Наші батьки були на півслові обірваним поколінням. Весь цей огром несказаного і набріханого зверху, накопичившись за століття, тепер криком кричить. Країні потрібні письменники для психологічної санації.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, есеїстка

Стрит-арт — між хуліганством і мистецтвом

Харків’яни ставляться до настінних малюнків найдоброзичливіше порівняно з жителями усіх міст України
17 липня, 2013 - 17:06
ПУШКІН НА ПУШКІНСЬКІЙ
МЕШКАНЦІ ВУЛИЦІ МУРАНОВА ІЗ ВДЯЧНІСТЮ ЗУСТРІЛИ ПОЯВУ НА СТІНІ ОДНОГО З БУДИНКІВ НЕЗВИЧАЙНОЇ ДІВЧИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ КОСТЮМІ. МАЛЮНОК ХАРКІВСЬКИХ МАЙСТРІВ СТРИТ-АРТУ — ГРУПИ КУ-2 І ФРАНЦУЗЬКОГО МУРАЛІСТА ЖЮЛЬЄНА МАЛЛАНА

Художня настінна творчість захищає міський простір від хуліганського малювання — такого висновку дійшли нещодавно харківські експерти Центру ІА «Майдан моніторинг». Вони проаналізували вуличне образотворче мистецтво в чотирьох містах України — в Харкові, Києві, Львові та Сімферополі, зіставивши результати з американською «Теорією розбитих вікон».

Як впливає «настінний живопис» на міське середовище? В якому напрямі мистецтво графіті змінює простір сьогоднішнього міста? Як самі мешканці ставляться до малюнків на своїх і навколишніх стінах? Такі питання поставили собі дослідники, виділивши три основні різновиди настінних зображень: теги (текстові написи), художні теги (великі креативні написи з тінями й відтінками) і, нарешті, художні професійні картини. Деякі висновки виявилися несподіваними. З’ясувалося, наприклад, що харків’яни ставляться до настінних малюнків найдоброзичливіше порівняно з жителями усіх міст України. Особливо часто вони помічають і схвалюють художнє графіті.

Популярність вуличних художніх зображень для Харкова недивна, вважає директор «Муніципальної галереї» і арт-куратор Тетяна Тумасян. У Харкові існує кафедра монументального живопису, а значить, і традиція настінного малюнку, саме тут сформувалися такі відомі українські муралісти, як Роман Мінін і Гамлет. До того ж, Харків прославився стрит-арт фестивалями, які двічі проводила «Муніципалка». «Харків можна сміливо назвати законодавцем стрит-арт тенденцій в Україні. Сьогодні ми пішли від фестивалів — це складно в організаційному і фінансовому плані, треба отримувати багато дозволів у держструктурах, керівництві районів для проведення акцій. Ми організовуємо стрит-арт у вигляді окремих акцій або як частину фестивалю «Нон-стоп медіа», — розповідає Тетяна Аркадіївна, відзначивши весняну акцію ленд-арту.

Що ж до тегів, то для Харкова знаковою була діяльність легендарного міського божевільного Мітасова, чия творчість складалася виключно з написів загадкового змісту. «Ми його добре знали, — згадує Наталія Зубар, глава Центру ІА «Майдан моніторинг». — Він жив у 80-х роках у дворі навпроти Худпрому. Був нешкідливий, лише трохи дивно одягався, ходив з фарбою і бурмотів щось собі під носа. Його житло було легко знайти, оскільки з наближенням до нього написи ставали дедалі густіші, і вже біля під’їзду на стінах не було живого місця». До цього часу двори із залишками написів «ВЕК ВАК» «Митасов» «Жить и работать на Земле» є місцем паломництва поціновувачів міських загадок, а багато графітчиків копіюють стиль послань Мітасова.

ХУДОЖНЄ ГРАФІТІ ЯК СПОСІБ ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОСТОРУ

Часто художники прагнуть донести до оточуючих свої ідеї. При цьому, на думку дослідників, сексистські написи або висловлювання агресивного змісту, слова ворожнечі й ненависті мешканці Харкова помічають найменше, практично ігнорують їх. А художні концептуальні картини, навпаки, глядачі люблять і цінують. Так мешканці вулиці Муранова із вдячністю зустріли появу цієї весни на стіні одного з будинків незвичайної літаючої дівчини в українському вбранні, що зняла з себе чи то обличчя, чи то маску. Малюнок став плодом спільної творчості харківських майстрів стрит-арту, групи Ку-2 і французького мураліста Жюльєна Маллана на прізвисько «Сет». Художники працювали шість днів, розмалювавши поверхню близько 200 квадратних метрів.

В цілому дослідження харків’ян опосередковано підтвердило американську «Теорію розбитих вікон», яка свідчить, що поодинокі випадки хуліганства притягують масовий вандалізм і впливають на свідомість. «Хаотично малюють там, де щось зруйноване або є великий контраст — наприклад, якщо напроти гламурного магазину стоїть зруйнований будинок, то магазин розмалюють з гарантією! — запевняє Наталія Зубар. — Або маркують покинуті будинки, як на вулиці Мироносицькій, де з’явився напис «Наше». Обов’язково розмалюють шматок стіни, що обвалилася». При цьому в місцях, де на стінах нанесено художні зображення, випадки хуліганства, візуального насильства або війни тегів стають рідші. Наприклад, дослідники вказують район від річки Лопань, вулиць Полтавський шлях, Котлова, Муранова, Конторська і до Південного вокзалу, де проводилися два фестивалі стрит-арту і було створено багато художніх малюнків. Там хуліганське графіті майже не з’являється.

«На картині писати нецікаво — оскільки меседжу не видно», — вважають дослідники. Художники пояснюють відсутність хуліганства в місцях арт-об’єктів етичними й естетичними міркуваннями. «Коли хулігани бачать щось красиве, вони не псують це. А рекламу «затегують», тому що у них немає пошани або трепетного ставлення до комерційних об’єктів, це попса», — вважає учасниця групи Ку-2 Вікторія Іванова. Проте якою б не була причина, художники і дослідники згодні в одному — професійне міське мистецтво витісняє образотворчий вандалізм. «Художні настінні картини оздоровлюють місто», — впевнена Наталія Зубар.

ПІДТРИМАЙТЕ ВУЛИЧНИХ АВТОРІВ!

«Нормальній владі варто стимулювати вуличну творчість: проводити конкурси художників, оплачувати їхню роботу. Наприклад, залучати до роботи художників у місцях, які неможливо забудувати. Так вже роблять у багатьох містах. У Сумах діє спеціальна міська програма із залучення молодих художників до вуличного мистецтва. Завдяки їй хуліганський розпис практично зник!» — зазначає координатор дослідження Наталія Зубар. За її словами, за допомогою художнього стрит-арту вдалося побороти графіті вандалів у Філадельфії. Мураліст Жюльєн Маллен, який відзначився в Харкові, розповідав, що у Франції міська влада виділяє кошти на консервацію художніх вуличних малюнків, покриття їх лаком. Тоді вони можуть прослужити двадцять і більше років.

«Ми інколи одержуємо допомогу від міста — це цивілізований шлях. У Москві це зараз масово підтримується», — стверджує художниця Вікторія Іванова. Вона говорить про досвід Ріо-де-Жанейро, де міська влада, щоб залучити художників, офіційно відкрила для малювання стіни міських будівель, за винятком пам’ятників архітектури. А у Флориді вандалів-малювальників відловлюють і віддають «на поруки» професійним художникам-муралістам, колишні хулігани стають підмайстрами, носять ємності з фарбами, накладають грунт — це також допомагає боротися з вандалізмом, упевнена художниця. «У міській раді є програма боротьби з графіті, але при цьому немає програми підтримки вуличних художників. Хоча стіну на Сумській біля кафе «Коники» було розмальовано на замовлення міськради. Я б виступала за те, щоб ця сфера розвивалася в Харкові й в Україні. Щоб створювалися картини, які добре вписуються в міський ландшафт», — підсумовує результати дослідження Наталія Зубар.

Тим часом буквально днями група Ку-2 виконала портрет відомої харківської льотчиці — героя Валентини Гризодубової. «Ми хотіли зробити серію робіт, присвячених великим харків’янам до Дня визволення міста, — повідомляє Вікторія Іванова, представник арт-групи. — Це некомерційний проект, але й не благодійний. Нам надають підтримку. Зараз ми закінчуємо другий портрет — Клавдії Шульженко — і сподіваюся, що зробимо ще кілька».

Олена СОКОЛИНСЬКА, Харків. Фото автора
Газета: 
Рубрика: