Тренер і вчитель

Для багатьох учнів Валентина Євгеновича Старчака, заслуженого тренера України з боксу, важливою датою цього року є 12 серпня. Саме в цей день, сто років тому, в місті Харків, у сім’ї залізничника-машиніста і вчительки, народився наш улюблений тренер, вихователь і вчитель, який до того ж був для нас ще й другим батьком. Ми, вихованці Валентина Євгеновича, самі тепер уже сивоголові ветерани у своїх професіях, продовжуємо нести в наших серцях світло любові до нас нашого дорогого Тренера.

Доля подарувала Валентину Євгеновичу багато талантів, з яких яскраво виділялися талант Педагога та Артиста з колосальним почуттям гумору. А скоріше це — просто талант Великого Педагога, який неможливий без артистичних здібностей. Який також неможливий без любові до своїх учнів.

Безмежна енергія молодого Старчака знаходила виплеск в екстремальних видах спорту — стрибках із трампліна та парашутному спорті. Вона ж, ця енергія, привела юнака і в боксерський зал. Швидко опанувавши тонкощі боксерської майстерності, Валентин Старчак виступає на чемпіонатах України та інших змаганнях, зустрічається на рингу з легендарними боксерами того часу — Левом Сигаловичем, Анатолієм Грейнером, Євгеном Огуренковим. Водночас у молодого боксера росло прагнення ділитися своїми знаннями з іншими. Таким чином В.Старчак закінчив у Харкові Вищу школу тренерів із боксу.

Проте любов до неба не давала спокою енергійному юнакові. Він вступає до Мелітопольського авіаційного училища штурманів, яке успішно закінчує в 1939 році. У 1940 році він воює в Фінляндії як штурман-бомбардувальник. Тяжке поранення спричинило тривале лікування у госпіталях Москви, Харкова, Ростова, котре закінчилося у травні 1942 року визнанням Валентина Старчака непридатним до військової служби. Але надзвичайна воля та наполегливі тренування допомогли йому знову злетіти в небо. Свою війну В.Старчак продовжив під Сталінградом, а завершив вильотами на Берлін.

Після демобілізації Валентина Старчака призначають на посаду державного тренера з боксу в Киргизію. Самовіддана праця молодого тренера була відзначена присвоєнням йому звання «заслуженого тренера Киргизії».

Туга за Україною повертає авторитетного вже тренера в рідні краї. З 1950 року Валентин Євгенович працює тренером у Дніпропетровському товаристві «Металург», а в 1952 році його запрошують на роботу до Львова. За три роки тренувань в окружному  Будинку офіцерів Валентин Старчак створює одну з найсильніших боксерських команд України.

В 1955 році талановитого 39-річного тренера запрошують на роботу до Львівського інституту фізичної культури. Саме тут на повну силу розкрився талант Великого Тренера з боксу та люблячого вихователя молоді Валентина Євгеновича Старчака. Одноразово зі студентами в спортивному залі Інфізу на Лермонтова Валентин Євгенович тренує дітей, серед яких були й автори цієї розвідки. Це було надзвичайно вдале поєднання: початківці мали змогу бачити тренування відомих боксерів і безпосередньо всотувати майстерність старших товаришів.

Серед вихованців Валентина Старчака — багато видатних боксерів. Це багатократні чемпіони України, призери чемпіонатів колишнього СРСР: Ігор Дегтярьов, Олександр Мачикін, Борис Мухлинін, Мирон Савчин, Веніамін Шаргородський. Перелік учнів В.Є.Старчака можна продовжити такими визначними майстрами спорту, як Олександр Чмельов, Олександр Стратілатов, Анатолій Никитенко, Анатолій Шульга, Володимир Лабик, Олександр Бодня. Але що дуже важливо — багато учнів Валентина Євгеновича ставали не тільки видатними боксерами, але й визначними тренерами, науковцями, лікарями, інженерами.

Наш Тренер часто повторював дещо дивні, як для тренера з боксу, слова: «Я прагну бачити вас не видатними майстрами рингу, а щасливими, здоровими людьми, гідними громадянами своєї країни».

Видатні заслуги Старчака відзначені почесними званнями — «заслужений тренер Киргизії» та «заслужений тренер України».

Валентин Євгенович працював до останніх своїх днів, мужньо поборюючи недуги — тяжке поранення постійно про себе нагадувало. 3 грудня 1999 року перестало битися любляче серце нашого дорого вчителя, але Валентин Євгенович продовжує жити в нашій вдячній пам’яті. З 2001 року Володимир Лабик, майстер спорту, тренер, суддя, один із найталановитіших учнів В.Є. Старчака, щорічно спільно з Львівською федерацією боксу на громадських засадах проводить у Львові міжнародний турнір боксерів-юніорів, присвячений пам’яті видатного тренера-методиста Валентина Старчака. Під час турнірів завжди збираються учні Валентина Євгеновича, учні його учнів, добрим словом згадуючи свого дорогого Вчителя.

Мирон САВЧИН, чемпіон України, професор; Богдан МАКСИМОВИЧ, фіналіст молодіжної першості

України, член-кореспондент

Української нафтогазової академії