Кримська відповідь «Ранковій зірці»
Організатор та ідейний натхненник фестивалю «Зоряний Симеїз» — випускник Одеської консерваторії Михайло Киптенко — спочатку задумав своє дітище не як конкурс, а просто як огляд творчості, де діти спокійно, без нервових зривів та нездорового суперництва, могли б продемонструвати свою майстерність, взяти участь у майстер-класах, поспілкуватися з відомими композиторами, виконавцями, а головне — відпочити. Треба було бачити, як підтримували вони один одного під час конкурсів, як вболівали, як раділи перемогам своїх же «конкурентів».
У ті дні до Симеїзу приїхало 400 маленьких артистів із Новосибірська, Барнаула, Москви, Литви, а також із 15-ти областей України. Ось і вийшло, що на одного дорослого відпочиваючого припадало по три талановиті зірочки. На фестивалі було представлено сім номінацій, включаючи джазове виконання, народну пісню, естрадні та спортивні танці, а також ансамблевий та естрадний спів. Помітна відмінність кримського заходу від подібних — нерегламентований вік учасників: від 6 до 24 років. Це важливо, оскільки зазвичай на такі акції запрошують ще зовсім юних артистів, а випускники музичних шкіл, училищ, вихідці з гуртків художньої самодіяльності, словом, ті, кому від 18 до 24, як правило, залишаються «неохопленими».
Голова журі, відомий дитячий композитор, заслужений діяч мистецтв України Ірина Кириліна, особливо відзначила майстерність маленьких артистів із Ростова-на-Дону — колективу «Сорванцы», шоу-групи з Литви «Віво». Ці колективи отримали гран-прі. Також володар першої премії — вокальний ансамбль із Новосибірська. І, звичайно ж, нагородили двох дівчаток із далекого села Гайсин, що під Вінницею — Аллу Петренко та Юлю Лазаренко. Немає у них у селі ні шоу-бізнесу, ні такого поняття, як продюсер. А про розкручування й не чули. Є мами й тата, які хочуть якомога ширше розкрити обдарування своїх дітей. Треба визнати — це у них добре виходить.
А ще Ірина Кириліна і один iз членiв журі — Олександр Спаринський — багато говорили про те, що, на жаль, для дітей зараз абсолютно не пишеться репертуар. До речі, Ірина та Олександр найбiльш дитячі композитори, їхні твори співають виконавці з багатьох країн СНД. Але в Симеїзі в основному виконувалися старі, але дорослі радянські хіти: «Остров невезения», «Мой дельтаплан», «Мир не прост».
Українські артисти були талановитiшi. Особливо учні викладача майстер-класу Любові Капшук. Та як у нас водиться, програвали у фінансовому питанні. І це дуже було помітно на фоні Прибалтики та Росії. Інструменти, костюмчики у наших співвітчизників були скромніші і невибагливіші. Однак ніхто з учасників не був обділений нагородами, іграшками та путівками до оздоровчого центру під Києвом «Зміна».
А ще для учасників та супроводжуючих дорослих було організовано безкоштовні екскурсії до Воронцовського палацу та Аквапарку, де виступала Наталя Могилевська. Адже вхід до цього розважального комплексу коштує недешево. Зайве говорити, що народ залишився дуже задоволений. І чекає не дочекається наступної зустрічі з фестивалем.
Урочисті відкриття і закриття, конкурсні програми — блискуча робота режисера Людмили Сидошенко. У самого Михайла Киптенка плани наполеонівські. Крім «Зоряного Симеїза», у вересні-жовтні нинішнього року він планує провести в Ялті міжнародний джазовий фестиваль, а далі — поступово перетворити рідне місто на культурну Мекку Кримського півострова. Місце на сцені знайдеться всім — і майстрам опери, і навіть конкурсу флористів, не говорячи вже про дітей.
