Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Аспірант Острозької академії популяризує творчість Уласа Самчука

20 лютого, 2020 - 15:16
Фото з архіву "Дня"

До 115-річчя з дня народження Уласа Самчука аспірант Національного університету "Острозька академія" Олександр Подвишенний читає лекції в українських закладах освіти, присвячені творчості видатного письменника.

"Ідея читати лекції про Уласа Самчука зародилася спонтанно. Я досліджую його творчість з 2014 року, як ще був студентом-бакалавром спеціальності "Літературна творчість". Тоді продовжив на магістратурі, а зараз пишу кандидатську дисертацію. Такі лекції, бесіди, дискусії проводжу не лише в академічному форматі, а й на різних патріотичних вишколах, краєзнавчих зборах тощо. Загалом, відгукуюся на будь-які пропозиції, адже отримую від цього щире задоволення. Перше знайомство з Уласом Самчуком відбулося ще під час навчання в ліцеї, де класний керівник, вчителька української мови й літератури, Світлана  Наумець факультативно дала завдання прочитати трилогію “Волинь”. Я її фактично “проковтнув”. Тоді була “Марія”, але особливо запам'ятався роман “Гори говорять”, який читав зі старенького комп'ютера, адже паперовий варіант було годі дістати, а текстовий був у вільному доступі в Інтернеті", — розповідає Олександр.

Із власних спостережень дослідника, молодь із цікавістю слухає не лише про творчість Уласа Самчука, а й про його біографію. Письменник пережив кілька голодоморів, дві світових війни, революцію та еміграцію, займав чільну посаду в уряді УНР, співпрацював з націоналістичним підпіллям, а ще був неабияким романтиком. Подейкують, що його дружина Тетяна Прахова-Чорна була завербована радянськими спецслужбами, й Улас Самчук кохався з жінкою, яка знала всі його таємниці, хоча згодом між ними зародилася щира любов.

"Загалом, усе Самчукове життя овіяне ореолом таємничості, а таке молоді імпонує, є на кого рівнятися. Улас Самчук жив, як і писав, принаймні намагався. Герої його романів ідейні, сильні, вольові. Вони знають, чого хочуть, і ніколи не сходять на манівці зі стежки, яку обрали. Така література є динамічною, цікавою. Навіть, коли письменник пише про село, то це село живе і бурхливе, не манірне, як в соцреалістичній літературі", — зауважує Олександр Подвишенний.

На жаль, за президентства Януковича творчість Уласа Самчука вилучили зі шкільної програми.

"115-річниця, яку ми святкуємо, не відзначається на державному рівні, і це прикро, але я думаю, що Улас Самчук би не засмутився, адже він ніколи не був «попсовим» автором", — додає Олександр.

Олексій Костюченко, Острог

 

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ