Тиран і Карлсон
Про інтерв’ю кремлівського диктатора американському журналісту
Відомий американський журналіст, колишній співробітник «Фокс Ньюс» - улюбленого телеканалу екс-президента США Дональда Трампа, - Такер Карлсон удостоївся честі взяти інтерв’ю у кремлівського диктатора. Інтерв’ю тривалістю понад дві години. Подія справді непересічна, коментарів не бракує, проте, на думку автора цих рядків, фокус таких коментарів дещо зміщений.
Що мається на увазі? Частина «експертів» (у лапках і без лапок) просто відверто глузують з цього видовища, обігруючи збіг прізвища американця із всесвітньо відомим героєм Астрід Ліндгрен, що мав непосидючий та доволі творчий характер. Мільйони людей відчувають відразу й зневагу до токсичних, брехливих просторікувань російського тирана (та ще й враховуючи суперкомфортні умови, створені для нього Карлсоном, який майже весь час фактично виступав у принизливій ролі «підставки для мікрофона»). Є сенс серйозно та уважно переслухати промовлене Путіним, особливо ті посили, які, очевидно, звернені на західну (не російську) аудиторію, зокрема на частину західних політиків ( тих, хто «розуміє Путіна» та відповідних, з дозволу сказати, «лідерів думок). Тут є про що поговорити, надто якщо врахувати близкість Карлсона до Трампа (подейкують, що Трамп, можливо, розглядає його як одного з потенційних кандидатів на посаду віце-президента на майбутніх виборах ) і те, що судячи з цього, Карлсон виступав у ролі трампівського емісара в Москві.
Що тут можна відзначити – в рамках короткого допису? По-перше, історичні «изыскания» російського диктатора справді не викликають нічого, окрім зневаги, огиди та презирства. Його, з дозволу сказати, викладки з історії Київської Русі, зокрема, прагнення вивіщити роль Новгорода у цій українській (!) державі й провести, на противагу Києву, «пряму лінію» від Новгорода до Москви (при тому, що загальновідомим є кривавий погром саме Новгорода Іваном Грозним 1570 року, про що яскраво писав навіть Карамзін) – є відвертою фальшю та умісним «зміщенням» історичної правди на догоду імперським амбіціям та особистій манії величі Путіна.
По-друге, є ще один зміст цинічних одкровень Путіна, звернених до Заходу: «Ви нікчеми, я вас не боюся» (до отримання влади Черчиллем 1940 року Гітлер теж зневажав Британію!). І це – зрозуміло, адже й зараз серед західних політиків вистачає Чемберленів (неважливо, які «бойові» промови вони озвучують), і Путін це відстежує. В основі цього – страх перед непередбачуваною Москвою . Життєво важливо зрозуміти, що Путін рахується тільки з силою. Однак Черчилль на горизонті не проглядається. До того ж помітно, що Путіну абсолютно байдуже, яке він справить враження на провідних західних політиків. Він через голову правителів звертається до маргінальних кіл Заходу, і, треба визнати, знаходить там аудиторію. І навіть абсолютно цинічні «вправляння» тирана , приміром, коли він почав виправдовувати Гітлера, який, мовляв, не мав іншого вибору, окрім як напасти на Польщу у 1939 році через нібито «непоступливість поляків» - навіть це не викликало того обурення на Заході, яке напевно призвело до щонайменше відставки будь-яких тамтешніх владних політиків за подібні висловлювання.
Тут доречно згадати, що 10 років тому автор газети «День» Дмитрій Шушарін писав про створюваний Путіним міжнародний «Фашінтерн» - альянс вкрай правих партій і рухів у різних країнах Європи, керованих з Кремля та об’єднаних спільною ненавистю до демократії. «Альтернатива для Німеччини» - найяскравіший, проте не єдиний приклад.
По-третє, диктатор вкотре повторив свої мантри про «один народ», про те, що Україну «вигадав Ленін», і головне (це є найнебезпечнішим) про те, що «цілі СВО ще не досягнуті, але ми їх обов’язково досягнемо». Та ще й Медвєдєв одразу після інтерв’ю заявив таке: «Ніякої України не було, немає і не буде». Це той випадок, коли військові злочинці, які влаштовують геноцид, не криються.
По-четверте, попри все, геноцидний «меседж» Путіна містить ще й таку складову: «ви такі буржуїни, як і ми, тому давайте домовлятися» (звісно, на умовах диктатора). Путін не бажає визнавати, що ринкова економіка (вона ж «буржуазність») – це не пропуск в НАТО та ЄС (у Гітлера теж був «ринок»). Без дотримання демократичних принципів, яких в нинішній Росії бути не може, тут і мови
ні про яке НАТО немає – хоч колись Путін загравав з цією ідеєю. На додачу Путін знову звинуватив НАТО у тому, що саме цей блок «напав на Росію» і «воює руками українців». І все ж таки – «давайте домовлятися», інакше «нападу на Європу».
При цьому Путін чудово знає слабкі місця Заходу і тисне на них. Показово, що Карлсон і диктатор, вже після цього шоу, майже годину спілкувались «не під запис» - і американець потім сказав, що кремлівський володар озвучив «дуже важливі мирні пропозиції - він готовий домовлятися». Пропозиції доведені до Трампа?
В англійській мові велика увага приділяється артиклям. Визначений та невизначений. Про «правду» завжди кажуть з повагою to tell the truth, а кажучи про брехню, використовують невизначений артикль - to tell a lie, тому що різновидів брехні може бути дуже багато. Журналіст Карлсон мав би правильно розставляти артиклі, визначаючи правду та надаючи облудним висловам належне місце.
* * *
В той час, коли ця розмова була оприлюднена, у Харкові внаслідок ворожого удару загинула в полум’ї молода родина з трьома хлопчиками, молодшому було 10 місяців. «Манія величі» на крові, «манія величі», що творить геноцид - ось що таке Путін. Безперечно, для українців ця жахлива трагедія значить набагато більше, аніж цинічна брехня кремлівського маніяка. І все ж – слід знати про це інтерв’ю. А також пам’ятати доречні під час екзистенційної війни слова Альбера Камю: «Мораль кримінальника – це безкінечне чергування перемог, отриманих через помсту, і поразок, які породжують відчай і дику злобу». Карлсон попрацював на багатомільйонну аудиторію для поширення путінської брехні. Технологія накачування отрутою налагоджена. На питання «навіщо?» є чіткі відповіді.
Ігор СЮНДЮКОВ
