теж стрімко підскочили у зв’язку з ажіотажем і досягли 200 і більше гривень. Відверто кажучи, ажіотаж — це дуже приємно, я на це навіть не сподівався. Звичайно, у нас є молодь, яка любить подібну музику, але... Усе ж це не Джордж Майкл. На щастя... Хоча і на нього зібрався мінімум народу. Дуже радує, що такі гурти нарешті доїжджають до нашої країни. Можливо, за декілька років Київ і Україна стануть звичними пунктами в гастрольних графіках Radiohead, Green Day, Kaiser Chiefs... Особисто я вважаю це однією з важливих ознак процесу євроінтеграції й осучаснення нашого культурного середовища. Зрештою, навіть ті, хто ріс на засиллі неякісної примітивної музики, з часом не зможуть «встояти» проти якісної експресивної енергетично потужної музики.
Валентина КОЛОМІЄЦЬ , дизайнер ландшафтів:
— Головною темою цього тижня був підрахунок голосів виборців. Звичайно, ця тема не оминула й мене — я слідкувала за виборчими перегонами, незважаючи на те, що на виборах не підтримала жодного кандидата. І не тому, що є супротивницею політики, а тому, що серед представлених не бачу достойних кандидатів, які б могли вивести Україну на той шлях, від якого вона все більше віддаляється. Неприємно вразив той факт, що передвиборна програма багатьох партій складалася з агітаційної пропаганди у вигляді безкоштовних концертів, безпретензиційних акцій, проте щойно закінчилися вибори, такого піклування про дозвілля киян та зовнішній вигляд міста — як і не було. Не підтримала нікого я ще й тому, що вважаю — за нас вже все вирішено.
Але найголовнішою та приємною подією останніх кількох днів для мене стало народження онука. Майже три дні поспіль я провела поряд з немовлям і вже встигла зрозуміти, що люблю маленького Данилку більш за все на світі. Обов’язково допомагатиму дочці та зятю виховувати та піклуватися про нього. Здається, я й сама помолодшала, дивлячись у ці оченята, повні цікавості та бажання скоріше пізнати світ.
За кілька днів збираюся їхати до Львова, там мені доведеться провести три робочi дні. З одного боку, дуже радію — зміню середовище, прогуляюся улюбленим містом, а з іншого — розумію, що саме зараз я потрібна тут, у Києві, — й дочці, й чоловікові, й зятю, й колегам. І таке відчуття потрібності — справжнє щастя!
