Позитиви осені
Осінь... Скільки живемо, стільки дивуємося її таланту. Палітрою гарячих фарб вона поволі розмальовує міста, села, сади, парки, ліси, щоб зачарувати нас живописними картинами, які не в змозі передати найталановитіший художник. І тоді прощаєш цій рудоволосій малярці холодні вечори й ранки, дощі, її мінливу вдачу. Оскільки встановилася сонячна погода, тернопільці прогулюються парками, які ще не втратили своєї ошатності. Цей тиждень освятило радісне свято — одне з найбільших дванадцятьох свят церковного календаря — Різдво Пресвятої Богородиці, яке ми відзначили у вівторок, 21 вересня. Усе це позитиви осінньої пори. А якщо говорити про негативи, то треба зазначити, що Тернопіль є чи не рекордсменом із кількості кандидатів на посаду міського голови. Наразі їх зареєстровано п’ятнадцять. Це попри те, що кілька зняли свої кандидатури. Але вже є інші охочі поповнити цю когорту. Проте цей негатив викликає у тернопільців усмішки, бо швидше схожий на фарс.
Євгенія ОСАДЧУК, головний економіст ТОВ «Тернопільський завод безалкогольних напоїв»:
— Цей тиждень був для мене тижнем зустрічей з рідними, друзями дитинства і молодості. Їздила в село Чеснівський Раковець Збаразького району до сестри. За вікном маршрутки повільно пропливали поля, що відпочивали від недавно зібраного збіжжя. Та ось — чималий лан соняшників, які похилилися, почорніли від затяжних дощів. Зауважила й те, що багато валяється яблук прямо на дорозі. Колись такі яблука приймали на переробні заводи, їздили заготівники. І від тієї безгосподарності стало сумно...Спілкувалася з односельцями. Людей непокоїть неврожай картоплі та висока ціна на гречану крупу. Але попри негативи є велика радість — усім селом урочисто 27 вересня у велике свято Воздвиження Чесного Хреста відзначатимуть 150-річчя храму. На свято звідусіль з’їдуться вихідці з цього населеного пункту. Я відчула неабияке піднесення. Хочу обов’язково побувати на урочистій Божественній Літургії й знову завітати у свій рідний дім, до сестрички, поспілкуватися з родиною, знайомими. До речі, Чеснівський Раковець заснований на початку ХІІІ століття. Археологічні знахідки свідчать, що ще раніше тут було поселення Черняхівської культури. Чи не в кожному сільському саду або під хатою тут росте калина. Я милувалася її кетягами, і від того ще більше поліпшився настрій, хоча накрапав дощ. Недарма в нас молодим гарним дівчатам говорять: «Ти — як калина». А скільки пісень про калину — вона того варта. Тож пожалкувала, що без фотоапарата.
У вівторок бачилася з друзями, які відлітають надовго до дітей і онуків у Канаду. Зустріч вийшла безрадісною. Згадували, як вже гостюючи там, їм довелося відчути невимовну ностальгію за Україною.
Іще цього тижня побувала на дачі в подруги. Там зачарували осінні квіти, а особливо — різнобарвні айстри. Мовби хтось застелив килим. Та краса досі перед очима. У Тернополі пішли разом в Арт-галерею на персональну виставку тернопільського художника Богдана Федоріва. Її він присвятив своїй дружині. В експозиції — пейзажі різних куточків України. Але найбільше мене знову зворушили квіти. Щоправда, вже на картинах. Розглянувши полотна, зробила висновок, що художник — добра, побожна людина. Тож отримала від зустрічі з прекрасним море позитиву.
Микола ЗОЗУЛЬКО, будівельник:
— Мій знайомий перестав вірити в щирість, і з того часу в нього виникають непорозуміння з людьми, які насправді ставляться до нього з повагою. Цим прикладом хочу сказати, що багато залежить від того, як ми сприймаємо цей світ. Варто бачити позитив навіть у дрібницях і менше звертати уваги на негативні моменти. Що хорошого? А ви погляньте довкола, яка краса. Хіба сама природа не додає оптимізму?
Цього тижня почув, що в Тернополі відкриють Музей Тараса Шевченка, який планують розмістити в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки після того як переселять книгозбірню до нової будівлі. Уже понад 20 років тернопільці чекають, коли відкриється нова бібліотека. Але кажуть, що вже мають виділити на добудову кошти. Це радує. Щодо музею, то вже й матеріали почали збирати, адже Шевченко свого часу бував на Тернопільщині. Геній захоплювався Почаєвом, Кременцем, Вишневцем. Тішить й те, що відновлять барельєфи Ярославі Стецько й Омеляну Полевому, які влітку знищили вандали. Радісно, що допомагають багатодітним. У четвер за сприяння обласної влади сім’я Гавліч із села Жовтневе Тернопільського району, в якій виховуються восьмеро дітей, отримала мікроавтобус.
Наталія СОРОКА, головний державний податковий інспектор Державної податкової адміністрації в Тернопільській області:
— Здавалося б, важко уявити наше життя без автівок. Але, виявляється, 22 вересня щороку в Європі проводять так званий день без машин. Європейців закликають відмовитися від автомобілів, пересівши, принаймні, тимчасово на велосипеди чи громадський транспорт. Головною метою європейського дня без машин є заохотити людей обережніше ставитися до довкілля. Адже якщо всі ті європейці, які активно користуються машинами, принаймні на один день відмовляться від авто, то це істотно допоможе зменшити викиди вуглекислого газу в повітря. Прикро лише те, що в Україні цей захід підтримав тільки Львів. «Транспорт і здоров’я» — під таким девізом проходив день без машин цього року. Адже однією з головних альтернатив автомобілю є велосипеди. Науково доведено, що люди, які, принаймні, півгодини щодня їздять на велосипеді, знижують ризик інфаркту до 50 відсотків. Тобто пересісти на «двоколесник» означає не тільки зробити свій внесок у збереження довкілля, а й — у здоровіший спосіб життя.
Цікавим було запевнення прем’єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні уряду, що Україні вистачить цукру власного виробництва. Цього року цукровими буряками було засіяно понад 500 тисяч гектарів, очікуване виробництво цукру — понад 2 мільйони тонн. Нарешті ми зможемо споживати український цукор. Але хіба може бути інакше? Щоправда, яка ціна буде на той цукор? Я за освітою педагог. Тож цікавлюся новинками в цій царині. Тому було надзвичайно приємно дізнатися, що в нашому обласному центрі є педагоги, які заслуговують на нагороди від Верховної Ради України. За особливі успіхи у здійсненні навчання і виховання учнів премію присуджено вчителю початкових класів Тернопільської спеціалізованої ЗОШ I — III ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов Світлані Григорівні Заброцькій.
Але найбільшим позитивом у моєму житті цього тижня стала незабутня для кожної матері подія. Прийшовши з роботи додому, сіла біля свого чотирирічного сина Богданчика, який саме малював. І яким же було моє щире здивування, коли син, щось мугикаючи собі під ніс, почав нехай і незграбно, на перший погляд, виводити на папері слова «МАМА», «ТАТО». Ух ти! Моя дитина сама навчилася писати!
