Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

Економіку не обдуриш

Про нові тарифи й старі схеми
4 вересня, 2015 - 11:41

...Ніколи, нікому й ніде не обдурити економіку та закони суспільного розвитку. Сьогодні вже четвертий український Президент демонструє світові своє невміння (чи небажання?) відрізняти причини та приводи революції. Наразі стає все більш очевидним факт, що соціальні питання зубожілих мас України сьогодні ніхто не вирішує, ба більше, за тієї старої совкової олігархічно-кумівської і кланової системи господарювання вона й не може бути вирішена в принципі. Не є секретом, що кожна революція випливає з моменту, коли держава ігнорує або не може втримати хоча б помірно справедливу соціальну сферу... Нові тарифи за старих схем управління — це сьогодні найефективніша й найдієвіша революційна агітація проти чинної влади...

Середній бізнес (основа процвітання і міцності всякої держави) «успішно» продовжує знищуватися під тиском і лобіюванням великого (олігархічного) бізнесу через «своїх» депутатів у парламенті. А прибутки «сімейних» бізнесів нової влади на тлі катастрофічного падіння економіки, зниження рівня життя та примітивного зубожіння населення — найкраще паливо в революційний котел. Звісно ж, революція в країні — це часто небажаний екстрим. Щоб запобігти їй, потрібно впливати не на електорат популістичними гаслами, а на економіку. причому ці дії повинні мати характер блискавичності й незворотності...

Економіка не помітить новел Яценюка доти, доки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний середній бізнес, виводитимуть гроші з тіні та інвестуватимуть в економіку, створюючи нові робочі місця. Проїдання міжнародних кредитів не вирішує, а тільки загострює проблему. Українська економіка агонізує не через війну і не через брак коштів. Її добивають тотальна корупція, яка перетворилася в складову життя країни, в її ментальність із тотальними старими схемами та тотальними офшорами...

У цьому відношенні дуже показовими є події на Закарпатті зі стріляниною та  жертвами. Україна «здивовано» дізналася, що на кордоні(ах) у нас існує контрабанда й силовики, які кришують її; що кордони поділено на сфери впливу, а «голови» цих сфер — сидять у парламенті. Ці події влада представляє так, що все нібито виникло сьогодні (в крайньому разі — учора), а вона (влада) про це не знала. В інших прикордонних областях країни, де ситуація з контрабандою аж ніяк «не гірша», бруд залишається під килимами, там все тихо-мирно, й різких рухів ні Президента, ні прем’єра немає...

Безумовно, ключовим моментом відродження економіки України є створення умов для легалізації та повернення офшорних капіталів. Щоб подібне відбулося(валося), тоді й інвестиції іноземних інвесторів не забарилися б, а так є, як є....

За півтора року «нової влади» в Україні так і не було створено бізнес-плану розвитку країни. Україна хаотично смикається  залежно від кон’юнктури зовнішніх і внутрішніх обставин. Тому що в них немає потреби в такому бізнес-плані (який слід виконувати), тож робиться тільки те, що необхідно для отримання чергового траншу. Отож чи варто дивуватися, що т. зв. реформи зводяться тільки до виконання умов МВФ та політичних країн-донорів, а також до примітивного підвищення тарифів. Якщо й далі піде така імітація реформ, економіка дасть третій революційний сигнал...

Михайло ФАЛАГАШВІЛІ, Ірпінь
Газета: 
Рубрика: