Поп-ідол XVIII століття

В Італії ексгумовані останки Фарінеллі — кастрата, чий чудовий голос викликав захоплення всіх королівських дворів Європи XVIII ст. Влада видала дозвіл на ексгумацію за запитом групи вчених під керівництвом Девіда Ховарда з Йоркського університету і Ніколаса Клептона з британської Королівської академії музики.

Учені сподіваються дізнатися більше про фізіологічні особливості видатного співака і визначити, яким чином кастрація вплинула на тембр його голосу і на голоси тисяч його сучасників, які погодилися на операцію заради того, щоб стати зірками оперної сцени, пише The Daily Telegraph.

«На сьогодні це єдиний скелет кастрата, який ми маємо в своєму розпорядженні, — сказав Клептон. — Ми хочемо визначити їх вигляд, дізнатися, чи були вони схожі на карикатури XVIII ст., де їх представляють подібними жінкам, з розвиненими грудьми і товстими сідницями, або ж непомірно високими і худими — так, наприклад, виглядає Фарінеллі на своїх офіційних портретах». На гравюрах, що зображають Фарінеллі разом з його колегою, співаком-кастратом Сенезіно, можна побачити двох довгов’язих чоловіків із непомірно маленькими головами, які буквально підносяться над своїми товаришами по цеху, звичайними оперними співаками.

Спів кастратів широко використовувався у ведучих партіях сопрано барокових опер XVII— XVIII століть, нагадує gzt.ru. Фарінеллі, чиє справжнє ім’я Карло Броскі, народився 1705 року на півдні Італії, в Апулії. Він був найбільш відомим співаком серед кастратів, його голосу приписували майже магічні властивості. 1737 року Фарінеллі розпочав службу при іспанському королівському дворі. Кастрат повинен був лікувати від депресії іспанського короля Філіпа V, тихенько наспівуючи йому у вухо.

Команда вчених, яку спонсорує відомий історик із Флоренції Альберто Брускі, сподівається «отримати всю потрібну інформацію для того, щоб відновити справжню зовнішність Фарінеллі». Дослідники збираються здійснити біомолекулярне сканування останків співака і підтвердити або спростувати поширену думку про те, що Фарінеллі був людиною аномально високого для своєї доби зросту. Карло Вітале, науковий співробітник Дослідницького центру Фарінеллі, заявив, що останки співака «перебувають в задовільному стані», але «попрацювати є над чим».

Аналіз голосових зв’язок Фарінеллі дозволить вченим дізнатися, що саме надавало голосам кастратів їх приголомшуючий тембр і широкий вокальний діапазон. На думку професора Клептона, проста операція — надріз сім’яного канатика — спричиняла серйозні гормональні зміни в організмі юнаків, перешкоджаючи, зокрема, потовщенню голосових зв’язок і сприяючи продовженню періоду росту. Тому, вважає він, кастрати були дуже високими. «Великий об’єм грудної клітки давав величезну потужність їхнім легеням і величезний діапазон вокалу, одночасно зберігаючи дуже ніжний тембр голосу», — говорить професор Клептон.

Історики досі не можуть пояснити надзвичайний спалах кастрацій, негласно санкціонованих церквою. Щорічно в Італії XVII—XVIII століть кастрували близько 4 тис. хлопчиків. Деякі дослідники думають, що це було викликане тим, що Церква намагалася таким чином перешкодити появі у хорах жінок, чиї голоси сприймалися як зайво еротичні, інші вважають, що в усьому винен заклик святого Павла: «Дружина хай вчиться в мовчанні, з усілякою покірністю» (Перше послання до Тимофія 2:11), який ніби став причиною відсутності жіночого вокалу в середньовічній церковній музиці.

Останній європейський співак-кастрат Алессандро Морескі прожив настільки довго, що збереглися грамофонні записи його голосу, зроблені 1902 і 1904 років. На жаль, за ними неможливо визначити, в чому ж саме полягала неземна краса співу кастратів: записи перебувають у дуже поганому стані, і при спробі їх відтворити можна почути лише пронизливе, скреготливе завивання.

До речі, Фарінеллі прожив 77 років. Він вибрав собі сценічний псевдонім, запозичивши ім’я відомого йому італійського судді. Співака-кастрата прозвали Il ragazzo (Хлопчик). З літами Хлопчик став надзвичайно впливовою політичною постаттю при іспанському королівському дворі. Його було призначено директором театрів Мадрида, потім зведено в рицарський титул, а за Фердінанда VI навіть призначено міністром. Однак коли на іспанський престол зійшов Карл III, Фарінеллі повернувся до Італії і влаштувався в Болоньї, де помер 1782 року. Його останки було виявлено нещодавно на старовинному болонскому цвинтарі Чертоза, куди їх перенесли 1810 року, після того як наполеонівські війська зруйнували первинне місце поховання Фарінеллі — церкву Святого Хреста в монастирі ордена капуцинів.