Білорусь - Росія: капітуляція відкладається
Бліц-візит Олександра Лукашенка в Сочі, незважаючи на очікування деяких політиків і політологів, проривним не став. Оголошуючи про приїзд до Росії президента Білорусії, російська сторона попередила, що ніяких угод в ході візиту підписано не буде. Також напередодні візиту був створений плановий витік інформації з кремлівських джерел про те, що Володимир Путін не очікує, що протестувальникам вдасться змусити Лукашенка піти. Про що ж йшлося на зустрічі двох президентів, а точніше на тій відкритій її частини, яку продемонстрували публіці?
Путін ще раз привітав Лукашенка з обранням президентом Білорусії. Далі Володимир Володимирович заявив, що «Ви нашу позицію добре знаєте: ми за те, щоб білоруси самі, без всяких підказок і тиску ззовні, в спокійному режимі і в діалозі один з одним розібралися в цій ситуації і прийшли до спільного рішення, як вибудовувати свою роботу далі». Російський президент також підтримав запропоновану Лукашенку конституційну реформу, але досить глузливо зауважив: «Упевнений, що, маючи на увазі Ваш досвід політичної роботи, робота і по цьому напряму буде організована на найвищому рівні, і це дозволить вийти на нові рубежі в розвитку політичної системи країни, а значить, і створить умови для подальшого розвитку». Який вже той досвід, якщо допустив настільки масові протести і не знає, як з ними впоратися! Втім, цього, схоже, не знає і сам Путін. Як видається, у нього також, всупереч озвученим вище витокам, немає впевненості, що Лукашенко встоїть перед тиском протестувальників. Ось чому Путін не поспішає підписувати з ним будь-які угоди. Він пообіцяв Лукашенку кредит в 1,5 млрд. доларів, однак угода наразі не підписана, оскільки, за словами Путіна, «наші міністри фінансів ведуть в цьому напрямку роботу на професійному рівні». Володимир Володимирович навчений гірким досвідом, коли перед самим поваленням Януковича тому був наданий перший транш російського кредиту в 3 млрд. доларів (всього повинно було бути 15 млрд.). Путін начебто розуміє, що одними кредитами учасників протесту не розженеш. Думаю, що фактично Лукашенко отримає російські півтора мільярда доларів (якщо отримає) тільки після того, як протести завершаться. Ця сума майже точно збігається з 1,4 млрд. доларів, які Білорусії в серпні довелося витратити на підтримку курсу національної валюти. Всього за місяць Мінськ втратив 15% своїх золотовалютних резервів.
Тим часом, план конституційної реформи, який Лукашенко представив Росії і ОБСЄ, і який Путін схвалив, передбачає, що до 2022 року в Конституцію Білорусі внесуть поправки, що зменшать владу президента на користь уряду і парламенту, після чого в країні проведуть нові президентські і парламентські вибори. Можна не сумніватися в тому, що подібний план протестувальників анітрохи не влаштує. Значить, протистояння продовжиться, і результат його передбачити зараз неможливо. Світлана Тихановська вже попередила: «Я хочу нагадати Володимиру Путіну: про що б ви не домовилися під час зустрічі в Сочі - це не матиме законної сили. Всі договори, підписані з нелегітимним Лукашенком, будуть переглянуті новою владою. Я дуже шкодую, що ви вирішили вести діалог з диктатором, а не з білоруським народом».
Щодо російсько-білоруських військових маневрів, які почалися, Путін пообіцяв, що після їх завершення російські війська повернуться до місць постійної дислокації. Якщо вірити російському Міністерству оборони, мова йде всього лише про 300 військовослужбовців Псковської повітряно-десантної дивізії. Але ми не знаємо, скільки людей налічує оголошений Путіним російський поліцейський резерв, який передбачається ввести в Білорусію в разі загострення ситуації.
Лукашенко у своїй промові сказав про якісь «червоні лінії», які поки не пройдені: «Поки ці «червоні лінії» ніхто не порушував. Тому у нас, як у народі кажуть - в Росії, та й у нас - ось ця «бодяга» туди-сюди хитається». У чому саме полягають ці «червоні лінії», Олександр Григорович не уточнив. І це - зловісна ознака. Виходить, що Лукашенко сам буде визначати, коли саме влада отримає право на необмежене насильство. Президент Білорусії також натякнув (але лише натякнув) на можливість більш активної участі Білорусі в ЄврАзЕС, ОДКБ і СНД. І знову повторив фразу про танки НАТО, «які брязкають гусеницями» біля кордонів Союзної держави. А вже зовсім зловісно прозвучав наступний пасаж Лукашенка щодо Заходу: «Нам ні в якому разі не можна озиратися на те, що нам скажуть. Вони з нами не рахуються, вони не дивляться на наші настороженості. Вони проводять навчання тоді, коли хочуть. Тому ми також, якщо Ви підтримаєте цю тезу, не напружуючи обстановку навколо, будемо готувати свої армії, для того щоб, якщо не дай бог, можна було цьому протистояти». Путін же відповів: «Олександр Григорович, що стосується військової складової, Ви маєте рацію, у нас є план, він буде реалізований, він буде здійснюватися. Протягом року у нас - і на території Білорусії, і на території Росії - практично кожен місяць передбачені якісь заходи. Ми як планували раніше, так все і будемо робити». Чи не натяк це на можливість поступової російської окупації Білорусії?
Втім, і Лукашенко, і Путін не мають змоги оголосити про капітуляцію Білорусії перед Росією, на яку так сподівається Володимир Володимирович. Така заява в умовах безперервних масових протестів здатна спровокувати реальний перехід частини силовиків, в тому числі армії, на бік протестувальників, а це означатиме кінець режиму Лукашенка. У Путіна і Лукашенка спільність завдань полягає в придушенні протесту будь-якою ціною, але бажано з мінімальним кровопролиттям. А ось далі їх шляхи розходяться. Лукашенко хотів би після придушення протесту як і раніше правити самодержавно. Путін же хотів би прибрати Лукашенка, замінити його проросійською маріонеткою і анексувати Білорусію. Хто кого переграє, або в програші опиняться в підсумку обидва, наразі сказати не можна. Все буде залежати від білоруського народу і позиції колективного Заходу.
