Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Леніноповал»

Свободівці ліквідували пам’ятник Леніну у Сумській області. Проте не до кінця: на постаменті міцно стоять позолочені ноги «вождя» — і це найкращий символ того, що проблема потребує ґрунтовного та продуманого рішення, а не ефектного «знесення голів»
19 лютого, 12:28
ФОТО УНІАН

Скандальне знесення «свободівцями» пам’ятника Леніну в Охтирці викликало широкий суспільний резонанс. Одними з перших відреагували місцеві комуністи, провівши мітинг. За словами нардепа і учасниці Вікторії Бабич, пам’ятник буде відновлено до 22 квітня.

Дещо несподівану заяву оприлюднив настоятель церкви Успіння Божої Матері Української православної церкви Київського Патріархату, благочинний Охтирського благочиння УПЦ КП о. Андрій Бринчак: «Як настоятель церкви Успіння Божої Матері, яка будується на площі Леніна в місті Охтирка, заявляю наступне: релігійна громада та її настоятель не причетні до сьогоднішнього демонтажу пам’ятника Володимиру Ульянову, який знаходився на площі Леніна в м.Охтирка. Ми не руйнуємо, наша діяльність — відродження духовних цінностей України». Такі прагнення духовного отця випередити можливі домисли та убезпечити парафіян від звинувачень у причетності до резонансної події можна зрозуміти: монумент Леніну споруджено на місці зруйнованої церкви. Крім того, кілька років тому в Охтирці невідомі зловмисники зруйнували пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933-х років та хрест на місці відновлення церковного комплексу Свято-Успенської церкви — тут же, біля пам’ятника Леніну.

Активний учасник демонтажу, очільник Сумської обласної організації ПП «Свобода», нардеп Ігор Мірошниченко заявляє: «Усі цивілізовані держави колишнього соцтабору давно заборонили будь-які прояви комуністичної ідеології та символіки, що закріплено в законодавстві цих держав. Комуністична символіка і ідеологія не мають місця у європейській Україні». Коментуючи ситуацію кореспонденту «Дня», «свободівець» зазначив: чекати від влади виконання прийнятих екс-президентом України Віктором Ющенком указів про необхідність ліквідації тоталітарних символів — справа безнадійна. «Депутати та деякі міські голови кажуть: ми за, але суспільство до таких перемін не готове, люди не зрозуміють, ми не хочемо воювати з громадою (...). Тому ми змушені форсувати події».

Міський голова міста Суми Геннадій МІНАЄВ поставився до ліквідації позитивно: «На межі закону, але він (Ігор Мірошніченко. — Ред.) зробив свою справу... Зараз комуняки почнуть вищати, як голодні поросята, та ще припишуть цій бетонній ідолостатуї цінність якого-небудь пам’ятника архітектури місцевого значення. В жорсткий ігнор!». Крім того, мер нагадав, що у Сумах є ще два подібних пам’ятника, які чекають на подібну долю.

У той самий час такі рішучі дії схвалюють далеко не всі громадяни, зокрема і прихильники «Свободи» та ідеї ліквідації тоталітарних пам’ятників. І мова тут йде, насамперед, про методи ліквідації — не послідовні, продумані, аргументовані, а такі, що «зіштовхують лобами». Крім того, юридично не переконливі. На думку експертів, ліквідація радянських пам’ятників та заборона тоталітарної символіки має бути осмислена та прийнята суспільством — а це складний і тривалий процес. А такі акції, як в Охтирці, хоча і мають гучний розголос та ефект «інформаційної бомби», втім є досить суперечливими та короткостроковими за своєю суттю.

«ОДНОЗНАЧНОГО РІШЕННЯ — НЕМАЄ»

Остап КРИВДИК, політолог, активіст:

— Ситуація справді двояка. З одного боку, символьний простір міст і сіл давно треба міняти. З іншого боку, постає одне змістовне і одне юридичне питання. Змістовне — а хто замість Леніна? Чи існує альтернативна символьна спадщина. Юридичне — чи справедливі неюридичні методи для очищення символьного поля України?

І якщо на змістовне питання відповідь досить проста — усунути, а тоді провести дискусію щодо заміни (хоча і тут є значні символьні ризики для української незалежності), то юридичне питання, при ерозії правового поля через конституційний нігілізм Віктора Януковича і судовий фарс над Юлією Тимошенко, дуже складне. Існує спокуса вдатися до неюридичних рішень, існує навіть очікування дій будь-якою ціною. Тактично, із затягуванням теми — це можливо. Стратегічно — у комуністів є набагато чіткіша правова позиція: знесення пам’ятників є хуліганством, пошкодженням пам’яток місцевого значення.

Тут потрібне системне рішення на державному рівні. Тому ВО «Свобода» повинна була б зареєструвати відповідний законопроект, пройти всі «сім кіл пекла» і добитися політичної оцінки, на базі якої вивести пам’ятники Леніну з їхнього статусу, а тоді провести і громадський демонтаж. Така позиція юридично сильніша, але морально слабша. Тому однозначно доброго рішення — немає. Втім, варто застерегти від чергової підміни реальної політики символьною. Так, наприклад, коли було переообрано Миколу Азарова прем’єром, ВОС чомусь не виставила вимоги про те, що в наступний Кабмін не має увійти Табачник, — а просто дала проголосувати. Це — ще один вимір охтирського ленінозламу.

«СПОСІБ, У ЯКИЙ БУЛО ЦЕ ЗРОБЛЕНО, ВВАЖАЮ НЕКОРЕКТНИМ»

Іван МОЗГОВИЙ, доктор філософських наук, професор Української академії банківської справи, колишній голова Сумської міської організації ПП «Свобода»:

— Пам’ятник Леніну, який знесли в Охтирці, не є пам’яткою культури. Тому звинувачення у вандалізмі, які зараз висувають проти ініціаторів його демонтажу, є безпідставними. Це насамперед проблема влади, яка не виконує прийняті закони і таким чином сама спонукає громадськість до самочинних дій. Ленін — не менший диктатор, ніж Сталін, він уособлює тоталітарне минуле і йому не місце на постаменті. Однак, сам спосіб, у який було це зроблено, вважаю некоректним. Доцільно було б зібрати громаду, провести роз’яснювальну роботу, провести це рішення через засідання ради. Бо виходить, зробили благородну справу, але такими діями у певному розумінні дискредитували саму ідею...

«ТАКІ ПАМ’ЯТНИКИ НЕ ПОВИННІ СТОЯТИ В УКРАЇНИ»

Геннадій ІВАНУЩЕНКО, історик, директор архіву Української Інформаційної Служби в Лондоні:

— Такі пам’ятники не повинні стояти в України. На цьому місці колись була церква, і звести тут монумент тому, за чиїм наказом руйнували храми і розстрілювати священиків — кощунство. Якщо влада не береться за ліквідацію символів тоталітарної епохи, хоча рішення про це приймалося на законодавчому рівні, то за це береться сам народ. Влада сьогодні антиукраїнська, як і колишня радянська влада. Вони ментально споріднені, тому руйнувати такі релікти ніхто не збирається.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати