Чи отримає Східна Європа структуру?

Останні дії Росії в Криму та на Південному Сході України мотивували НАТО укріпити солідарність всередині Альянсу та посилити його загальні можливості. Вони також особливо спонукали Румунію та Польщу — дві найбільші нові країни-члени НАТО, які приєдналися до Альянсу після 1999 року, — спробувати переглянути свої позиції всередині НАТО та ЄС.

До недавнього часу Бухарест і Варшава не мали багато можливостей виділитися всередині НАТО. Але Румунія має спільний кордон з Україною, а Польща — з Україною, Білоруссю та Росією (тобто з ексклавом Калінінград), тож дві країни розробили дві нові схеми регіональної співпраці, що мають на меті посилити їхні позиції як в НАТО, так і в ЄС: Бухарестськa дев’яткa (Bucharest Nine — B9) та ініціатива «Тримор’я» (Three Seas Initiative — 3SI — стосується Адріатичного, Чорного та Балтійського морей).

Бухарестськa дев’яткa (B9) — поки що маловідома ініціатива серед нових країн-членів НАТО. Формування групи почалося з пропозиції президента Румунії Клауса Йоганніса та його польського колеги Анджея Дуди під час Бухарестського саміту центральних і східних європейських держав у листопаді 2015 року. Болгарія, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина в рамках цієї ініціативи погодилися розвивати групу особливої регіональної співпраці в підтримку цілей НАТО, особливо щодо поліпшення безпеки та стабільності між Балтійським і Чорним морями. Ініціатива «Тримор’я» (3SI) з’явилася рік по тому на форумі в Дубровнику в серпні  2016 року, коли президент Хорватії Колінда Грабар-Кіторович, разом із Дудою, запропонували створити північно-південну європейську вісь всередині ЄС, яка мала посилити економічну співпрацю східних та центральних країн ЄС. Вона охоплює країни Бухарестської дев’ятки, а також Австрію, Хорватію та Словенію.

Обидві ініціативи пов’язані, серед інших проблем, з новим сприйняттям зростаючих регіональних безпекових загроз, особливо зростаючої агресивності Путінської Росії. Все ж таки ці дві ініціативи досі мали невелике геополітичне значення. У своїй нинішній формі вони принципово не змінюють інституційну структуру Східної та Центральної Європи, і жодна з них ще не насолодилася великим інтересом чи симпатією з боку західноєвропейських політичних лідерів.  Досі певну підтримку обом ініціативам висловив лише Вашингтон. У листопаді 2016 року заступник генсека НАТО американка Роуз Гетемюллер відвідала саміт Бухарестської дев’ятки (B9) під час свого першого візиту до країни-союзника — Румунії. У липні 2017-го президент США Дональд Трамп відвідав Варшавський саміт ініціативи «Тримор’я»  (3SI) і назвав подію «неймовірно успішною» (див. http://time.com/4846924/read-president-trumps-remarks-on-defending-civilization-in-poland/).

Участь Трампа у варшавській зустрічі зуміла привернути увагу міжнародної спільноти до ініціативи «Тримор’я» (3SI). Це також збільшило підозри в Брюсселі, що ініціатива може, зрештою,  більше послужити інтересам США, ніж ЄС. Як повідомляють, багато німецьких посадовців, включаючи канцлера Меркель, вважають ініціативу «Тримор’я» спробою розділити ЄС і створити баланс проти Німеччини та Франції всередині Союзу. Член Європарламенту від Хорватії — Іван Яковчіц — навіть вважає, що ініціатива слугуватиме (нібито) інтересу Вашингтона ослабити Європу та знизити глобальну вагу ЄС (див. https://www.economist.com/news/europe/21725025-angela-merkel-troubled-presidents-chumminess-putin-and-poland-germany-fears-donald і https:// www.economist.com/news/europe/21725025-angela-merkel-troubled-presidents-chumminess-putin-and-poland-germany-fears-donald). Ініціатива «Тримор’я» (3SI) справді була створена, з одного боку, при опорі деяких східних і центральних європейських країн зростаючому тиску Франції та Німеччини щодо глибшої інтеграції всередині ЄС, а з другого — просуванню США політики «Америка передусім».

Хоча населення Польщі сильно проєвропейське, нинішній ультраконсервативний уряд країни зазначив про більшу прихильність зв’язкам з Вашингтоном, ніж з Брюсселем. Він зіштовхнувся з ЄС щодо питань розподілу біженців по Європі — так само, як щодо незалежності судів, медіа та неурядових організацій. На противагу, Бухарест є сильним прибічником ЄС і НАТО і веде міжнародну політику здебільшого відповідно до аналогічних проєвропейських настроїв румунів (у жовтні 2017 року опитування Parlametru показали, що 61% румунів вважають, що членство в ЄС принесло користь їхній країні, див. https://www.dcnews.ro/parlametru-2017-sondaj-privind-increderea-in-ue-ce-cred-romanii_562449.html). Бухарест розглядає B9 і 3SI як інструменти для посилення зв’язків між ЄС і НАТО, а також східно-західної європейської співпраці, а не як платформи для внутрішньозахідних суперечок.

Присутність Польщі та Румунії у B9 і 3SI робить східні кордони НАТО та ЄС більш захищеними. В обох країнах є  системи протиракетної оборони та мультинаціональні батальйони НАТО, і обидві мають стратегічні інтереси в сусідніх країнах — не членах Альянсу на Сході, з огляду на історичні, культурні, мовні зв’язки (Польщі — з Україною та Білоруссю, Румунії — з Республікою Молдова). Здається, що Бухарест і Варшава винесли уроки з марних попередніх змагань, з одного боку, між Чорноморською синергією (BSS) (проекту Румунії, Болгарії та Греції, запущеного 2008 року з метою збільшення співпраці з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Республікою Молдова, Росією, Туреччиною та Україною) та, з другого боку, Східним партнерством (EaP) (польсько-шведська ініціатива, що має на меті наблизити Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Республіку Молдова та Україну до ЄС, не пропонуючи їм перспектив членства). Врешті-решт, BSS стала нечіткою, в той час, як її найбільший ініціатор Румунія почала виявляти все більше явної підтримки EaP.  У випадку B9 і 3SI Бухарест і Варшава почали одразу працювати разом для того, щоб спільно консолідувати весь ЄС і східні кордони НАТО.

Проте у своїх нинішніх формах B9 і 3SI лише побічно вдосконалюють східну та центральну європейську стабільність, безпеку та процвітання. Наприклад, неясно, чи зможе 3SI бути істотно кращою за старішу, краще фінансовану та більш всеосяжну ініціативу ЄС Транс’європейські транспортні мережі (TEN-T), яка містить всі країни-члени 3SI, а з 2017 року — до певної міри країни EaP. Згідно з офіційним сайтом TEN-T, організація «підтримує завершення 30 пріоритетних проектів, що репрезентують високу європейську цінність, а також проекти спільного інтересу і систем управління трафіком, які відіграють ключову роль у сприянні мобільності товарів і пасажирів всередині ЄС». Так само залишається побачити, що нинішня група B9 може збільшити безпеку регіону поза межами гарантій, діяльності та ресурсів, які НАТО вже в будь-якому разі надає своїм східним країнам-членам. Без помітних та істотних місій B9 і 3SI можуть залишитися просто розмовними клубами без жодного впізнаваного впливу. Їхні зустрічі можуть навіть сприяти відчуженню інших європейських країн, які не входять до організацій.

Очевидний шлях для B9 і 3SI — додати цінності статусу- кво — було б розширити членство на Грузію, Молдову та Україну, з якими обидві ініціативи мають непрямий зв’язок через програму ЄС EaP. Ці три східних партнери та 28 країн-членів ЄС у 2014 — 2017 рр. ратифікували далекосяжні Угоди про асоціацію з ЄС, які містять не лише економічні положення, а й взаємні зобов’язання в сфері міжнародної політики та безпеки, які поступово поставлять асоційовані країни в ряд з членами Союзу. Включивши три країни EaP, для населення країн, що  входять до обох ініціатив, центральних інституцій ЄС і штаб-квартири НАТО, стало б ясно, чому були створені B9 і 3SI та яка їхня ціль. Дві групи тим самим отримали б визначені, чіткі та важливі завдання: вони  посилюватимуть східний вимір Європейської політики сусідства та забезпечуватимуть насправді повну імплементацію Угод Грузії, Молдові та Українi про асоціацію з ЄС (тобто також реалізацію політичних частин таких Угод).

Найголовніше, 3SI та B9 могли б значно підтримати розвиток і безпеку пострадянських країн, які вже близькі до ЄС, однак у найближчому майбутньому залишаться в європейській сірій зоні й через це зіштовхнуться з особливо високими ризиками та вимогливими викликами. Як тільки у їхньому складі будуть Україна, Молдова та Грузія, B9 і 3SI допоможуть укріпити міжнародну включеність трьох східних партнерів ЄС і позиціонувати їх геополітично та геоекономічно. У практичному та символічному вимірах обидві ініціативи могли б стати основними драйверами євроатлантичної інтеграції трьох членів EaP, наповнити їхні процеси асоціації політичним і економічним змістом та допомогти підготувати їх до майбутнього членства у двох значних західних організаціях. Вони б подали Москві сигнал, що нинішні члени 3SI і B9 мають спільні інтереси з Україною, Молдовою та Грузією і що стабільність, безпека та процвітання цих пострадянських країн важливі для цілого Центрально-Східного європейського регіону — незважаючи на те, чи покритий він НАТО та ЄС, чи ні.

Офіційно ставлячи себе в ряд з цими трьома країнами сірої зони, учасники 3SI і B9 підвищать ставки можливої подальшої ескалації в східному регіоні ЄС. Певна справа, 3SI та B9 не є світовими політичними акторами, гідними порівняння з ЄС і НАТО. Вони не дуже зможуть допомогти Україні, Грузії та Молдові розв’язати їхні територіальні питання з Росією. Проте їхня експансія в східному напрямку буде в інтересах Євроатлантичного альянсу та його cхідних сусідів. Підвищуючи міжнародне включення та національну  пружність Грузії, Молдови та України, дві ініціативи допоможуть не тільки цим трьом країнам, а й нинішнім членам 3SI і B9 покращити їхню власну геополітичну позицію. Що сильнішими та стійкішими стануть три країни EaP, то краще буде для Польщі, Румунії та інших країн-членів щодо національної безпеки. Останнє, але не найменш важливе, дві організації допомагатимуть ЄС і НАТО виконувати свої місії поза нинішніми східними кордонами.

Поки що східне розширення 3SI і B9 публічно не обговорювалося   ні в країнах-членах ініціативи, ні в їхніх потенційних нових країнах-членах. Мабуть, існують значні зацікавлені сторони чи навіть цілі національні уряди всередині B9 і 3SI, неприхильні до розширення за межі існуючих рубежів. Тому українським, грузинським і молдовським акторам і їхнім прихильникам всередині B9 і 3SI потрібно почати дискусію на ці теми, щоб поставити таку реконфігурацію Бухарестської дев’ятки та «Тримор’я» на порядок денний. Можливо, також знадобиться ясна згода чи навіть активне заохочення щодо перевизначення двох ініціатив від Вашингтона, Брюсселя, Берліна та Парижа. Великі західні організації та Центрально-Східні європейські уряди мали б прийти до згоди, що реорганізація пострадянських геополітик i корисна, і є в інтересах усіх залучених сторін. Тоді B9 і 3SI можуть поступово почати заповнювати нинішній безпековий вакуум у східноєвропейській сірій зоні.

Василь РОТАРУ, науковий співробітник у департаменті міжнародних відносин і європейської інтеграції в Національному університеті політичних досліджень і державного управління в Бухаресті, колишній запрошений науковий співробітник Джорджтаунського університету, Вашингтон.

Андреас УМЛАНД, старший науковий співробітник в Інституті Євроатлантичного співробітництва в Києві, головний редактор книжкової серії «Радянська та пострадянська політика та суспільство» (SPPS) і консультуючий редактор «Журналу радянської та пострадянської політики та суспільства» (JSPPS), видавництво Ibidem в Штутгарті.