Солодкий запах багна...

На лісовій ділянці, де ростуть чорниці та буяхи, ви майже завжди зустрінете й болотяне багно. В його заростях часто росте й брусниця, яка плодоносить тут хоч і поодинокими, але великими та яскравими ягодами.

Поліщуки кажуть на багно ще багон, багун, болиголів, богульник. Назва рослини — «багно» — походить від давньоруського слова «багулити», що означає отруювати, а забутий у наш час прикметник «багульний» означає — отруйний, дурманячий, терпкий, міцний. У цьому якраз і є головна особливість чагарника — сильний, задушливий запах, який відчуваєш здаля. Росте багно в заболочених і вологих соснових, рідше мішаних лісах, на торф’яних болотах. Часто утворює суцільні зарості, але внаслідок осушення боліт запаси багна щорічно зменшуються. Все ж найбільше його у Волинській, Житомирській та Рівненській областях.

Коли, зайшовши в ліс, ви й не одразу побачите багно, то все одно відчуєте його запаморочливий запах, від надмірного спілкування з яким, кажуть бувалі люди, паморочиться і болить голова. Але це, певно, коли багнові зарості суцільні або ви перебуваєте разом з ним у закритому приміщенні. У відкритому ж сосновому лісі, де запах багна змішується із запахом хвої та лісових ягід, дихається напрочуд легко. До того ж, стійкий запах заважає докучливим комарам нападати на людей «з особливою жорстокістю», комахи не люблять його і, схоже, намагаються обмежити своє спілкування і з людиною в такому оточенні. Свіжі й сухі гілки багна охоче використовують мисливці та рибалки, щоб відлякувати комарів, мошок та інших комах. Вдома багно часто розкладають серед речей — «від молі».

А головне — присутність багна в підліску соснових лісів надає їм біологічної стійкості, деревостани тут рідко пошкоджують шкідливі комахи, — каже біолог Марія САВЧУК.

ЛЕГЕНД ПРО НЬОГО — НЕ ЗЛІЧИТИ

На Поліссі вам розкажуть чимало легенд, пов’язаних з багном, усі зазвичай про нерозділене кохання. Одна з них оповідає про болотяного царя та лісову мавку, в котру він був закоханий. І як лише він не намагався її привернути до себе, все не виходило. Одного разу, дуже розізлившись, болотяний цар почав метати громи і блискавки, від однієї з яких зайнялося навіть болото. Дим від болота дістався до мавки і задурманив їй голову своїм дивним запахом. На цей запах вона сама прийшла до болотяного царя, а той оточив її багном, що зовсім задурило мавці голову. Відтоді кажуть, якщо на болоті туман, то це, певно, мавка, схаменувшись, прагне втекти від болотяного царя, а він напускає туману, щоб вона не знайшла дороги і не залишила його.

Найприємніша зустріч з багном, звичайно, коли рослина цвіте — у травні-червні вона дуже гарна і духмяна. Листя, гілки, а особливо квіти, пилок і насіння мають різкий, дурманячий запах — через вміст у рослині специфічної ефірної олії.

Можливо, саме під впливом цих запахів людина й наділила багно магічними властивостями. Тут найактивнішими є народи півночі, у яких багно в особливій пошані. За давніми північними віруваннями яскравий запах багна проганяє нечисту силу. Тому його широко використовували шамани, розвиваючи дар яснобачення і прагнучи увійти у транс. Вони пили настій багна до і під час обрядів, запалювали гілочки і вдихали пахучий дим. Спеціальний димокур із багна був обов’язковим атрибутом шамана поряд з бубном, поясом та обрядовим вбранням. Вважається, що такий дим впливає на психічний стан не лише шамана, а й інших присутніх при обряді, і сприяє спілкуванню з духами та переходу свідомості в інший вимір.

В УКРАЇНІ РОСТЕ ЛИШЕ ОДИН ВИД БАГНА

Біологам відомі вісім видів багна, поширених в Європі, Північній Азії та Північній Америці.

В Україні росте лише один із них — багно болотяне, або багно звичайне, — розповідає Марія Савчук. — Так зазвичай кажуть на болото на Поліссі й зараз — багно.

Латинська назва рослини походить за однією версією від грецького «laedere» — шкодити, мучити через задушливий запах, який спричиняє запаморочення. За іншою версією — від грецького слова «ledon», що означає «ладан» — обидва мають сильний смолянистий запах. А за третьою, найнеймовірнішою версією, рослина названа на честь Леди, дружини спартанського царя, в яку закохався Зевс, — за особливу красу квітів і запах, який задурманить голову будь-кому.

Символічною ж мовою рослин квіти багна символізують мужність та відсутність страху смерті.

Багно болотяне представлене в наших лісах як чагарник з вічнозеленим листям, яке на сонці, особливо під осінь, набуває буро-брунатного відтінку. Темно-зелене листя залишається лише на кущах, які ростуть у тіні, або в тих, що перезимували під снігом.

Усі види багна — хороші медоноси, як і інші вересові. Але мед із багна вважають отруйним (так званий п’яний мед), його не радять вживати, не прокип’ятивши. Взагалі пилок не радять збирати й бджолам, але бджоли не знають про це і все одно роблять п’янкий мед із квітів багна. А люди, хоч і знають, що такий мед не варто вживати, все одно вживають. Проте найкраще його призначення — використовувати для розвитку бджолиних сімей.

У МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ УВІВ КАРЛ ЛІННЕЙ

Вперше в європейську медичну практику багно болотяне ввели шведські лікарі. Лікарські властивості цієї рослини описав ще у вісімнадцятому столітті видатний біолог Карл Лінней.

Багно містить багато активних речовин, серед яких: ефірна олія, дубильні речовини, лідол, кверцитрин, вітаміни, органічні кислоти, смоли, фітонциди. Траву багна у вигляді настоянок використовують при захворюваннях органів дихання, як сечогінний, дезінфікуючий та антисептичний засіб. Олія з багна — хороші ліки від нежиті.

Але через те, що рослина містить отруйні речовини, поводитися з нею потрібно дуже обережно і не займатися самолікуванням, щоб не завдати шкоди здоров’ю. Це якраз та рослина, де головне — доза. На одних людей запах багна діє збудливо, інших, навпаки, загальмовує. Передозування ж може спричинити вкрай згубні наслідки, аж до паралічу дихальних шляхів і м’язів серця. А от прогулянка сосновим лісом, де росте багно, більшості з нас принесе задоволення й піде лише на користь.

Використовують багно й у ветеринарній практиці, зокрема додають у корм для тварин при епідемічних захворюваннях.

Красу та користь багна використовують і ландшафтні дизайнери для декоративного оформлення парків і садів. І хоч ця рослина високо цінується за красу й декоративність, варто все ж добре подумати, чи садити багно, всі частини якого отруйні, на своїй присадибній ділянці.

До слова, раніше багном (богульником) називали й схожу на нього дуже гарну рослину, яка цвіте рожевими квітами і росте переважно на Далекому Сході. Зараз біологи дійшли висновку, що це все ж різні рослини, хоча безперечно родичі. Отож, наукова назва забайкальського багна — «рододендрон даурський».