Збігнєв БЖЕЗИНСЬКИЙ: «У президента немає стратегії»

Радник з національної безпеки за президента США Джиммі Картер Збігнєв Бжезинський    — один з найбільш поважних та впливових ветеранів міжнародної політики у Вашингтоні. Він є автором багатьох книжок, а нині радником Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Збігнєв Бжезинський навіть у 84 роки залишається невід’ємною частиною обговорення міжнародної політики на глобальному рівні. Гострий критик президента Буша і його «війни проти тероризму», Бжезинський був одним з перших, хто підтримав кандидатуру тоді ще сенатора Барака Обами у боротьбі за президентське крісло. Вже після обрання Обами, він почав час від часу критикувати і його дії на міжнародній арені: за нестачу довготривалої стратегії, за занадто м’яку позицію стосовно Ізраїлю. При цьому Бжезинський повністю підтримав інтервенцію у Лівію. В інтерв’ю Euronews Бжезинський розповів з якими проблемами зіткнеться Обама під час другого терміну.

— Обама номінував на посади держсекретаря та міністра оборони двох своїх колег із сенату — Джона Керрі та Чака Гейгела. Обидва з них мають досвід війни у В’єтнамі. Це чистий збіг обставин чи конкретний сигнал з боку Обами?

— Це обидва варіанти. Я не думаю, що головне, що мається на меті, — донести важливість уроків, отриманих у в’єтнамській війні. Однак з іншого боку, це й справді був значний епізод в історії США на міжнародній арені. І саме сукупність цих двох точок зору якнайкраще характеризують ці дві кандидатури. Можливо, саме завдяки цьому їм вистачить мудрості дивитися на нинішню ситуацію більш широко.

— Чи можемо ми вже говорити про певну доктрину Обами?

— Я часто казав, попри певний політичний ризик для мене, що ми маємо доктрину Обами, однак нам не вистачає стратегії Обами. Як на мене, саме Керрі та Гейгел можуть привнести стратегію у доктрину Обами.

— І якою ця стратегія має бути?

Бжезинський: Перш за все, я вважаю, що вона має принести розуміння того, що традиційні глобальні конфлікти, які ми спостерігали впродовж останніх 200 років, більше не матимуть того значення у майбутньому. Іншими словами, світовій гегемонії однієї країни, якою б сильною вона не була, буде покладено край. Але водночас ми станемо свідками багатьох конфліктів, що несуть потенційні ризики. Тому наша відповідь на них має бути більш виваженою, більш різноплановою і колегіальною у співпраці з іншими великими країнами. Лише так ми зможемо уникнути тієї конфронтації, що була властива останному історичному періоду.

— Перший рік другого терміну президента США — це завжди багатообіцяючий період, оскільки у президента є, так би мовити, великий зовнішньополітичний капітал. У нього попереду чотири роки на те, щоб виявити свою креативність, і йому треба дбати про те, аби бути переобраним. Як Обамі краще використати цей капітал? Якими повинні бути його пріоритети?

— Гадаю, що пріоритети будуть диктуватися тим, з чим ми уже маємо справу — загостренням конфлікту та зростанням насильства на Близькому Сході. До того ж, на кількох фронтах, а не лише традиційному палестинсько-ізраїльському. Йдеться про сирійський фронт, географія якого може розширитися. Також Обамі доведеться протидіяти ризикам з боку Ірану. Але якщо подивитися на карту світу, зокрема на південні кордони Євразії від Північної Кореї, Індії, Афганістану, Пакистану, Ірану, Іраку, Сирії до Суецького каналу та Єгипту, а звідти до Нігеру та Малі — ми побачимо, що маємо справу з цілою низкою потенційно вибухонебезпечних ситуацій.

— Деякі аналітики вважають, що за президентства Обами Америка перетворюється на європейську країну. Зараз я можу сприйняти це як комплімент, але, звичайно, тут присутній гострий сарказм... Всі ми знаємо, що в Європи є чимало проблем і багато чого пішло не так, як планувалося. Однак ми також знаємо, що Європа змогла продемонструвати відповідальність та політичне лідерство. Я хочу запитати Вас таке: чи є певні уроки, які США можуть винести з європейського досвіду?

— Певним чином, так. Якщо поглянути на Європу та деякі її проблеми, це ніби дзеркальне відображення того, що є у нас: серйозні фінансові проблеми, соціально-економічні конфлікти, серйозна внутрішня поляризація, політичний глухий кут, а також відсутність спільного бачення майбутнього. Тому ми справді можемо навчитися чогось від інших. Але я налаштований оптимістично і щодо США, і щодо Європи. На мою думку, ми зможемо подолати наші проблеми. Гадаю, що європейці, зокрема ЄС, зможуть вийти з кризи.

— Стосовно конкуренції між США та потужними країнами, що розвиваються, як-от Китаєм, Індією, Росією... Чи Америка все ще має потребу в Європі? Точніше, чи має вона більшу потребу в ній тепер?

— Ви згадали Китай, Індію та Росію, як потенційних світових лідерів. Однак, якщо придивитися уважніше, то стане зрозумілим, що лише одна країна з цих трьох має такий потенціал. Дві інші — ні. Одній заважає ностальгія за минулим, а іншій — перебільшене сприйняття власної ваги. Наразі лише Китай є потенційною світовою державою. І, звичайно, ми маємо зважати на це. Але Європа вже є безумовним лідером на міжнародній арені: наш ключовий торговий та глобальний партнер, з життєвим потенціалом та можливістю вплинути на глобальну картину світу. Однак перед цим європейці мають відповісти самі собі — яке майбутнє вони хочуть для себе? Наразі я спостерігаю певні європейські тенденції до «партикуляризму», повернення до минулого — проте це не вирішить проблем Європи. Наразі ЄС необхідно більш далекоглядна лідерська позиція. Щось на кшталт того, що було кілька десятиліть тому. І чого так не вистачає сьогодні.

— Політичне напруження між США та Росією різко посилилося після прийняття Акту Магнітского та російської відповіді на це — забороною усиновлення російських дітей американськими громадянами та звільненням московської команди «Радіо Свободи». Що ви зараз скажете про «перезавантаження» стосунків із Росією, про яке оголосив Обама? Чи можна назвати цю спробу зближення між вашими країнами абсолютним провалом? Обама був занадто наївним?

— Я абсолютно впевнений, що це не провал, і я не вважаю, що така політика була наївною. По-перше, це був дуже обмежений крок. Це виходить з назви: «перезавантаження». Тут немає нічого неймовірно амбіційного. Це походить від комп’ютерної термінологої, так? І що є перезавантаженням комп’ютера? Ця дія нічого різко не змінює в комп’ютерній системі. Це скоріше певна реорганізація, пристосування до нових реалій. І, як на мене, це відбувалося і доволі успішно, просто ситуація зараз ускладнилася із поверненням до влади Путіна. І Путін 2.0 значно менш ефективний і значно менше привабливий, аніж Путін під час першого терміну. Він зациклений на минулому, на ідеї Великої Росії, на своєрідному Радянському союзі під іншою назвою. Це нереальні цілі, які я навіть не впевнений, що підтримує більшість росіян.

— На Вашу думку, чи станемо ми свідками спроби перезавантажити «перезавантаження» стосунків з Росією під час другого терміну Обами?

— Будуть як складні, так і позитивні моменти. Як згода так і незгода у різних питаннях.