«Нам не молоді політики потрібні, а розумні»

Стаття «Убити симулякр, або Як нам виграти війну за Україну» Юрія Романенка — занадто песимістична. Не для того з Божої волі повстала Україна, щоб звалитися в яму. Інша справа, що розбудова держави йде не оптимальним шляхом. І його можна оптимізувати, але рекомендації автора — занадто загальні, можна навіть сказати — занадто тривіальні. Хоча з дечим можна і сперечатися. Нам не молоді політики потрібні, а розумні. Я ще п’ятнадцять років тому таке чув: ось прийдуть нові прагматичні політики, і тоді все в Україні буде добре. Бачу я тих молодих політиків, які мали себе на увазі, тепер у Верховній Раді й не скажу, що вони за моральними якостями або за розумовими здібностями дуже відрізняються від старих. Прагматизм вони розуміють занадто прямолінійно і грають за старими надійними правилами — так, як і всі.

Розумних людей в Україні трохи є, але їх не завжди розуміють або розуміють занадто пізно. Маси здебільшого вірять гарним казочкам, ніж готові слідувати за тими, хто каже гірку правду. Не думаю, що у нас був би популярним політик, який би подібно Черчіллю сказав: буде багато крові та поту, перш ніж ми побудуємо Україну. А вихованням масової свідомості ніхто не займається, їй тільки підграють, у тому числі й ЗМІ. У тому і вся наша біда.