Я повторюю ваше ім’я...
Як визначити внесок того чи іншого вченого в науку? Усі вони публікують наукові статті та книжки, але це мало про що говорить: і статті, й книжки бувають різними. Однак їх хтось читає, і якщо знаходить для себе щось корисне, посилається на них у своїх працях, — так уже повелося в науковому співтоваристві.
Цей корисний звичай і дав змогу створити метод кількісної оцінки наукової продукції. Варто лише підрахувати, скільки разів науковці з різних міст або країн посилалися на певну статтю чи книжку, і стане зрозумілим, чого вартий її автор.
Отже, в усьому світі вчених визнають за індексом цитування. Бути широко цитованим автором означає, що ваші наукові здобутки є важливими і впливають на пошукову діяльність більшості ваших колег у певній галузі незалежно від місця, де вони працюють. Визначити індекс не так вже й складно, якщо скористатися журналом Science Citation Index, який видається Інститутом наукової інформації у Філадельфії. Що ж до вітчизняних науковців, то в Україні, як нам відомо, такі дослідження регулярно не проводилися. Ось чому в редакції «Книги рекордів України» було зроблено чи не першу спробу підрахувати, на кого з колег найчастіше посилаються науковці у своїх працях.
В Україні виходить понад сто наукових журналів. Слід зазначити, що з них до найбільш визнаних у світі видань входить лише декілька журналів природничо-наукового профілю. Усі вони видаються Національною академією наук України, деякі були провідними у колишньому СРСР і нині входять до бази даних SCI. Нами ж для дослідження був обраний найголовніший науковий журнал в Україні — «Доповіді Національної академії наук України».
Його призначення, як відомо, полягає передусім у публікації повідомлень про оригінальні й ніде не надруковані дослідження з математики і механіки, фізики, геології, хімії, медицини та інших природничих наук, що мають пріоритетний характер, та авторами яких є відомі вчені — дійсні та члени-кореспонденти НАН України, а також повідомлення інших авторів.
Таким чином, за досліджуваний період, тобто за 19 років, з 1991-го по 2009-й включно, були враховані посилання на публікації понад тисячі науковців. Серед них найчастіше цитувалися праці Олександра Миколайовича Гузя — академіка НАН України, директора Інституту механіки імені С.Тимошенка НАН України. Його дослідження стосуються механіки деформованих тіл та механіки суцільних середовищ. Він є автором (або співавтором) понад 50 монографій, а загалом доробок ученого включає понад 850 праць. На них за досліджуваний період було зафіксовано 495 посилань. Загалом до десятки українських науковців, які найчастіше цитувалися в 1991—2009 роках у науковому журналі «Доповіді НАН України», увійшли:
1. Гузь О.М. — механіка — 495
2. Фущич В.І. — математична фізика — 320
3. Божко О.Є. — механіка — 210
4. Чекунов А.В. — геофізика — 185
5. Стоян Ю.Г. — математика — 175
6. Григоренко Я.М. — механіка — 165
7. Ліпатов Ю.С. — хімія та фізико-хімія полімерів — 160
8. Самойленко А.М. — математика — 160
9. Шестопалов В.П. — математика — 155
10. Митропольський Ю.О. — математика — 150
Звичайно, самі по собі посилання на ту чи іншу наукову працю нічого не говорять про її суть, причини згадування та істинну цінність. Але очевидно, що кожній дослідницькій групі необхідно мати високий індекс, виміряний за кількістю посилань, аби одержати упевненість у своєму науковому престижі, здобути натхнення для створення нової інформації, збільшити внесок до фундаментальних досліджень. Показники цитованості можуть слугувати корисним індикатором, що демонструє основні напрями сучасних досліджень і в сукупності утворює своєрідну карту науки.
Зокрема, з наведених даних можна зробити висновок про те, що, принаймні, у природничій галузі вітчизняна наука головним чином «робиться» у Києві та Харкові — згадані вище вчені працюють саме в цих містах. По-друге, наша статистика підтверджує традиційно високий рівень української математики як «цариці наук». По-третє, в української науки — не «жіноче обличчя», тобто, на цьому своєрідному олімпі немає жодної представниці прекрасної статі. Слід також зазначити, що до цієї «чудової десятки» увійшов лише один представник вищого навчального закладу — Київського національного університету імені Т.Шевченка, усі решта працюють в науково-дослідних установах НАН України. І, нарешті, у цьому списку немає «імен учорашнього дня», тобто класиків у загальноприйнятому значенні цього слова — науки розвиваються настільки стрімко, що цитування стосується лише найновіших публікацій авторів, які знаходяться у пошуку сьогодні. Єдиним винятком є прізвище В.І. Фущича, який передчасно помер кілька років тому.
Загалом же проблема ефективності та якості наукових досліджень у сучасних умовах прагнення України до інтеграції з Європою є нагальною й особливо актуальною. Своєчасне об’єктивне оцінювання кінцевого результату наукових досліджень є підгрунтям не тільки вибору подальших перспективних та пріоритетних їх напрямів, але й підставою для оптимального розподілу інтелектуальних та матеріальних ресурсів.
