Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Зворотний бік медалей

У країні під псевдонімом «Російська Федерація» існує запит на війну, і спорт є частиною цієї війни
17 листопада, 2017 - 12:41

У Сочі-2014 російська олімпійська збірна побила свій власний рекорд за загальною кількістю медалей, посівши перше загальнокомандне місце. 33 медалі різного ґатунку виявилися в «скарбничці» збірної. Росіяни зробили все, аби стати тріумфаторами домашньої олімпіади.  Нагадаю, що на попередній олімпіаді у Ванкувері російські спортсмени  не увійшли навіть до десятка найкращих команд.

У 2014 році роздавали не лише спортивні нагороди, а й військові. Медаль «За повернення Криму» заснувало в березні 2014 року Міністерство оборони Російської Федерації. При цьому МО не захищало свою землю — воно захоплювало чужу, але медаль було відлито, і вона прикрасила широкі груди загарбників і їхніх посібників.

Вдома допомагають не лише стіни, а й заборонені хімічні препарати. Історія допінгу у спорті знає багато випадків вживання засобів для  різкого підвищення нервової та фізичної активності, зокрема й на державному рівні. Спортивні перемоги Радянського Союзу свідчили про перевагу соціалістичного ладу. У країні під псевдонімом «Російська Федерація» існує запит на війну, і спорт є частиною цієї війни.

Росіянам потрібна доза перемог, як спортивних, так і геополітичних, і цю дозу треба весь час збільшувати. «Збирання земель» стало спортом №1. Збирати землі за межами РФ завжди краще, ніж влаштовувати свої. У Кремлі завжди розуміли, що легко розв’язувати внутрішні проблеми за допомогою зовнішнього подразника, є то американці, грузини, чи українці, а перемоги спортивні — вишня на великому геополітичному торті.

Тугу за минулою величчю, коли їх «поважали і боялися», було задоволено, і це дещо пом’якшувало «найстрашнішу геополітичну катастрофу». Чекісти завжди швидко відповідали на запити суспільства. За радянських часів можна було «викинути для люду» у гастроном дохлих курей — нехай потішаться. Запит на перемоги теж не залишився без відповіді, і чекісти взяли все у свої мозолясті руки, почавши штампувати мельдонієвих чемпіонів.

Перемога в Сочі була феєричною. Золоті розсипи медалей, задоволений вождь на трибуні, який був і головним глядачем, і натхненником перемог.

Було все — вигуки тріумфування, сльози радості, переможні танці, розпушені банти з георгіївських стрічок. Переможна олімпіада, «повернення» Криму в рідну гавань, танковий біатлон «русского мира» в Донбасі. Було від чого поринути у стан блаженства. Стан ейфорії вправно підтримували пропагандисти-негідники, накачуючи населення ще  більшими дозами найнеймовірнішої брехні про розіпнутих немовлят, про страшний «Правий сектор», про війська НАТО, які стоять під Торжком і Великими Луками.

А потім почалися зміни на фронтах. Українці почали воювати за свою землю, світ не визнав Крим російським, санкції, санкції і санкції.

Вождь мельдонієвих дещо пригнітився, втратив колишній лиск. Замість того, щоб зустрітися з Трампом і разом з ним швидко все узяти й поділити, почалися різні «нестикування» в регламенті, що завадили поспілкуватися з американським президентом, який втратив глузд від любові до Путіна. А тут ще Ксюша Собчак, яку лідер знав ще шмаркатим дівчам, зібралася обійняти насиджене місце президента, яке мав право обійняти Медведєв, і лише для того, щоб погріти і не допустити порушення Конституції.

Почалася довга смуга відчуження. Захід і США не послабили хватку санкцій, з РФ якщо й хочуть товаришувати, то лише за гроші. Не полегшало і після навчань, де було переможено історичного ворога росіян — злісну країну Вейшнорію.

Здавалося, що всі ці тимчасові проблеми не торкнуться перемог спортивних, але в Міжнародного Олімпійського комітету з’явилися запитання до російських спортсменів, а рада засновників усесвітнього допінгового агентства  (WADA) відверто каже про участь держави в допінгових махінаціях, які і вплинули на результат переможної олімпіади. Понад тисячу російських спортсменів підозрюють у вживанні допінгу, і тепер пішов зворотний медальний відлік. За підсумками антидопінгового розслідування, РФ почала втрачати медалі Сочі, завойовані потом, кров’ю і мельдонієм. Розслідування триває, і цілком імовірно, що перемога в Сочі перетвориться на гірку поразку із присмаком ганьби і того ж таки мельдонію. Медалі із золотим, срібним і бронзовим відливом можуть перетворитися на непотріб, їх можна буде показувати хіба що у пивному барі.

Російську збірну можуть усунути від Олімпіади-2018 у повному складі, а поки що збірна зазнає втрат в окремих дисциплінах.

Перековування спортивних медалей триває на повен хід. Порушників карають, витягаючи їх, як якірні ланцюги, одного за другим. Що цікаво, російські спортсмени і функціонери кажуть про тиск на їхню країну, але головним інформатором у цій справі проходить їхній співвітчизник — утікач екс-голова Московської антидопінгової лабораторії Григорій Родченков. Ця людина, яку на батьківщині одразу призначили зрадником і злочинцем, знає багато цікавого.

Родченков, можливо, і хотів померти в Росії під іконами, але не так швидко, тому він вирішив не ризикувати і хутко виїхав до США. До цього рішення його підштовхнули несподівані смерті двох його колег, які ледве досягли свого 50-річчя.

Медаль «За повернення Криму» не відбиратимуть, оскільки її видавало не олімпійське відомство. Ця медаль стане міткою, розпізнавальним знаком, зовнішньою ознакою злочинця. Дурні — гордовито носитимуть, нечисленні інші — сором’язливо ховатимуть.

Ціну медалі визначить час. Вагома перемога здобувається в чесній боротьбі. У випадку із спортсменами було все — змагання, вручення медалей, гімн, прапор, вітання, але може виявитися так, що не буде головного — перемоги.

Із Кримом така сама історія — медаль є, але не те відомство цю медаль заснувало і видало. Неправильна медаль! І кували її під допінгом. Мабуть, у них усе так.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ