Гекатомба у Португалії…
Чи повертається Європа до кам’яного віку?
У це не вірилося. І досі не хочеться вірити. Але після того, як інформація була – та ще й із відповідними фотографіями – опублікована ВВС, сумнівів у її правдивості не залишилося.
Писати про це не хочеться. Дуже не хочеться. Але потрібно.
Ось короткий виклад того, що скоїлося.
17 та 18 грудня на території туристичної мисливської зони Торребела, приблизно в 40 км від столиці Португалії Лісабона, було вбито 540 оленів і диких кабанів. Загалом у цій зоні дозволено, за узгодженням із її власником, полювання на окремих тварин, але наразі знищена більшість місцевої популяції великих тварин, а власник дізнався про подію з Інтернету. Що за два дні жертвами стало стільки тварин, не дивно: мисливські угіддя мають площу понад 1100 га, і при цьому їхня територія огороджена, тож за всього бажання тварин не мали можливості втекти і врятуватися від своїх убивць.
Після завершення своєї справи мисливці (якщо їх можна так назвати), серед яких були і жінки, з усміхненими обличчями позували серед укладених рядами сотень трупів тварин. Виглядає так, що вони дуже пишалися скоєним.
Ясна річ, португальська влада висловила обурення цим убивством. Міністр охорони довкілля Жоао Фернандес написав, що вбивство, яке, ймовірно (обов’язково зверніть увагу на це слово!), вчинили 16 іспанських мисливців, було «мерзенним екологічним злочином», за який їх слід притягнути до відповідальності. А очолюване ним міністерство затим офіційно заявило, що таке масове вбивство тварин «не має нічого спільного з мисливством, яке розуміють як можливість підтримувати біорозмаїття й екосистему».
ОК, позиція португальського уряду зрозуміла. Й обурення у соцмережах цілком умотивоване. Проте у душі залишається не тільки осад, а й сумнів. Сумнів тому, що громадяни однієї з держав Євросоюзу вчинили злочин не проти тварин, а проти всієї сучасної цивілізації на території іншої держави ЄС, і, найшвидше, ніяк не будуть за це покарані. Бо ж для початку ще треба довести, що та «мерзенна шістнадцятка» вчинила те, що вчинила – попри її фактичне визнання своїх злочинних дій – дивіться-но, які ми круті! Не випадково ж португальський міністр ужив це словосполучення – вбивство, ймовірно, вчинили. Напиши він прямо – ось злочинці! – і все, затягали б по судах і змусили б полишити посаду. Ну, а зважаючи на численні «дивацтва» судової системи країн Західної Європи, розгляд справи може затягнутися на десятиліття та скінчитися якимись штрафами, значними чи ні – невідомо. Ну, а осад… У добу перебудови ми дізналися про те, як полювала номенклатура у Казахстані й Узбекистані – з вертольотів, відстрілюючи за один раз десятки голів сайгаків. І за часів Кучми про масові вбивства тварин під час розваг «еліти» ставало відомо (не про всі, звісно, проте й тоді жертви полювань становили 10-20 великих тварин). Сьогодні у нас теж трапляються випадки, і непоодинокі, браконьєрського вбивства лосів, оленів, кабанів, в тому числі за допомогою мін-розтяжок, але тут браконьєри, зазвичай сфотографувавшись із жертвами, хоча би розбирають їх на м’ясо. А у висококультурній Європі, яку нам постійно ставлять за приклад, бачимо щось зовсім інше…
Мені, одразу після прочитання вістки, пригадалися лекції професора Столяра з Петербурга (тоді ще Ленінграда), історика й археолога, почуті на початку 1980-х. Точніше, один сюжет однієї з цих лекцій. У мезоліті – «середньому» кам’яному віці – після винаходу та поширення луку й стріл – люди вперше за свою історію виявилися надійно забезпеченими їжею. До цього полювання на великих тварин було справою складною та небезпечною. Проте на ризик доводилося йти, бо ж в підсумку можна було отримати не лише значну кількість м’яса й жиру, а й шкури, ікла, кістки – все те, що було потрібне первісним племенам. А тепер можна було, не підходячи на близьку відстань, розстрілювати цілі стада тварин, особливо на шляху їхньої міграції чи біля водопоїв. І добре було б, якби люди вбивали стільки великих тварин, скільки їм було потрібно. Проте багато які племена, захопившись своєю могутністю, почали влаштовувати справжні гекатомби, знищуючи сотні й тисячі великих тварин і кидаючи їхні тіла напризволяще. Деякі місця цих гекатомб розкопані археологами, але лише деякі. Незворотні наслідки настали досить швидко: чотириногий «гарантований продовольчо-господарський ресурс» фактично щез, рештки його сховалися в лісах або мігрували світ за очі (тоді населеною була ще не вся планета). І настала перша рукотворна екологічна катастрофа, одним із неминучих наслідків якої стало вимирання значною частини людей і культурна деградація іншої частини, яка втратила опору для розвитку…
Отож можна привітати європейців з «досягненням» рівня кам’яного віку…
Утім, іще є шанс зупинити цю соціокультурну деградацію, проте для цього потрібно буде змінювати і масовий менталітет, і правову систему. Бо ж зло не повинне залишатися безкарним. А якщо європейська правова система виявиться безсилою… Пару тижнів тому інформаційні мережі облетіла вістка з Колумбії. Там одна синьйора «вславилася» тим, що безжально знищувала сов. Дійшло до того, що вона перед відеокамерою відрубала голову пійманій сові та розчленувала її – дивіться, яка я крута! І що ж? До неї на вулиці під’їхали двоє байкерів і всадили в неї шість смертельних куль. Отакий от «радикальний зоозахист» відповідно до колумбійських традицій… Не дуже хочеться, щоб ці традиції перетнули океан до Європи. А воно рану чи пізно станеться, якщо західноєвропейська Феміда не стане відчутно ефективнішою щодо організаторів гекатомб – ідеться не лише про тварин, а і про людей…
