Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців
Євген Коновалець, український військово-політичний діяч, організатор ОУН

В чому праві й неправі «блокадники»?

«Політика влади сама провокує людей відкривати «другий фронт», — громадський активіст
28 лютого, 2017 - 18:56
ФОТО REUTERS

Зі сторінок газет та екрана ТБ не зникає фраза «блокада окупованих територій». При цьому досі цей факт викликає більше запитань, ніж відповідей. Без сумніву, не можна говорити про будь-яку «блокаду» окупованих територій і при цьому продовжувати стосунки з агресором. Та й до громадян України, які опинилися на окупованій території, держава застосовує подвійні стандарти, обмежуючи їхні можливості вивозити своє майно тим, хто хоче закріпитись на вільних землях. Але через правові формули, дозволяючи певним особам та підприємствам заробляти на окупованій території статки...

В інтернеті з’явились відео, де «блокадники» взагалі перебували далеко від залізничної колії. Таким чином учасники «блокади» явно розподілилися на відчайдушних громадян, які щиро бажають припинення торгівлі з окупантом, і на «заробітчан» та популістів. Зрештою, чи справді нинішня «блокада» вдарила по гаманцях окупантів? Їхні збитки зі зрозумілих причин підрахувати важко. Можна привести невеличкий приклад того, що блокування окремих шляхів не означає розриву схем транспортування. Місто Щастя, що під окупованим Луганськом, щільно закрито від останнього замінованим мостом. Прохід через нього товарів фактично неможливий. Але при цьому недалеко від нього існує селище Жовте, через яке і проходять товари. За такою ж формулою може здійснюватись і циркуляція вантажів на інших напрямках. Тоді в чому ж ефект від так званої блокади?

Перший — інформаційний. Як усередині країни, так і ззовні. Повноважний представник РФ у Тристоронній контактній групі в Мінську Борис ГРИЗЛОВ у вівторок, зокрема, заявив: «Сьогодні, перед черговою зустріччю Контактної групи, я закликаю Київ прийняти негайні дієві заходи з припинення транспортної та економічної блокади Донбасу». До речі, ще 29 квітня 2016 року він також казав: «Даний режим має бути скасовано, як економічна блокада південно-східного Донбасу. Не можна одночасно проводити АТО і займатися політичним врегулюванням». Тож чи новий цей термін, яким оперує агресор ще з 2014 року, і чи не навмисно він вкладений в вуста деяким українським політикам? «Блокада» дозволяє РФ повторювати на світовій арені, що, мовляв, це Україна, а не Кремль, не бажає мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, роблячи ставку на начебто внутрішні протиріччя в Україні...

ФОТО REUTERS

У свою чергу, прем’єр-міністр України Володимир ГРОЙСМАН заявив: «Те, що підприємства там (на окупованих територіях. — «День») виробляють в українських надрах вугілля, яке вкрай потрібне сьогодні Україні та українцям, — не має бути предметом шантажу і тиску на Україну». Гройсман наголосив на подвійній грі в заявах ватажків бандитів. Зокрема, він зазначив: «Нещодавно ми почули заяви деяких представників російських бойовиків, де вони заявили про те, що потрібно негайно зняти «блокаду». Друзі, а хто з нас не розуміє того, що все, що вони говорять, необхідно сприймати абсолютно навпаки». До речі, «блокада» (або її імітація) стала приводом для окупанта «націоналізувати» українські підприємства. Можна сказати, що згадана гібридна позиція української влади з самого початку війни стала вдалим прологом для подібного роду маніпуляцій за принципом: мовляв, Україна сама відмовилася від своїх земель. На жаль, запізнілість напівтаємних стратегій із деокупації та реінтеграції Донбасу в купі з хвилею політичного популізму лише грають на руку Кремлю.

В ефірі програми «Свободи слова» на ICTV заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій ТУКА припустив можливість застосовування сили проти організаторів «блокади», чим викликав хвилю обурення в соціальних мережах. «Я вважаю неприпустимим до чесних вояків застосовувати силу, а от щодо тих організаторів, які це зробили, в мене жодних сумнівів немає», — сказав він, після чого багато коментаторів заходилися обговорювати: Президент пропонує вирішувати конфлікт на Донбасі політико-дипломатичним шляхом, а заступник міністра вважає за доцільне застосування сили до власних громадян (нехай і депутатів)? З іншого боку, питання полягає навіть не в можливому застосуванні сили до порушників закону («блокадники» дійсно його порушують), а в тому, що держава з самого початку допустила тло для спекуляцій та корупції. Класичною стала суперечка про те, чи варто було називати війну АТО, що дозволяє, з одного боку, використовувати юридичні люфти, а з другого — виводить агресора з поля відповідальності.

Все це провокує громадян на власну ініціативу. Зокрема, активісти Старобільщини підготували листа до Президента Петра Порошенка, в якому йдеться: «Терористичні організації «ЛНР» та «ДНР», використовуючи вишукані засоби та методи ведення ідеологічної війни, намагаються легалізуватися і розірвати Україну. Ворог нав’язує нам свої умови, схиляє до налагодження економічних відносин, створюючи тим самим ілюзію своєї державності. Цей шлях, безсумнівно, приведе псевдореспубліки до їх поступового визнання, а український народ — до повної поразки... Не допустіть будь-якого переміщення будь-якого товару через лінію фронту. Ліквідуйте торгівлю з окупованими територіями».

 Член старобільської громадської організації «Воля» Володимир ГРИГОРЕНКО, який в розпал драматичних подій 2014 року власноруч рятував український прапор від оскаженілого натовпу, розповів «Дню», що примусило активістів ініціювати звернення до Президента.

«Перш ніж говорити про так звану блокаду, треба визначитися з назвами, термінами та їхнім змістом, інакше такі обговорення призводять лише до плутанини, — каже Володимир Григоренко. — Я вважаю, що вживати слово «блокада» в цьому разі взагалі недоречно. Блокада — це повне блокування, щільне кільце, яке не передбачає розривів. На сьогодні, хоч би як нам цього хотілося, блокади немає. Переконаний, що необхідно припинити економічні зв’язки з терористичними організаціями — найманцями окупанта, тобто про блокаду, в повному сенсі цього слова, взагалі не йдеться. Плюсів від цього буде більше, ніж мінусів. Війна — це завжди втрати, і до цього треба бути готовими. Не буває війни без втрат — як людських, так і матеріальних. Це погано, але такі реалії — не ми були ініціаторами цієї біди. Коли нам кажуть можновладці про те, що ми не купуємо вугілля у терористів, а вивозимо його із підприємств, які зареєстровані на території вільної України, то це не зовсім так. Україна, принаймні в політичних заявах, визнала ці території окупованими. Звичайно, ці території не можуть бути окупованими терористичними організаціями. Існує конкретний окупант — Росія, всі решта — найманці. Відповідно, і підприємства, які там є, перебувають під окупантом, який отримує свої дивіденди від торгівлі. Звісно, тут існує проблема ще й з тим, що Україна юридично не визнала, що тривають війна та окупація. Такі невірні юридичні основи та обґрунтування породжують тло для спекуляцій та корупції — начебто ми продовжуємо не торгувати з окупантом, а вивозимо вугілля зі своїх підприємств і шахт. На жаль, така політика влади провокує людей відкривати «другий фронт». Це неправильно, але це неминуча реакція на непевну поведінку верхівки. Крім того, не варто використовувати термін «контрабанда», адже цей термін може стосуватися лише перетину товарів через державний кордон, а не лінію розмежування чи лінію фронту».

Володимир Григоренко вважає, що на лінії розмежування пропускні пункти мають працювати за принципом клапана. Тобто громадян звідти випускати і забезпечити їм належні умови на вільній території, але повернення заборонити.

Луганчанин, який нині мешкає в Сєвєродонецьку, громадський діяч Денис ДЕНИЩЕНКО менш радикальний в оцінках та підходах, але погоджується з тим, що в країні насправді немає сталої стратегії як щодо деокупації Донбасу, так і ясності у визначеннях щодо так званої блокади. «Ситуація з блокадою справді неоднозначна, — коментує «Дню» Денис Денищенко. — Є офіційна позиція керівництва держави, з якою я погоджуюся: законів необхідно дотримуватись. Але необхідно розуміти, що в ситуації з незаконним переміщенням вантажів, яке відбувається на лінії розмежування упродовж трьох років, уже давно пора розібратися й відпрацювати чітку державну стратегію. Мені, як громадянину України, незрозуміло, чому олігархи можуть вивозити вугілля і метал з окупованих територій, а звичайні громадяни не можуть вивезти звідти своє майно та обладнання. Який результат так званої блокади упродовж останніх років? Гривня на окупованій території вимита, українські товари там не присутні. Відповідно, окупована Кремлем територія з боку України виявилась ізольованою, а з боку РФ, навпаки, інтенсивність товарообігу зросла. Причому ця ізоляція з  нашого боку не лише продовольча, а й інформаційна. Тільки така блокада шкодить не окупантові, а українцям. Таким чином ми втрачаємо українську присутність на частині Донбасу...

З приводу «блокади», яку нині організували деякі політики, то я погоджуюся, що вона відбувається несистемно, — продовжує Денис Денищенко. — Особливої матеріальної шкоди окупантові вона не завдасть, але може бути певний політичний ефект, якого, скоріше за все, прагнуть досягти організатори. Гадаю, що як ця «блокада» несподівано почалася, так само несподівано вона й закінчиться. Плюс від цих дій полягає в тому, що до переміщення вантажів стали більше привертати уваги. Але проблемою необхідно займатися в комплексі на рівні РНБО та уряду. При цьому необхідно зважати на інтереси громадян України, а не лише на інтереси олігархів та фінансово-промислових груп. Відповідальні чиновники давно уже мали б підготувати такий план і надати його. Кабмін начебто створив план реінтеграції, але він викликає суперечки. Про яку загальну «блокаду» ми говоримо, якщо окуповані територію мають повністю відкритий кордон з РФ? Треба усвідомлювати, що проти нас ведеться «гібридна війна». Отже, й ми маємо відповідати адекватно, а не лінійними рішеннями. На жаль, нинішня блокада є лише стимулом для розвитку корупції, в тому числі й у силових органах і збагачення незаконних формувань, які контролюють потоки. Щоб цього не було, треба максимально це все легалізувати. Я спостерігаю, як затримують людей, котрі везуть 500 кг м’яса, а паралельно курсують потоки фур та потяги. Ні для кого не є секретом, що цими потягами ходить не лише те вугілля, яке призначене для ТЕЦ. Це великі гроші, і несистемність у цьому разі грає проти України».


ГОЛОС  ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Денис КАЗАНСЬКИЙ:

— Міністр Арсен Аваков просить надзвичайні повноваження для розгону блокади ОРДЛО.

«Я звертаюся до народних депутатів: шановні колеги, відсиджуватися вже треба закінчувати, давайте ухвалимо закон, що кожен громадянин України має право перегороджувати залізничну колію. Ви не хочете такого закону? Такого закону немає і не буде. Тоді дотримуймося тих законів, які є, і дамо ті повноваження силовим органам, щоб відновити тут ситуацію», — каже Аваков.

Дуже шкода, що навесні 2014 року, коли в Донецьку і Луганську ще не було російських військ, а були місцеві наркомани з бітами й обрізами на барикадах із покришок і мотлоху, міністр Аваков не демонстрував такої рішучості.

Можливо, тоді зараз би не було жодних ОРДЛО і не було б жодної потреби щось блокувати.

 Олена ГАЛКIНА:

— 1. Захарченко, Плотницький і пропагандисти з Кисельов-ТБ вимагають від України негайно зняти блокаду. Причому йдеться лише про вугілля. Месидж: «Не знімете блокаду — втратите ОРДЛО». Загрожують «процвітаючим Донбасом, інтегрованим в економіку Росії». Тоді, мовляв, через кілька років Україна неминуче розвалиться від заздрості.

2. Наєм (БПП) представляє законопроект про окуповані території, суть якого зводиться до одного: перелік товарів, що підлягають перетину лінії розмежування, визначає Кабмін, а залізничне сполучення  закривати не можна з гуманітарних міркувань.

3. Гройсман оголошує, що Кабмін завтра ухвалить порядок ввезення і вивезення товарів з ОРДЛО, включаючи «критичні позиції, які важливі для економіки України і для забезпечення енергетичної незалежності».

Із цього приводу хотілося б нагадати ст.6 Закону Грузії про окуповані території, який діє з 2008 р. і є більш ефективним, ніж пропонована Росією і БПП схема «економічного Придністров’я», підсумком якого для України стане таке ж економічне болото, як у Молдові:

Обмеження економічної діяльності на окупованих територіях.

1. На окупованих територіях забороняється діяльність наступних видів:

а) будь-яка економічна (підприємницька або непідприємницька) діяльність, незалежно від того, чи здійснюється вона з метою отримання  прибутку, доходу або компенсації, якщо така діяльність відповідно до законодавства Грузії вимагає отримання відповідної ліцензії або дозволу, авторизації або реєстрації, або узгодження за відсутності таких;

б) ввезення або (і) вивезення  військової продукції та продукції подвійного призначення;

в) міжнародне повітряне, морське і залізничне сполучення, а також міжнародні перевезення дорожніми транспортними засобами;

г) користування державними ресурсами;

д) організація грошових переказів;

е) фінансування діяльності, передбаченої підпунктами «а» — «д» цього пункту, або сприяння в будь-якій іншій формі.

2. На окупованих територіях діяльність, передбачена пунктом першим цієї статті, допускається лише в особливому випадку за спеціальною згодою, яка видається в порядку, встановленому правовим актом уряду Грузії, якщо це служить державним інтересам Грузії, мирному врегулюванню конфлікту, деокупації або гуманітарним цілям.

Василь ГАЦЬКО:

— Борис Гризлов закликав українську владу негайно зняти торговельну блокаду. До того це зробили маріонетки Кремля в ОРДЛО.

Ну, з ними все ясно. В них завдання, щоб контроль над окупованими територіями мали вони, а фінансово утримували це ми.

Ну, а Аваков якого біса випрошує повноваження розігнати блокаду? Гройсман?

Може, держава перейняла естафету й ухвалила всі необхідні рішення, щоб блокадники могли розійтися, а громада могла б спокійно зітхнути, що влада більше не фінансує окупантів, не заробляє на крові і тепер уже не залежить від енергоресурсів з окупованих територій?

Влада, яка стає на сторону окупанта, обґрунтовуючи це національним інтересом, отримує прірву між собою та громадою. І це в кращому для неї випадку. А в гіршому — по шиї.

Я сподіваюсь, що вистачить мізків нікого і нічого не розганяти. Сила лише поглибить прірву і призведе до протистояння.

Нехай застосовують силу в реформах, розгоні корупціонерів у владі. Розпочати можна з розгону так званої податкової міліції, яка, попри її ліквідацію, і далі кошмарить малий і середній бізнес.

Валентин ТОРБА, «День»
Газета: