Таємниці храму Адама Киселя
— У середині червня ми запросили фахівців, серед них і провідного спеціаліста інституту «Укрпроектреставрація» Євгена Івановича Осадчого у Низкиничі. І виявили: портал спеціально закладено цеглою, причому кладка стара, приблизно XVIII століття. Обстукали її — проявився продух, а далі побачили хід... — розповідає Геннадій Якович Гулько, начальник відділу міграцій, національностей і релігій Волинської облдержадміністрації, чи не головний натхненник досліджень.
Яким же було здивування, коли з’ясувалося: це теж крипта! Звичайно, порожня — за кілька століть храм зазнавав руйнувань («Тільки пилу дуже багато, як ми жартували — «пил століть», — каже Геннадій Якович). Ніде і в ніяких джерелах не зустрічалося навіть згадки, що під храмом Адама Киселя існує два склепи для поховань.
— Крипти, як правило, є під всіма православними храмами, але тільки під тими, що належать до XV—XVIII століття, — розповідає Г.Гулько. — У давньоруських храмах, таких як Свято-Успенський собор у місті Володимирі- Волинському, місця для поховань шанованих прихожан знаходяться у фундаментах...
Подолавши вузький, зі слідами перебудов, хід до крипти, дослідники побачили власне сам склеп: це велике приміщення зі стінами висотою два з половиною метри і шириною до шести метрів. У стіну забито гак, на якому, вірогідно, й висіла лампадка над гробом, про що свідчить закопчена у цьому місці стеля. Можливо, тут було поховано когось iз великого роду Киселів, адже подібні крипти використовувалися як фамільні склепи.
Та найбільшим відкриттям стала... третя крипта, котра знаходилася відразу за вже виявленою! Так само порожня, так само шарами — пил століть... На три штики лопати прокопали підлогу — і все пил століть. А ось виводять із крипти класичні широкі сходи, достатньо зручні, щоб внести сюди саркофаг. Видно, що користувалися ними декілька століть, бо східці дуже стерті.
— Як пояснити, що під храмом знаходиться дві великі крипти — і порожні? Ми пояснили собі це великими руйнаціями, яких зазнав храм, зокрема, під час війни Речі Посполитої зі Швецією. А якої наруги зазнав прах самого Адама Киселя вже у часи не такі далекі?! — Геннадій Якович пригадує розповідь чоловіка, котрий вихвалявся: коли склеп сплюндрували «войовничі атеїсти», він, будучи підлітком, грав з хлопцями черепом Киселя у футбол...
Відкриття, виявлені під древнім храмом, хоча й не розкривають усіх його таємниць, трапилися, зручніше не заплануєш. Церквою віднедавна опікується братія відновленого монастиря, й ігумену Вікентію доводиться вирішувати у зв’язку з реставрацією багато проблем. Минулої зими з благословення намісника Києво-Печерської лаври єпископа Павла (Низкиничі — його перша парафія) було відреставровано древній саркофаг, у якому покоїлася труна з кістками Адама Киселя. Проте нині прихожанам та паломникам надто незручно спускатися до неї у підземелля: церковка невелика, сходи глибоко й незручні. Отож, повернуті з небуття склепи знайдуть своє застосування. У тому, що виявлено за дверима зліва від центрального входу, може бути власне склеп для праху Адама Киселя. А ось у тому, де широкі сходи, можна буде облаштувати капличку.
І тоді воєвода Кисіль, який стільки зробив для захисту православ’я, для української культури і духовності, не тільки знайде вічний спокій на цій землі, а й отримає належну пошану від нащадків.
1Ляда — рухома покришка, дверцята, що прикривають отвір всерединку чого-небудь; люк.
2Крипта — 1. У перших християн — підземна галерея, де відбувалися богослужіння й ховали померлих. 2. Місце давнього поховання знатної особи; підземний склеп.
ДОВІДКА «Дня»
Адам Григорович КИСІЛЬ (1599—1653). Видатний політичний і державний діяч Речі Посполитої, магнат, воєвода Брацлавський, Києвський. Народився у с. Низкиничах Володимирського повіту Волинського воєводства. Походив із овруцько- житомирської шляхти. Батько — Григорій Гнішович Кисiль-Низкиницький, мати — Тереза Іваницька. Волинська гілка роду започаткована приблизно в середині XV ст. Олехном (Олександром) Киселем.
У 17 років закінчив Замойську академію. Брав участь у війні Польщі з Туреччиною — відзначився у битвах під Цецорою в 1620 р. (де військо польського гетьмана Станіслава Жолкєвського було вщент розбите, а майбутній гетьман України Богдан Хмельницький потрапив у полон) та в Хотинській кампанії (1620—1621 рр.). Приймав участь у польсько-шведській війні (1626 р. — в Прусії) й польсько-московській (Смолєнська) війні 1631—1634 рр.
З 1630 р. А.Кисіль — представник волинської шляхти на Сеймі у Варшаві. Обстоював права православної церкви в Україні в умовах католицької експансії — в 1632 р. зрікся унії. За його сприяння Петро Могила був делегований того ж року на Сейм, де останнього обрали митрополитом. А.Киселю симпатизував король Речі Посполитої Владислав IV Ваза; магнат iз Волині на той час — єдиний український православний шляхтич-сенатор.
Під час Визвольної війни українського народу постійно був посередником між польським урядом і козаками. Трагедія А.Киселя була в тому, що обидві непримиренні супротивники вважали його зрадником. Він послідовно обстоював права українців й православ’я, але не залишав надії на примирення з Польщею і вважав, що її король у змозі досягти компромісу. А.Кисіль наполегливо переконував Б.Хмельницького припинити війну. Ось, що він писав гетьману в 1651 р. — «Я майже зів’ялий, весь умучений і на здоров’ї скалічений, — три роки ганяю... від сойму почавши, досі постійно зношуся з королем, щоб кров християнська не лилася, щоб остання частина народу нашого не загинула».
А.Кисіль був одним iз найбагатших магнатів у Речі Посполитій. Він успадкував лише село Низкиничі, але наприкінці життя володів 65 населеними пунктами (з них на Волині — 37, на Київщині — 18); маєтки і села частково надані Владиславом IV, частково — А.Кисіль купував їх після Зборівського миру (1649 р.).За життя був благодійником Києво-Могилянської академії, постійно надавав матеріальну допомогу Гощанському Михайлівському монастирю та православній школі, що містилася при ньому і підпорядковувалася КМА.
Помер 3 травня 1653 року. Як і А. Киселя, його дружину Анастасію (дочку київського шляхтича Філона Гулковича) поховано в Низкиничах у Свято-Успенській церкві. На надгробку Адама Киселя Анастасія написала латиною: «Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Светольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та далекоглядністю... Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам’ятником тобі... 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощай...»
