Звідки походять корінні американці?
Генетичні дослідження підтверджують теорію «Берингова інкубатора». Історія міграції людини з Азії до Америки протягом десятиріч викликала суперечки в антропологів. Команда дослідників на чолі з Ріпаном Малі, генетиком факультету антропології Університету Іллінойсу, висунула нову версію. Дослідники проаналізували 623 примірники мітохондріального ДНК людей, що заселяють Північну та Південну Америку й Азію. Результати цієї роботи викладені у статті «Зупинка в Берінгії та розселення перших поселенців в Америці», яку опублікувала «Public Library of Science».
Проведений філогеографічний аналіз підтверджує гіпотезу, що до розселення по всій Америці люди здійснили «зупинку» в Берінгії. Цей масив суходолу, що включав у себе неіснуючий нині Беринговий перешийок, існував під час останнього льодовикового максимуму. Територія Берінгії тягнулася від північного сходу Сибіру до заходу Аляски, включаючи у себе, зокрема, район, де сьогодні розташований національний парк Беринг Ленд-Бридж, пише gzt.ru. Зупинка людей в Берингії «була досить тривалою, що призвело до утворення особливих генетичних мутацій». «Внаслідок цього сформувалася особлива філогенетична гілка (у цьому випадку, група людей, що мають спільного предка за жіночою лінією), до якої і належали перші поселенці Нового Cвіту. Ця гілка відокремилася від родинної азіатської філогенетичної гілки», — відзначають дослідники. Вони стверджують також, що первинна міграція з Півночі на Південь відбувалася досить швидко, і процес освоєння людьми земель Нового світу не можна було вважати поступовим.
Але після первинного заселення Америки спостерігалася ціла серія міграцій — як зворотно в північно-східну Азію (близько 10 тисяч років тому), так і в Америку (менше 10 тисяч років тому). Таким чином, відбувався двосторонній «генний потік» між Сибіром і Північною Америкою.
Вчених завели у глухий кут розбіжності в археологічних даних. Згідно з останніми дослідженнями, Homo sapiens жили в Сибіру, в районі ріки Яни, вже 30 тисяч років тому, однак, найбільш ранні поселення в південній частині Південної Америки з’явилися тільки 15 тисяч років тому. На думку групи Ріпана Малі, пояснити ці археологічні дані можна двома способами.
Перший: пращури корінних американців проживали в Берингії, але протягом цілих 15 тисяч років перебували в ізоляції від іншого світу (можливо, це було пов’язано з кліматом або іншими природними причинами). Результатом стали генетичні зміни, які дозволяють вважати цих людей представниками особливої генетичної гілки, що відокремилася від азіатської. Другий спосіб: пращури корінних американців відокремилися від основної азіатської популяції, 15 тисяч років тому дійшли до Берингії, і відразу ж вирушили до Америки. «Пращури корінних американців населяли Берингію до останнього льодовикового максимуму й тривалий час залишалися «замкненими» на цій частині суходолу. А потім вони дісталися до Америки. Це трапилося 15 тисяч років тому» — роблять висновок автори статті.
