Знову вступаємо?

Президент України Петро Порошенко в ході щорічної зустрічі з іноземними послами назвав серед пріоритетів у розвитку України на 2017 рік входження української газотранспортної системи до Енергетичного Союзу. Чого хоче добитися лідер нашої держави шляхом реалізації такого пріоритету? Можна передбачити, що в даному випадку йдеться про те, що Енергетичний Союз, попри устремління Росії ліквідувати транзит російського газу територією нашої країни, допоможе його зберегти і таким чином зберегти також і саму газотранспортну систему України.

Що думають із цього приводу експерти «Дня»?

Сергій ЄРМIЛОВ, екс-міністр енергетики України:

— Мені важко коментувати, тому що я не знаю, про що точно йдеться і про яку точно організацію. Але якщо говорити з точки зору здорового глузду, то, безумовно, український газовий ринок має бути складовою частиною європейського. Сьогодні ж виходить, що Росія є учасником європейського енергоринку, а Україна, що розташована між Росією і Європою, — до нього не входить, ніби й не бере участі в ньому. У цьому наша проблема: вони нас не бачать, нас на їхній карті немає. А що потрібно, щоб ми стали дійсними членами європейського енергоринку? Починати треба з того, щоб цей ринок з’явився в самій Україні і відповідав принципам, на яких цей ринок існує і працює у Європі. У нас усе знову підім’яли під себе наближені до Президента олігархи, а «Нафтогаз» учепився у свою монополію і ніяк не хоче з нею прощатися. А нам треба створювати вільний ринок, отримати нарешті ринкову ціну газу, а не встановлену адміністративно, і запустити на цей ринок європейські компанії... Якщо це мав на увазі Президент, то йому можна лише аплодувати.

Геннадій РЯБЦЕВ, професор Національної академії державного управління при Президенті України, директор спеціальних проектів Науково-технічного центру «Психея»:

— Я не думаю, що метою політики будь-якої країни, зокрема й України, може бути вступ до якоїсь структури. Наприклад, метою політики може бути забезпечення енергетичної самодостатності або краще використання енергії — як у Східній Європі (найближчим часом), або реалізація принципу обмеження постачань з однієї країни до 30%.

Отже, тут, на мою думку, Президент неправильно формулює мету. Що стосується газотранспортної системи, то ми її потихеньку самі знищуємо, розтягуючи на складові — на магістральні газопроводи, підземні сховища і розподільні газопроводи. Енергетичний Союз не допоможе з вирішенням проблеми наповнення української ГТС, а отже — і з її існуванням. Членство в будь-якій організації нічого такого нам не може гарантувати. У Росії є енергетична політика, спрямована, зокрема, на зменшення до мінімуму залежності від країн-транзитерів.

Чи зможе членство України в Енергетичному Союзі запобігти або ослабити негативний вплив російської енергетичної політики на Україну? На жаль, цього я не можу собі уявити.

Олександр НАРБУТ, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

— У цієї заяви дуже загальний — неконкретний характер. Ініціативу Енергетичного Союзу (Energy Union) просуває віце-президент Євросоюзу Марош Шефчович і намагається зробити її більш конкретною з точки зору внутрішньоєвропейських відносин. Але цей процес ще не отримав свого завершення. Крім того, низка ідей, які «зашиті» в цій ініціативі, не підтримується всіма членами Євросоюзу. Та й договору про Енергетичний Союз, або якогось іншого документа про зобов’язання його членів, не існує. Отже, на відміну від договору про Енергетичне співтовариство, тут ще немає договірно-правової бази, тобто немає й самого цього Союзу.

Поки що є лише намір його створити і вимога Єврокомісії погоджувати інфраструктурні проекти з нею до того, як вони підписуватимуться. Це ж саме стосується і довгострокових контрактів. Але на прикладі того ж газопроводу OPAL ми бачимо, що такий принцип повною мірою виконуватиметься. Однак перед тим, як вступати куди-небудь або укладати угоди, Україна повинна чітко визначити, в чому полягають національні інтереси, стратегічні цілі і завдання. Сьогодні ж у сфері енергетичного транзиту ці завдання не сформульовані.

Більш того, деякі дії ще уряду Арсенія Яценюка в цій сфері йшли врозріз із національними інтересами. Так, ідея розділення магістральних газопроводів і підземних сховищ представлялась як така, що випливає з наших зобов’язань за третім енергетичним пакетом, чого насправді не було. Тим паче, що таке рішення може значно знижувати конкурентоспроможність нашої ГТС. Звідси й висновок до мого коментаря: за завданням вступу до Energy Union  не проглядається жодних дій, які могли б гарантувати Україні збереження транзиту.