Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

На пульсі європейського єднання

У Львові сьогодні фінішує третій сезон Міжнародного музичного фестивалю LvivMozArt
11 серпня, 2019 - 20:27
Фото з ФБ-щоденників LvivMozArt-2019

Фестиваль тривав 9 днів, упродовж яких публіці запропонували аж 25 подій. Cпівзасновниця та арт-директор заходу, водночас – головний диригент Опери та Філармонійного оркестру міста Грац (Австрія), арт-директор і диригент Молодіжного симфонічного оркестру України (YSOU) Оксана Линів ще у переддень відкриття заходу неодноразово наголошувала, що LvivMozArt-2019 для всієї команди фестивалю особливий. Чим? Бо цього року присвячений не тільки музиці, а й літературі – на фестиваалі вшановували видатного австрійського письменника і журналіста Йозефа Рота (1894 – 1939), який народився на Львівщині, в містечку Броди, і в якого 2019-го подвійний ювілей –  125 років від народження та 80 років по смерті. 

Стартував LvivMozArt симпозіумом «Літературні імпресії в музиці: Моцарт та майбутнє» за участю науковців з Німеччини, Австрії, Польщі та України. Теми доповідей, а їх було дванадцять, стосувалися літературних та музичних артефактів від часів Моцартів і до ХХ століття, творчості Йозефа Рота. 

Цього ж дня у рамках LvivMozArt публіці представили виставку «Династія Моцартів: музика та література», яку спільно створили Фундація «Моцартеум» (Зальцбург, Австрія), львівські Галерея мистецтв та Бібліотека ім. Стефаника.

Експозиція, а триватиме вона до кінця серпня, присвячена 300-літньому ювілею батька Вольфганга Амадея  і діда Франца Ксавера – Леопольду Моцарту і прекрасно вплітається у загальну канву фестивалю – «Музика і література». Серед експонатів – листи Моцартів, партитури, першодруки історичних видань, портрети, художня графіка, музичні інструменти ХІХ ст. тощо. Але особливу увагу відвідувачів точно приверне перший підручник з гри на скрипці під назвою «Мистецтво гри на скрипці», що його видатний педагог, скрипаль та музичний менеджер своїх дітей Леопольд Моцарт склав спеціально для Вольфганга. 

До виставки «Династія Моцартів: музика та література» дуже пасував  камерний концерт «Зв'язок поколінь», і це була презентація найпотужнішого у світі моцартівського товариства – зальцбурзького Моцартеуму, яка має повне право вважатись історичною подією для України. Концерт складався зі скрипкових творів всіх трьох Моцартів – Леопольда, Вольфганга-Амадея та Франца Ксавера і спричинив ажіотаж серед прихильників музики Моцартів, бо нечасто вдається почути саме таке, трьох геніїв одного роду, поєднання творів. 

Грандіозним і велелюдним, а інакше й не скажеш, стало, власне, музичне відкриття фестивалю з присвятою Роту. Подія за участю понад 200 митців та зіркових солістів  відбувалася біля руїн бродівської синагоги, колись однієї з найбільших синагог у Східній Європі, просто неба. У супроводі оркестру INSO-Lviv та Хорової капели «Дударик» виступили оперна співачка з Південно-Африканської Республіки Пумеза Мацікіза, американський митець Абраам Броди та кіноакторка Сунні Меллез (читець). У програмі цього вечора звучали твір Богдани Фроляк Kyrie eleison та прем’єра твору Абраама Броди (скрипка-перформанс, США), створеного спеціально на замовлення LvivMozArt. Кульмінацією дійства стала масштабна Третя симфонія Kaddish американського композитора, диригента та гуманіста Леонарда Бернстайна. 

Першу частину концерту можна було подивитися он-лайн в Youtube.com. 

Щодо вражень… Ось що сказав про концерт у Бродах керівник капели «Дударик», композитор, продюсер і диригент, а ще – людина з бездоганним музичним смаком Дмитро Кацал: «Сунні Меллез – Читець. Обернула хоральну симфонію на моновиставу, безальтернативно підкоривши увесь її арсенал - Вислову. Вона створила той особливий ефір розмови один-на-один із Богом. Пробудила підсвідоме, збурила і заспокоїла особисті пережиття і сумніви, надії і зневіри, любов. «...MAGNIFIED AND SANCTIFIED BE THE GREAT NAME. AMEN...»

Пумеза Мацікіза - її голос витік із самої землі, цей тембр... він полонить безповоротно з першої миті, звуку. Це багатюще єтсво, що спроможне промовляти ніжністю і терпінням ЕПОХИ. Вона резонує із найінтимнішими спогадами про найрідніше - Батьків, Прабатьків. Про родину розміром в людство.

Оксана Линів - Тендітна, гармонійна, людина-кульова блискавка… Вона собою і своєю працею зашиває воронки і цілі провалля в полотні нашої культури. Так. Вона творить історію»…

І у всі наступні дні  на глядачів LvivMozArt чекали унікальні події. 

До участі у фесті був запрошений, зокрема, Влад Троїцький з оперою «IYOV» для препарованого роялю, ударних, віолончелі та солістів. Якщо хтось не знає, додам, що цей твір увійшов у десятку найкращих сучасних постановок світу. 

Також приїхала на фестиваль актриса з Франції Меліса фон Вепі з авторською моновиставою «Дзеркало», де поєднані театр, акробатика та танець. 

А ще учасником LvivMozArt був цілий Баварський молодіжний симфонічний оркестр у складі 110 осіб. Всі пам’ятають програму «Що, де, коли?» з фанфарами, і це початок твору «Так казав Заратустра» Ріхарда Штрауса. За словами Оксани Линів, цей твір взагалі ніколи не звучав в Україні, а оркестр з Баварії, власне, й приїхав до Львова з цією програмою. Вперше в Україні на LvivMozArt  можна було почути видатного музиканта, світового короля клезмеру Гіору Фейдмана, що поєднав у своєму авторському стилі джаз, класику та клезмер. У Львові метр виступав зі своїм квартетом Gershwin Quartet з найкращих музикантів Європи (Німеччина, Білорусь, Франція та Україна).  

А отже, мала рацію Оксана Линів, коли обіцяла, що кожна подія LvivMozArt обов’язково знайде свого слухача.

Сьогодні – день закриття фесту у Львівській опері, де звучатимуть знакові твори  патрона фестивалю Франца-Ксавера Моцарта та Людвіга ван Бетховена  у виконанні Молодіжного симфонічного оркестру України / YsOU. 

Кульмінацією концерту-фінішу третього сезону  vivMozArt стане геніальний твір Людвіга ван Бетховена, якого ще в юності вразив вірш провідника руху «Буря і натиск» Фрідріха Шиллера – «Ода до радості», який на хвилі європейського гуманізму був закликом до об’єднання та братерства на землі. Ці образи композитор втілив в останній симфонії, що стала справжнім революційним твором не лише для самого Бетховена, а й для всього музичного світу. У четвертій  частині твору у виконанні великого складу оркестру, підсиленого хором та солістами, звучить відома «Ода до радості», що через свій потужний зміст стала загальноєвропейським гімном єднання  та свободи людства.

Фестиваль закінчується. Хай живе новий фестиваль! 

А на підсумок короткої розповіді про LvivMozArt-2019 доречно подати кілька міркувань професора Львівської музичної академії ім. Миколи Лисенка, музикознавця, доктора мистецтвознавства, педагога, моцартознавця Любові Кияновської – про важливість, традицію, своєчасність і оригінальність фесту, також – не випадковість його виникнення LvivMozArt самк у Львові. 

– Міркування перше – важливість. Для багатьох львівських інтелігентів Франц Ксавер Моцарт став символом нашого культурного відродження і усвідомлення багатої духовної історії після здобуття Україною Незалежності. І не тільки тому, що в радянський час вся галицька культура починалась з 1939 року і про будь-які звершення і видатних постатей краю перед цією пріснопам’ятною датою якось не прийнято було говорити (а тим більше виносити на сцену). Не менш важливим імпульсом для пробудження інтересу до блискучого, багатого і розмаїтого музичного минулого Галичини стало те, що, повернувши твори «львівського Моцарта» в концертний репертуар, професійна еліта отримала прекрасну нагоду поекспериментувати з «машиною часу» і запропонувати інноваційні і за програмами, і за формами мистецькі погляди на нашу славну духовну історію. Сам факт такого тривалого – майже тридцятирічного! – перебування і плідної праці молодшого сина геніального віденського класика у нашому місті схиляє до думки, що тут, у центрі Європи, таки творилась своя неповторна художня аура, яка мала продовження, і яку не вдалось зруйнувати жодними репресіями і насиллям. Тому такий міжнародний фестиваль, який демонструє всьому світові нашу культурно-історичну пам’ять – це дуже важливо!

Міркування друге – традиція. Попри небажання радянської ідеології дозволяти згадувати своє справжнє духовне минуле, все ж хоч пунктиром ім’я Франца Ксавера згадувалось. Ще у 60-х рр. ХХ ст. піонером у цій справі став авторитетний музикант, скрипаль, професор Дмитро Колбін, тоді ж перші розвідки про історичні події музичної культури Львова, в тому числі й про сина Моцарта, почав публікувати Лєшек Мазепа. А вже за часів Незалежності коло дослідників і виконавців його музики значно розширилось. Творчість і педагогічну діяльність Франца Ксавера , його внесок у львівську культуру досліджували музикознавці Стефанія Павлишин, Лєшек Мазепа, Ярема Якуб’як, Любов Кияновська, Наталія Кашкадамова, редакції його творів робили Віктор Камінський і Володимир Дуда, концерти з його творів та записи на компакт-дисках здійснювали оркестр INSO-Львів під орудою швейцарського диригента Гунґарда Матеса, Симфонічний оркестр Львівської філармонії, ансамбль «A capella Leopolis» під орудою Романа Стельмащука, камерний оркестр «Віртуози Львова» (художній керівник Сергій Бурко), диригент Мирон Юсипович, піаністи Йожеф Ермінь, Оксана Рапіта, Мирослав Драган, флейтист Андрій Карп’як та багато інших. З часу здобуття Незалежності Франц-Ксавер Моцарт постійно перебуває у фокусі уваги львівських митців. З 1992 року діє «Моцартівське товариство», члени якого – здебільшого професори і викладачі академії. Його стараннями встановлена меморіальна дошка на соборі святого Юра, що сповіщає про історичний концерт 5 грудня 1826 р., в якому Франц Ксавер Моцарт здійснив виконання «Реквієму» батька в річницю його смерті. За ініціативою ректора ЛНМА Ігоря Пилатюка галерея портретів ректорів Львівської музичної академії відкривається портретом Франца Ксавера, а його погруддя встановление у залі Вченої Ради.

Міркування третє – своєчасність і оригінальність. Звісно, вся проведена львівськими музикантами робота заклала міцний фундамент для дослідження і популяризації творчості Франца Ксавера Моцарта, але цього було недостатньо. І те, що мало статись – сталось! Талановита диригентка Оксана Линів, яка дуже успішно виступає на Заході, диригує престижними виставами в багатьох театрах світу, прекрасно відчула «дух епохи», той спеціальний Zeitgeist, який ставить свої вимоги до функцій мистецтва в суспільстві. В добу глобалізації презентація мистецтва повинна враховувати всі інноваційні інформаційні, комунікативні технології, шукати нових атракційних форм, щоби привабити увагу широкої публіки, і то не лише своєї місцевої, а й розвивати «культурний туризм» завдяки таким акціям. І Оксана Линів, яка має необхідні для цього задатки: талант музиканта, наполегливість, «пробивну силу», енергію і національну гідність, постійно знаходить такі привабливі форми і локації: трамвайне депо і двір перед Палацом Потоцьких, старовинний замок у Свіржі, а цьогоріч – бродівська синагога. Концерти, перформенси, мистецькі акції повинні не лише захоплювати рівнем виконання, а й нести якесь зерно таємничості, пригоди. Кожного разу публіка повинна не просто сказати «ах! Ця інтерпретація була на найвищому художньому рівні», а й вигукнути: «Такого ми не переживали ще ніколи!».

Тетяна Козирєва, Львів.


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments