Виплутатися зі «стрічки новин»

В одному з оповідань про пригоди Шерлока Холмса знаряддям вбивства є болотяна змія, яку жертва перед смертю називає «пістрявою стрічкою». Строката стрічка новин з істеричними заголовками, де інформація перекручується так, що умовний дріт скидається на гадюку, містить не менше небезпек. Адже це виводить з рівноваги і вводить в оману, людина потрапляє під контроль маніпулятора.

Нещодавно Центр практичної допомоги захисникам України AXIOS розмістив у Facebook поради свого психолога Тамари Бунтової про те, як фільтрувати інформацію, щоб зберегти здоров’я і не стати жертвою маніпуляцій. Сьогодні ці правила інформаційної гігієни повинні знати всі, тим більше, що вони доволі прості. По-перше, Тамара Бунтова радить уникати новин, які провокують багато емоцій. По-друге, треба критично сприймати будь-яку інформацію та перевіряти її в кількох джерелах. Якщо інформація все-таки викликала бурхливу реакцію, емоціям варто дати вихід. Утім, дотримуватися цих порад на практиці буває складно, адже трапляється, що в людини формується залежність від новин. На чому вона будується та як провести «інформаційну детоксикацію», «День» розпитав Тамару Бунтову.

«НАШУ ДЕРЖАВУ БУДУВАЛИ НА МАНІПУЛЯЦІЯХ»

— Гібридна війна проти України триває кілька років. Чи стали люди більш підготовленими до спротиву інформаційній зброї?

— Є люди, які звернули на це увагу й критичніше ставляться до інформації, досліджують джерела інформації. Але є й проблеми. Так, я дуже поважаю наших волонтерів, але саме серед них легко поширити неправдиву інформацію. Вони швидко відгукуються на заклик про допомогу і часто потрапляють через це в халепи. Їх просто використовують. А ще є складне питання паніки, яка поширюється через волонтерів. Контакти волонтера дуже широкі, й такій людині буває важко одразу критично поставитися до інформації.

— Людина боїться, що не допоможе комусь...

— Так. І саме на цьому інформаційна війна просувається вперед. На некритичному ставленні. Я не можу сказати — більше чи менше підготовлені люди до реагування на інформаційну зброю. Але через маніпуляції багато хто втратив свої кошти і, головне, не отримали допомогу ті, хто мав би її отримати.

Війна є приводом для політичних маніпуляцій. Якщо ти проти мене — ти не патріот. Якщо ти не служив — ти не патріот. Ти нам не допомагаєш — хто ти після цього? Так маніпулюють людьми. І якщо тебе обзивають непатріотом, треба захищатися. А людина просто критично поставилася до інформації, не поширила щось.

Наша держава з радянських часів будувалась на маніпуляціях. Масове розкуркулення відбувалося тому, що фінансово незалежна людина, яка сама дбає про себе та своїх близьких, має особисту точку зору. А коли є масове зубожіння, людина стає залежною від держави. І на критику держави їй відповідають: «Ти чого, зарплату не дамо!». Тож людина мусить виконувати якісь речі. Вільні люди — ті, які мають свою думку і можуть за неї постояти. Але якщо людині немає що їсти, вона не може напряму захищати всі свої дії.

«ЯКЩО ВИ ПОЧИНАЄТЕ ЧИТАТИ КОМЕНТАРІ, ЦЕ ТРАГЕДІЯ»

— Військові теж стають жертвами маніпуляцій. Наприклад, противник знаходить їхні контакти і робить розсилки з деморалізуючими повідомленнями.

— Не стикалася з таким. Хлопці, які приходять до мене, у більшості розуміють, що роблять. Я особисто стикнулася з іншим видом маніпуляцій. Військовим непросто працевлаштуватися, повернутися до мирного життя. Усі налякані посттравматичним синдромом. Хлопцям не довіряють. Насправді ПТСР виявляється одразу після бойових дій хіба що у складних випадках, коли йдеться про органічне ураження мозку. А працедавці налякані ПТСР. Вважають, що хлопець вестиме себе невідомо як, тож незрозуміло, як з ним спілкуватися. Люди не навчені, як поводитися з людиною, яка має посттравматичний стресовий розлад. А хлопці не знають, як заробити гроші, тому беруть участь у заходах, де їм платять за присутність. Це не завжди їм подобається, але вони не знають, як інакше утримувати сім’ю.

Також маніпулятори можуть використовувати людей, які вже перебувають в особливому стані: знервовані, стривожені. Їх можуть накручувати, провокувати на певні дії. Іноді військові неспроможні чинити спротив, бо йдеться про фізіологічні реакції: якщо на людину нападають, вона відповідає.

— Як позбавитися залежності від стрічки новин?

— Треба відривати себе від цього. Якщо ви помітили, що після вживання солодкого вам недобре, то будете якось це регулювати. Людині, яка постійно стежить за новинами, раджу, по-перше, вимкнути телевізор. Це — головне. Якщо є потреба дивитися новини, треба зафіксувати певний час для цього. Наприклад, випуски ТСН йдуть о 20.00 і ще п’ять разів на день. Але ви дивитесь їх тільки о 20.00. Хоча, до речі, я рекомендую дивитися не вечірній, а ранковий випуск. Бо ввечері новини можуть викликати тривожність, вплинути на тиск і порушити сон. Тому подивилися ранкові новини, дізналися про головні події, і потім робите це наступного ранку. Взагалі дивіться новини настільки рідко, наскільки зможете. Читайте їх в інтернеті — один раз на добу або дві. Читайте новини по заголовках. Бо подробиці, накручування можуть погіршити настрій.

У Facebook варто читати тільки пости. Не читайте коментарі, бо вони викривляють написане у пості. Якщо ви починаєте читати коментарі, це трагедія. Одна людина починає сперечатися з іншою, це викликає у вас емоції. А такі емоції можна опанувати тільки за певний час. Начиталися коментарів — все. Запам’ятався не пост, а емоції.

Фільтруйте те, що відбувається навколо. Можете довіритись авторитетній людині й розпитувати її про те, що відбулося. Важливо перевіряти джерела інформації. Для «жовтої преси» важливо привертати увагу до контенту. От новина: «За наказом ЗСУ всі жінки мають проходити військову службу...». Який наказ? Де це написано? Насправді існує лише якийсь проект. А люди вже розмірковують, хто піде служити, хто — ні. Треба читати тільки новини з достовірних джерел.

Якщо матеріал викликає сильну реакцію, його треба обговорити. Якщо нема з ким це зробити, можна виконати вправу «Дзеркало». Коли людина не має з ким обговорити те, що її турбує, вона сідає біля дзеркала і починає з емоціями кілька разів повторювати інформацію, яка її схвилювала. Десь на п’ятий раз вона вже не зможе це повторювати, бо просто щелепа болітиме. Але стан покращиться, бо емоції вийшли.

Коли людина називає речі своїми іменами, проговорює те, що з нею відбувається, вона випускає пару. Усвідомлює: «Це вже не так страшно. Я можу про це думати». Інколи достатньо виговоритися, щоб інформація перестала турбувати.