Любовно-музичний трикутник

Цей твір написав молодий композитор Золтан Алмаші. Він один з тих талановитих молодих митців (музикантів, письменників, художників, режисерів), який отримав президентський грант Віктора Ющенка. Завдяки гранту (32 тис. гривень) 31-річний композитор зміг створити музично-театральну містерію «Симфонія діалогів».

Золтан Алмаші, незважаючи на молодість, вже досить відомий композитор. Він закінчив Вищий музичний інститут ім. Лисенка по класу віолончелі у Львові та аспірантуру НМАУ ім. Чайковського. У 2003 році став лауреатом премії ім. Л. Ревуцького. Нині З. Алмаші виступає у складі ансамблю солістів «Київська камерата», «Рікошет», «Нова музика в Україні». Він активно приймає участь у міжнародних фестивалях, зокрема: «Музичні прем’єри сезону», «Kiev Music Fest», «Контрасти», «Два дні та дві ночі» (Одеса), у престижному «Gaudeamus» (Амстердам, Нідерланди) та «Menhir» (Швейцарія).

На прем’єрі свою музично-театральну містерію «Симфонія діалогів» віолончеліст Золтан Алмаші виконав разом із музикантами ансамблю «Київська камерата»: Вікторія Шкіт та Олександр Іванов (скрипки), Артем Полудений (віолончель) та актрисою Юлією Гершанік (Університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого). За основу музвистави було взято «Струнний квартет» Золтана Алмаші. На думку композитора, саме такий ансамбль є найбільш академічним. Саме музика Алмаші надихнула режисера Олександра Балабана на постановку вистави «Симфонія діалогів». Нагадаємо, у творчому арсеналі Балабана понад 40 театральних вистав: лібрето балетів та мюзиклів, драматичні вистави, два документальні фільми. Одна з останніх прем’єр — «Медея» (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса).

У ході підготовки містерії «Симфонія діалогів» композитор та режисер поставили собі мету: наблизити творчій процес до життя, стерти межу, яка відділяє виконавця від оточуючої дійсності. Мізансцени, поведінка музикантів на сцені та акторська гра Юлії Гершаник ніби оживили зміст «Струнного квартету» Золтана Алмаші та зробили його доступним навіть для непідготовленого слухача.

«Симфонія діалогів», попри камерний склад учасників (шість чоловік), за принципом симфонізму складається з контрастних тем, які взаємодіють між собою. У центрі музично- театральної вистави — декілька конфліктів: між струнним квартетом та композитором, любовний трикутник: композитор (Золтан Алмаші), суперник віолончеліст (Артем Полудений) та дівчина в чорному (Юлія Гершаник).

Сюжет було відображено за допомогою музики та театрального дійства. Це історія про те, як головному герою вистави зраджує кохана дівчина і ця подія вносить безлад у роботу струнного квартету: суперник-віолончеліст залишає сцену, а музиканти не визнають творчості композитора та керівника ансамблю, але змушені виконувати його твори...

Композитор Золтан Алмаші у «Струнному квартеті» поєднав дві традиції: музику бароко (частини твору називаються по- бахівські: Інвенція, Речитатив, Менует, Ларго, Каденція та Фінал) та неокласицизму — партії віолончелі Золтана Алмаші, у його ж сольному виконанні. Вони, як монологи самого композитора, втілення переживань, емоційно насичені та драматичні, стилістично протилежні партіям струнного тріо. «Композитор відчуває протиріччя між власними переконаннями та світом. А музика у виконанні тріо — образи світу ідеалів, які закладаються у людині з дитинства. До нього постійно прагнеш, іноді торкаєшся, але життя подекуди ставить складні запитання.

Апогей конфлікту було цікаво вирішено, як за допомогою музики, так і театрального дійства. По-класичному довершена музика переплітається з емоційним, майже істеричним монологом віолончелі Золтана Алмаші. Дисонанс звуків — дисонанс почуттів, та дівчина, примарна, як фантом. Невагомі флажолети струнного тріо — і публіка затамувала подих. На сцену повертається суперник Золтана Алмаші- віолончеліст Артем Полудений, який забирає партитуру в скрипальки та влаштовує Золтану дуель. Ображене тріо залишає сцену. Дівчина в чорному стає свідком поєдинку. Переконливі штрихи смичком Золтана Алмаші і — дівчина обирає його. Артем Полудений залишає закоханих удвох.

Коротку тривалість музично-театральної вистави (30 хвилин) компенсувало захоплююче дійство, яке утримувало слухача в напруженні до фіналу, а також новаторський підхід. Адже специфіка «Симфонії діалогів» полягає в тому, що музика — основний компонент вистави, а театральне дійство — лише допоміжний засіб для втілення ідеї твору на сцені.