Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Виробництво хаосу як культурна практика

Про експертну кризу
23 листопада, 2017 - 12:15

Аби вкотре на загрузнути в хащах облудної демагогії і постмодерністської пост-правди, скажу я вам з усією технологічної прямотою: інформація є таким самим ресурсом, як продовольство, вода, чи, наприклад, енергія, і працювати з нею треба за такими самими законами, використовуючи ту саму занудну наукову методологію.

Як для аналізу природних, економічних і соціальних ресурсів ми використовуємо набори взаємопов’язаних усталених, обґрунтованих і зрозумілих критеріїв, які описують динаміку ресурсу в рамках виваженої наукової методології, так треба робити і для аналізу інформації, не вигадуючи зайвих – зазвичай, суперечливих і неоднозначних - сутностей.

Якщо це зробити, то можна дійти кількох цікавих висновків. Зокрема, більшість поточних криз виявляться здебільшого не кризами наявності, а кризами доступності і кризами використання інформаційного ресурсу. Якщо у вас чогось «нема» чи «бракує», це не означає, що цього не існує, це вказує на те, що ви погано це шукали, використовуючи помилкові пошукові критерії. Якщо у вас щось «не працює», це не означає, що треба це відкинути і шукати нове, це означає, що ви використовуєте не притаманну ресурсу технологію його застосування.

Найяскравішим прикладом є так звана «криза експертизи», про яку останнім часом багато говорять. Цілком парадоксальною видається ситуація, коли на кожну подію відгукуються тисячі «експертів з усіх питань» зі своєю блискавичною і безапеляційною «фаховою думкою», але водночас тільки лінивий не скаржиться на брак авторитетного фахового аналізу, якій був би сприйнятий суспільством.

Ця ситуація віддзеркалює відсутність у медіа-спільноти критеріїв експерта, розуміння поняття експертизи і методів поширення і сприйняття інформації. Саме відсутність цих чітких критеріїв при висвітленні і позиціонуванні опублікованих матеріалів і призвела до повного розмиття понять експерт, експертиза, до наповнення нашого медіа-простору всезнайками-невігласами, до перемоги галасливих над розумними, та тотальної втрати довіри суспільства до будь-якої оприлюдненої думки, а як найнебезпечнішого наслідку – до появи тенденції знецінювання і шельмування будь-якого знання, досвіду і освіти.

Втім, все це є наслідком не лише очікуваної безграмотності в основах теорії інформації і data science нашої медіа-спільноти, але і наслідком корпоративної всеїдності, результатом нерозбірливої популяризації галасливих ідіотів заради власного піару і скандальних рейтингів.

Гадаю, нема великої проблеми визначити критерії експертизи і зробити рейтинг експертів для окремих галузей. Питання загалом не є новим, і хоча це дещо відрізняється від традиційних «наукових рейтингів», воно не потребує докладання значних зусиль для свого вирішення.

Важливо розуміти, що ціллю експертизи, в тому числі і публічної, є не конкурентне нагромадження скандальних версій на основі окремо взятих хаотичних фактів, а інтерпретація взаємопов’язаних фактів, що описують поточні події в цілісному сукупному контексті всіх наявних даних за допомогою методологічно прийнятних інструментів аналізу. Ця діяльність має бути спрямована на підтримку прийняття рішень та формування громадської думки в питаннях, де потрібні спеціальні знання і навички.

Тут слід окремо сказати, що і вплив на управлінські рішення, і на громадську думку можуть і мають бути різномасштабними. Отже і підхід до експертизи має бути відповідним. Не можна наслідувати технологію соціальних мереж з їхнім миттєвим розголосом і короткостроковим (до кількох діб) впливом. Хаотична навала роз’єднаних і відокремлених від загального контексту конкуруючих думок не призведе ні до чого крім демотивації і дезорієнтації. Якщо соціальний хаос не є метою «експертизи», орієнтуватися слід на ґрунтовні висновки, які потребують тривалого аналізу і знань.

Відповідно до мети і сенсу експертизи, експерт має відповідати певним критеріям.

По-перше, експерт має ґрунтувати свої припущення на достовірних і повних даних, обов’язково - верифікованих. Розмова без даних - розмова безпредметна за визначенням.

По-друге, при формуванні припущень експерт має базуватися на коректних методах обробки цих даних. У багатьох випадках первинні дані, наприклад, дані спостережень, вимірів, опитувань, є хаотичним нагромадженням цифр. Спеціальний математичний інструментарій потрібний, щоб виділити в цьому масиві базові тенденції. Тобто експерт повинен мати розвинене вміння обробки первинних даних і отримання результатів.

По-третє, необхідним атрибутом експерта є володіння методологією інтерпретації результатів обробки даних. Тут важливо пам'ятати, що в більшості випадків, наприклад в соціальних науках, самі по собі дані не є «фактом». Навіть будучи статистично обробленими, вони вимагають коректної інтерпретації, щоб отримати доказову силу факту. Інтерпретація ґрунтується на глибокому розумінні складних, взаємозв'язаних системних процесів, вимагає розуміння результатів в контексті того, що відбувається.

Якщо коментатор, що заявляє себе експертом, не має хоча б однієї з перерахованих ознак, то, швидше за все, перед нами хтось інший: політик-демагог, артист розмовного жанру, маніпулятор, пропагандист або просто пихатий графоман. Його робота – продукування хаосу, а не вироблення ефективних відповідей на поточні виклики.

Тут треба розуміти важливу різницю: людина, яка спалила сарай не є експертом з надзвичайних ситуацій, ані навіть з паління сараїв. Навіть якщо вона це робила багато разів, вона є лише серійним підпалювачем. Експертом тут може бути наприклад кримінолог, якій володіє широкою статистикою в контексті загальної динаміки злочинності і розумінням мотивації злочинця, а отже може запропонувати практичні висновки в галузі соціальної психології і безпеки. А підпалювач так і залишиться виробником страху і хаосу, і розпитувати його як «експерта» - відтворювати страх і хаос.

Все це входить до поняття професійної компетентності і може бути підтвердженим і кількісно оціненим за допомогою нескладних алгебраїчних процедур, ґрунтуючись на професійному доробку кожного експерта - фахових публікаціях в реферованих виданнях і згадуваннях в медіа.

Так, більш жорсткий відбір експертів загрожує істотно зменшити кількість коментаторів в наших медіа. Але це краще, ніж загрузнути в хаосі некомпетентних і безглуздих думок випадкових «експертів», якими зараз наповнений наш медіа-простір.

І нарешті є одна річ, яку варто знати.

В сьогоднішньому світі істотно змінилася природа доказів. Якщо раніше дані самі по собі могли розглядатися як факти, то сьогодні це вже не так.

В індустріальному суспільстві основна увага приділялася процесу і способу «видобутку даних», інструментам «виробництва інформації». Ми накопичували дані, вважаючи, що це і є «факти», які пояснять, доведуть або спростують будь-що.

В постіндустріальному суспільстві на перший план вийшов контекст, в якому генеруються факти. Тобто важливими стали взаємозв'язки між різними даними, їхніми джерелами та інструментами їхнього виробництва. В цьому випадку дані стають «фактами» тільки в рамках суворої методології їхнього виробництва і у взаємозв'язку з іншими даними. Власне, використання методично коректного інструментарію при роботі з інформацією, зокрема, і відрізняє науку від псевдонауки, політику від політтехнології, а журналістику від «жовтої преси».

Сьогодні, в інформаційному суспільстві, найбільш важливим стає комунікаційний аспект інформації. Ми з'ясували, що набори даних, що розглядаються як «факти» є, в першу чергу, повідомленнями, і мають розглядатися в цій якості в загальному динамічному соціокультурному контексті. Іншими словами, найбільш важливим стає можливість не «виробити», не «видобути» інформацію, а сформувати на основі взаємопов'язаних фактів несуперечливу картину світу, світогляд, якій сприяє розвитку суспільства, і якій має конкурентні переваги в порівнянні з іншими світоглядами. У світі, переповненому різнорідними даними, які ми поспішаємо видати за «факти», це не є тривіальним завданням.

Саме тому робота з інформацією вимагає серйозної наукової основи, якої критично бракує традиційним фахівцям в галузі суспільних комунікацій. А значить, роль експертизи та експертів зростає, як і їхня відповідальність, а отже і відповідальність тих, хто відбирає і запрошує експертів в публічний простір.

Гадаю, ми не маємо нескінченно виробляти хаос. Бо задача розуму є прямо протилежною.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ