Кревні

В Україні посилили карантинні заходи і людям не радять виходити з дому. В  нас — вимушена зупинка, яка може врятувати багатьох людей. Утім, є ті, для кого вона теж може коштувати життя. Йдеться про пацієнтів, які критично потребують крові. Онкогематологічні хворі, породіллі з тяжкими пологами та постраждалі в нещасних випадках не мають часу чекати до завершення карантину. Їм дорога кожна хвилина.

ЗВОРОТНИЙ БІК КАРАНТИНУ

«З початком карантину в Києві втричі зменшилася кількість донорів крові, —  заявляє Оксана МУЛЯРЧУК, заступниця директора з якості надання медичних послуг Київського міського центру крові. Якщо зазвичай до центрів здачі крові приходить у середньому 150 — 200 донорів за день, то зараз це 30 — 50 донорів за день — утричі менше, ніж потрібно», — розповідає вона.

До початку пандемії Центр крові міг бодай прогнозувати орієнтовну кількість потенційних донорів.

«Наша система має загальну місячну потребу й у докарантинний час ми щодня могли це відмоніторити, але тепер ми не можемо спрогнозувати, скільки донорів до нас можуть прийти»,  — наголосила представниця центру.

Одна з причин суттєвого зменшення людей, які готові поділитися своєю кров’ю, — обмеження руху транспорту. В цих умовах потенційні донори не можуть легко дістатися до центрів крові, і це створює істотні перешкоди для їхньої ініціативи. Проте, звісно ж, причина також і в страху заразитися СОVID-19 або ж заразити когось. «Люди бояться, що можуть передати комусь вірус, не підозрюючи про те, що можуть бути  переносником інфекції», — розповідає Оксана Мулярчук.

Утім, ситуація щодо зменшення кількості донорів у час карантину спостерігається не лише в Україні, а й у тих країнах, де існує культура добровільної здачі крові. Якщо говорити про період пандемії, то Міжнародна Асоціація служби крові заявляє, що кількість донорів зменшилася на 55% від тих показників, які були раніше. Про погіршення статистики заявили й країни, в яких система донорства перебуває на високому рівні, зокрема, Китай, Іспанія, Велика Британія та США.

Водночас в Україні значний дефіцит крові є і за звичайних умов. Попри волонтерські ініціативи та небайдужих громадян, які власними силами закликають інших долучитися до донорства, в нас кількість донацій майже втричі менша (12 на 1000 населення), ніж це рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я (33 на 1000 населення). Та лише за таких умов вважається, що країна може забезпечити своїх громадян компонентами донорської крові. Щороку кров в Україні здають лише 500 000 людей. Враховуючи норму не менш як 1,3 мільйона — це дуже мало. А в Києві, розповідає Оксана Мулярчук, цей показник ще менший —  лише 7 донорів на 1000 населення.

На час пандемії коронавірусу українська система донації потребує підтримки та конкретних дій від МОЗ України. Гарним прикладом для цього слугує досвід інших держав, у яких на рівні закону внесли зміни. Наприклад, у Італії ухвалений закон, який дає право особам, що бажають бути донорами, переміщатися до центрів крові без порушення правил карантину. А в Китаї, приміром, не забороняли проведення днів донора та виїзд людей для участі в донації.

«В Україні немає жодних нормативних актів, пов’язаних зі здачею крові, ми працюємо в межах існуючого законодавства. Лише минулого тижня міністр Максим Степанов у своєму брифінгу згадав про те, що в нас є дефіцит донорської крові. Оце і все», — зазначила Оксана Мулярчук. Додамо, міністр охорони здоров’я під час брифінгу 17 квітня заявив: «Ми вважаємо, що ця ситуація неприпустима, тому звернулися до голів обласних державних адміністрацій з проханням забезпечити прийом спеціалізованими установами і закладами переливання крові особам, які виявили бажання бути донорами крові, з мінімальним контактом таких осіб між собою. Також важливо, щоб було організовано транспортування осіб, які виявили бажання бути донорами, до спеціалізованих установ у зв’язку з обмеженням роботи громадського транспорту».

«ОДНА ДОЗА ДОНОРСЬКОЇ КРОВІ МОЖЕ ВРЯТУВАТИ АЖ ТРИ ЖИТТЯ»

Під час карантину багато операцій і процедур перенесли на період, коли ситуація стабілізується. Та незважаючи на те, що кількість оперативних хірургічних втручань зменшилася, ключовими замовниками донорської крові є онкогематологічні пацієнти, які потребують хіміотерапевтичного лікування, — розповідає Оксана Мулярчук. Таким хворим загрожує недокрів’я, кровотечі та крововиливи. Кров та її компоненти потрібні цим людям регулярно. І час карантину — не виняток, адже переливання крові для онкохворих — це не одноразова процедура, а частина довгої терапії.

Іншими замовниками крові є пологові будинки, адже породіллі  в тяжких пологах можуть втратити багато крові і є ризик летального результату. В такому випадку людина, яка готова поділитися кров’ю, може врятувати одразу два життя.

Також до найбільшої групи ризику належать й лікарні швидкої допомоги, зокрема, Київська клінічна лікарня №17, що допомагає пацієнтам, які потрапили в ДТП.

«Одна доза донорської крові може врятувати аж три життя»,  — наголошує Оксана Мулярчук.

На даний момент у центрі найбільша нестача другої  негативної групи крові. Втім, існує й проблема нестачі не лише крові, а й певних її компонентів.

«У нас є великий брак плазми, — розповідає представниця центру. — Цей компонент крові може бути використаний як і для трансфузій, так і для сировини. І якщо для потреб пацієнтів плазми нам вистачає, оскільки вона може зберігатися 36 місяців, то як сировини для виробництва препаратів для донорської крові її не бракує. В Україні виготовленням препаратів з плазмою займається фармацевтичний завод «Біофарма». Та якщо буде зменшена кількість сировини, це може вплинути на препарати донорської крові».

ЯК БЕЗПЕЧНО ЗДАТИ КРОВ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ?

І хоч багато потенційних донорів уникають донації в час епідемії, Оксана Мулярчук запевняє, що процедура цілком безпечна, якщо дотримуватися основних правил. Швидких тестів на визначення COVID-19 Центр крові не отримував, бо тестування на цей вірус не передбачено інструкцією, однак даних, що вірус передається через кров, наразі не існує.

За інформацією AABB, міжнародної асоціації, що представляє людей та установи, які займаються сферами трансфузійної медицини та клітинної терапії, за всю історію пандемії не було зафіксовано жодного випадку передання коронавірусу під час донації.

У Київському центрі крові ретельно дотримуються всіх рекомендацій Центру громадського здоров’я МОЗ України.

«Щойно донор переступив поріг нашого центру, йому вимірюють температуру,  — запевняє Оксана Мулярчук. — Усі донори в центрі крові перебувають лише в масках».

На кожному етапі процедури в медустанові є антисептики, тому донор може продезінфікувати руки. Також кожне місце здачі крові обробляється.

«У нас усі пацієнти дотримуються дистанції. На всіх коридорах ми зробили індивідуальні місця для очікування в черзі, щоби донори не сиділи поруч. А лише —  за два метри», —  розповідає представниця центру.

ДО ЗДАЧІ КРОВІ КООРДИНАТОР ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПОСТРАЖДАЛИХ/ПОРАНЕНИХ НА МАЙДАНІ ПАВЛО СИДОРЕНКО АКТИВНО ЗАОХОЧУЄ Й ДРУЗІВ ТА ЗНАЙОМИХ У СОЦМЕРЕЖАХ  / ФОТО НАДАНО ПАВЛОМ СИДОРЕНКОМ

Загалом у центрі крові серйозно підійшли до мінімізування ризиків зараження на COVID-19. Його представники також розробили спеціальну анкету, яка дає можливість визначати контактність донорів з хворими на COVID-19 або ж перебування за кордоном.

Іншим способом, який істотно допомагає убезпечити донорів від можливого зараження, є й також  онлайн-реєстрація, за допомогою якої можна відстежувати кількість донорів та зменшити їх потік у конкретний час.

«Якщо ми бачимо, що на якусь годину зареєстровано більше аніж 10 людей, ми просимо їх перенести візит на інший час», — розповідає Оксана Мулярчук.

Крім цього, в час пандемії центр забезпечує й доїзд для тих, хто планує здати кров. Цьому, зокрема, завдячують донорським ініціативам.

ВІД ДОМУ ДО ЦЕНТРУ КРОВІ НА ТАКСІ — БЕЗОПЛАТНО 

Через великий дефіцит запасів крові в українських центрах соціальний проєкт ДонорUA спільно з фундацією #ВАРТОЖИТИ зініціював акцію #таксідлядонора, яка допомагає охочим здати кров дістатися до місця кровоздачі. 

«Зважаючи на складну ситуацію, навіть ті люди, які стабільно здавали кров, зараз мають проблеми з транспортуванням. Через критично малі запаси крові ми вирішили діяти», — розповідає менеджерка проєктів ДонорUA Вікторія САМОШИНА.

Зініційований проєкт дає можливість донору замовити собі безоплатне таксі в Центр крові в своєму місті і назад додому в 26 містах по всій Україні.

«Завдяки підтримці компанії Uklon, яка надала 20 000 промокодів на безоплатні поїздки для донорів, а також мережі автозаправних комплексів WOG, послуга працює в 13 містах України — зокрема в Києві, Одесі, Запоріжжі, Львові, Харкові, Дніпрі, Миколаєві та Кривому Розі», — розповідає Вікторія Самошина.

Отже, тепер кожен донор у своєму місті може зареєструватися на сайті ДонорUA та, запланувавши час, день та місце донації, зробити виклик таксі.

«Якщо це донори, які в нас на сайті зареєстровані вже давно, то система автоматично  присвоює їм промокоди. Якщо це люди, які зареєструвалися лише в період карантину, то перед тим, як надати промокод, ми попередньо з ними зв’язуємося та уточнюємо всі деталі. Бо, на жаль, у межах цієї акції зіткнулися й з випадками шахрайства. Деякі жителі Києва, Харкова та Дніпра використали таксі для донора на особисті потреби. Вказавши, що планують донацію на користь хворої людини, вони їздили містом у своїх справах», —  ділиться Вікторія Самошина.

Наразі люди активно долучаються до акції. За інформацією фундації #ВАРТОЖИТИ, станом на 27 квітня 616 людей стали донорами, замовивши безоплатне таксі. Це означає, що таким чином вони врятували життя 1848 людям .

Найактивнішими донорами, що беруть участь у акції, є мешканці Києва, Дніпра, Харкова та Львова. Є люди, які звертаються навіть по кілька разів. Що прикро, ділиться Вікторія Самошина, за весь час дії проєкту найменше учасників було в Полтаві — там усього п’ять донорів використали таку можливість упродовж місяця, а у Вінниці — один за два тижні. Це — критично мало.

«ДОНОРСТВО СТАЛО МОЖЛИВІСТЮ ПЕРЕБОРОТИ ВЛАСНІ СТРАХИ»

Один із тих, хто скористався ініціативою таксі для донора, — львів’янин, учасник АТО Іван Павліш. На рахунку донора вже 10 кровоздач. Історія його донорства розпочалася 2013-го, коли невідомі особи напали з ножем на його товариша, внаслідок чого той втратив багато крові і потребував термінової операції.

«Ми оперативно зібралися з друзями і здали необхідну кількість крові», — розповідає в межах проєкту фундації  #ВАРТОЖИТИ Іван Павліш. Хлопець був у критичному стані, тому часу на те, щоб вагатися, не було. Зараз із ним усе гаразд, живий здоровий і теж став ветераном АТО.

Як розповідає донор, про послугу #таксідлядонора дізнався з соціальних мереж. Іван Павліш вважає цю ініціативу дуже корисною в час пандемії. Адже після кровоздачі організм ослаблений, тож поїздка власним авто чи громадським транспортом у такому випадку може закінчитися не дуже добре для донора. Таксі ж мінімізує будь-які ризики.

Хлопець розповідає, що донорство стало можливістю перебороти власні страхи. «В мене з дитинства особливі стосунки з лікарнями і всім, що з ними пов’язано. Я ріс досить хворобливою дитиною, і ми з батьками багато часу проводили в лікарнях. Можливо, саме тому в мене виробилася підсвідома апатія до різного роду ін’єкцій. Ще зі школи пам’ятаю, що міг зомліти тільки через те, що в клас зайшов якийсь лікар. Але донорство стало можливістю перебороти власні страхи», — розповідає Іван Павліш.

До речі, донор ділиться й лайфхаками, які йому порадила його наречена, для того, щоб мінімізувати стрес під час здачі крові.  Головне — максимально абстрагуватися і не дивитись на булькаючий пакет крові. «Беру з собою телефон, гортаю стрічку новин (обов’язкове селфі для коханої, що я живий-здоровий) і за кілька хвилин пакет повний», — каже донор.

Інший донор, що в час карантину вирішив долучитися до допомоги та здав кров, — координатор Ініціативної групи постраждалих/поранених на Майдані. Павло СИДОРЕНКО, який під час Майдану отримав тяжкі ушкодження —  три гумові кулі в обличчя — і зараз бачить лише правим оком. Для Павла здача крові — це не одноразова ініціатива, але в київському центрі крові кров здавав уперше.

«Це гарна і потрібна справа, а в мене було бажання та час зробити щось корисне. Нічого не заважає — адже я абсолютно здоровий»,  — ділиться Павло Сидоренко.

Він розповідає, що ризики заразитися коронавірусом його не лякають, адже на момент його здачі в центрі крові була лише одна людина. В  установі добре організовані карантинні заходи безпеки, розповідає донор: «Мені поміряли температуру, на кожному етапі процедури є антисептики. Набагато більше шансів піти в аптеку чи магазин і там заразитися, аніж у центрі крові».

До здачі крові Павло Сидоренко активно заохочує й друзів та знайомих у соцмережах. Щоби більше мотивувати їх, згадує й про приємні бонуси для донорів. «Вас пригостять чаєм з печеньками та навіть видадуть 73 грн на обід у обов’язковому порядку. Також за вашим бажанням можна додатково отримати 72 грн, бо виявляється, що кров можна здати і оплатно. Якщо у вас немає власного транспорту, ви можете приїхати на таксі та отримати відшкодування в 145 грн»,  — ділиться в Фейсбуці донор.

Але самому Павлу заохочення не потрібні. «Це те, що має робити кожна свідома людина — допомагати іншим», —  переконаний він.

ЯК СТАТИ ДОНОРОМ?

Нагадаємо: донором може бути кожен дієздатний українець віком від 18 років і вагою не менше ніж 50 кілограмів (однак у деяких центрах крові приймають з вагою лише від 55—60 кг, наприклад, у Львівському обласному центрі служби крові). Щоб стати донором, кандидат має пройти відповідне медичне обстеження в закладі охорони здоров’я перед здачею крові й не мати ані абсолютних, ані тимчасових протипоказань.

До абсолютних протипоказань належать ВІЛ/СНІД, сифіліс, гепатит, ракові новоутворення. Також не можуть бути донорами люди з цукровим діабетом та іншими імунними захворюваннями ендокринної системи. До тимчасових протипоказань належить вагітність, татуювання, щеплення та будь-які хірургічні втручання протягом року до здачі крові.

За словами пані Мулярчук, перед здачею крові проводиться медичний огляд. Лікар ставить низку запитань, які дають можливість вийти на певний показник та зрозуміти, чи може кандидат бути  донором. Це дуже важливо, особливо в тих умовах, коли в Україні переважає одноразове, а не стабільне донорство.

«На жаль, у нашому центрі орієнтовно 70 відсотків кровоздач —  це донори, які це роблять від нагоди до нагоди. Здебільшого це родичі донорів. А кількість постійних —  лише 30 відсотків», — зазначає Оксана Мулярчук.

Насправді одноразове донорство дуже небезпечне, адже є велика ймовірність інфекційної передачі. «Ми кожну дозу донорської крові тестуємо, але якщо донор активний та приходить двічі-тричі на рік, то ми маємо можливість за допомогою тестування відстежувати історію його крові. В нас бувають випадки, коли донор один раз у житті здав кров й тест-система показала добру якість крові, а через певний час інфекція проявляється позитивно. Адже венеричні хвороби мають таке поняття як серонегативне вікно — коли особа є носієм, але вірус ще не проявляється. Тому одноразове донорство небезпечне. А з донорами, які постійно здають кров, ми можемо прослідкувати інфекційну безпеку», — розповідає працівниця центру.

У Київському центрі крові до відбору кандидатів для донорства ставляться дуже відповідально. Минулого року в центрі 27 000 людей стали донорами — це 70% від тієї кількості, яка подавала запити. Решта, 30% людей не пройшли за різними показаннями під час медичного огляду.

Важливою є якість харчування напередодні донації. Адже неправильна їжа безпосередньо впливає на якість компонентів крові й також є протипоказом до донорства крові. За 48 годин не можна вживати алкоголь, а за 72 — будь-які лікарські препарати. Копчена, гостра і смажена їжа з численними спеціями — табу принаймні протягом 48 годин перед процедурою донації. А от сніданок перед донацією — обов’язковий. «Це міф, що перед здачею крові не можна їсти. На голодний шлунок донувати кров не варто, бо це може погано вплинути на організм. Однак сніданок має бути легкий — чай з булочкою, овочі, вівсянка», — уточнює Оксана Мулярчук.

З повним переліком рекомендацій можна ознайомитися на сайті: http://kmck.kiev.ua/

Здати кров у Києві можна за адресами: вул. Максима Берлинського, 12, вул. Миколи Пимоненка, 8, вул. Петра Запорожця, 26. Також до центру можна записатися онлайн.