Україна — вона і в Австралії Україна
Невелика група наших художників побувала в Австралії, де цього року святкувався незвичайний ювілей: 50-річчя поселення українців, яких нині там вже близько 30 тисяч. Петро Кравченко, секретар СУАМА (Спілки українських образотворчих мистецтв Австралії), побувавши в Україні, запросив на свято майстрів, котрі, на його думку, якнайкраще втілюють особливість національного менталітету. Протягом усього їхнього перебування він піклувався про їхній комфорт, повноту отримуваної інформації і стежив, щоб не забували нагодувати дорогих гостей борщем та варениками.
Понад місяць експонувалася виставка «Подих з України» у престижних галереях Західного Сіднею. 44 роботи різних жанрів і техніки виконання були представлені майстрами різних поколінь, що давало уявлення про розвиток традицій в українському образотворчому мистецтві. Особливо наочно це демонстрували художники одної відомої фамілії. Народний художник України Олександр Саєнко (1899—1985), 100-річчя якого торік відзначалося під егідою ЮНЕСКО, був представлений роботами музейної цінності. Це виконані у народній техніці інкрустації соломкою панно «Козак Мамай», «Семен Палій» «Жнива» та інші. Заслужений діяч мистецтв України Ніна Саєнко продовжила справу батька, виконавши низку робіт у цій техніці. Та над усе вона вподобала ручне ткацтво. Ніжною прохолодою овіяний гобелен «Ранішня роса», пишноцвіттям буяє «Дерево життя». Онука славнозвісного художника Леся Саєнко-Майданець іде своїм шляхом — її задумливій натурі більш співзвучна витонченість розпису по шовку, сучасна хаотичність форм.
Своєрідною інтерпретацією фольклору і народних легенд вирізняються роботи Володимира Гарбуза: експонувалася серія його офортів «Київські акорди», живописні полотна «Портрет Веделя», «Єднання землі і неба» та інші твори. Відома шістдесятниця, незалежна у думці і творчості, Галина Севрук приїхати до далекої країни не змогла — на виставці були її роботи. Кераміка на історичну тематику, хоч і невеликих розмірів, справляла монументальне враження.«Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Володимирський собор» та інші як образи-символи дорогі серцю кожного українця, у будь-якому куточку земної кулі.
Загалом глядачів приваблювали не лише твори, а й можливість поспілкуватися з художниками. Ніна Саєнко виступила у незвичайній для себе ролі повпреда, прочитавши доповідь про свою країну. Нелегко їй було відповідати на запитання, які не по плечу навіть нашому Президентові: «Чому реформи не принесли добробуту і процвітання?», «Коли буде покінчено з мафією і корупцією?» і «Чи будуть, нарешті, в Україні всі розмовляти по-українськи?» Щодо наших колишніх співвітчизників, то українською говорить здебільшого старше покоління, а молоде — переважно англійською.
«Подих з України» тут був зрозумілий багатьом, із задоволенням купували і роботи з виставки. Щоправда, ціни були нижчими, ніж у місцевих «розкручених» майстрів пензля (бракувало двох-трьох нулів). Та, слава Богу, зароблених грошей вистачило на те, щоб купити квитка додому і роздати суми, позичені у сусідів перед поїздкою. Такий happy end вселяє надію на те, що контакти між розділеними віддалями рідними душами триватимуть із неослабною цікавістю і навіть із користю.
