Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Iсторія непокірних

Американський незалежний фільм «Найп’яніший округ у світі» повертає глядача в легендарні часи Великої депресії та «сухого закону»
18 грудня, 2012 - 14:14
КАДР ІЗ ФІЛЬМУ / ФОТО З САЙТА KINOPOISK.RU

Фільм — його оригінальну назву Lawless точніше було б перекласти як «Беззаконня» або, ближче до сюжету, «Непокірні» — знятий за мотивами реальних подій. На початку 1930-х в Америці, охопленій Великою депресією, в маленькому пригірському поселенні банда бутлегерів, братів Бондурант, безперешкодно вела нелегальний бізнес: гнала чистий, мов сльоза, самогон та продавала його всім охочим (у тому числі місцевому шерифові) доти, доки не з’явився корумпований агент ФБР Чарлі Рейкс, який зажадав, щоб прибутки віддавали йому. Лихому чужакові вдалося прибрати до рук усю округу, і тільки брати не здалися. Питання бізнесу стає питанням життя і смерті, проте є повір’я, що Бондуранти, в чиїх жилах тече індіанська кров, просто невразливі — їх неможливо убити.

Фільм привертає увагу насамперед акторським складом: Том Харді, Джессіка Честейн, Міа Васиковська, Гері Олдмен. Крім того, режисер, австралієць Джон Гіллкоут, відомий завдяки таким непересічнім картинам, як, приміром, антиутопія «Дорога» (з Вігго Мортенсеном і Шарліз Терон) та суворий вестерн «Пропозиція» за сценарієм Ніка Кейва; знаменитий рок-музикант також виступив сценаристом «Округу». І для Гіллкоута, і для Кейва як сценариста Lawless — це дебют у США.

Харді прекрасно виконує роль старшого із братів, незворушного й сильного Форреста, а Олдмен — елегантного мафіозі Вірджинії Флойда Беннера. Джессіка Честейн точно грає заблукану душу, колишню стрип-танцівницю із Чикаго, котра прибилася до братів у пошуках кращої долі. Агент Чарлі Рейкс вийшов у Гая Пірса справжнім садистом і збоченцем. Власне, на зіткненні сильних характерів фільм і тримається.

Драматургія тут досить прямолінійна, інколи, можна сказати, лобова. Багато передбачуваних поворотів і непотрібної мелодраматичності. З іншого боку, режисерський досвід Гіллкоута помічається в тому, як, наприклад, знято сцену вбивства головного лиходія — майже невловима зміна світла й тіні, і за нею — кривава розв’язка; такі візуальні знахідки містяться й в інших епізодах.

Отже, висадка Гіллкоута і Кейва в Новому Світі минула більш-менш успішно. Чи збережеться цей дует у майбутньому, чи перейдуть вони з незалежного кінематографа до Голлівуду, що вони зможуть створити в потужній, але водночас нещадній американській кіноіндустрії — це питання, які, без перебільшення, інтригують.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 
Рубрика: