Глобальні виклики 2014: Між теорією і практикою
На Міжнародному економічному форумі в Давосі, що пройшов у кінці січня, був представлений «Глобальний звіт з ризиків 2014». Його предметне обговорення серед світових політичних і економічних еліт тільки розпочалося. Настає час прийняття рішень. Саме тепер з'являється сенс і в широкому громадському обговоренні питань національного контексту глобальної безпеки. Саме тепер громадська дискусія може і має сприяти правильному розумінню і впровадженню глобальних рекомендацій на національному і регіональному рівні.
Тим більш, що суспільно-політичні події, які відбуваються в нашій країні, цілком укладаються в методичні схеми, запропоновані авторами «Звіту». А ситуація в області природної і техногенної безпеки також може у будь-який момент вийти з-під контролю, всупереч переможним реляціям відповідних служб.
У звіті розглянуто ризики, пов'язані з 31 небезпечним явищем або процесом. Ці ризики згруповані в 5 категорій: економічні, екологічні, геополітичні, соціальні і техногенні. Мета аналізу - пошук адаптивних стратегій, спрямованих на підвищення сталості по відношенню до основних загроз. Мається на увазі, що саме співпраця між політиками, бізнесменами, і громадянським суспільством сприятиме заміні короткострокових ситуативних рішень на довгострокові стратегії управління безпекою.
Ці короткі тези - квінтесенція того, про що ми говоримо вже кілька останніх років: від системних ризиків до стратегій «public - private - social partnership» в області управління безпекою.
У звіті названо 10 найбільших загроз сталому соціально-економічному розвитку, згідно з консолідованою думкою опитаних експертів. Ці загрози наступні.
Основним ризиком для розвинених економік залишається висока загроза фінансової кризи, пов'язана з проблемами кредитних заборгованостей. Фінансові проблеми розвинених країн можуть спровокувати масштабну кризу у всьому світі. Проблема безробіття, особливо серед молоді, представляє другу за значимістю загрозу для світової економіки.
На третьому місці знаходяться ризики, пов'язані з екологічними загрозами, а саме - з деградацією водних ресурсів в глобальному масштабі. Наявність і доступність водних ресурсів скорочуються драматичними темпами, проблема утилізації стічних вод вирішується недостатньо, а вразливість водних ресурсів зростає.
На четверте місце експерти ставлять загрози, пов'язані з істотно нерівномірним розподілом доходів, як між країнами, так і в межах окремих держав. Нерівномірний розподіл доходів генерує високі соціальні ризики, і може спровокувати серйозні кризові явища у всьому світі.
Далі слідують ризики, пов'язані з невірним сприйняттям загроз кліматичних змін. Невірні стратегії зменшення збитку, зокрема, непродумані заходи деіндустріалізації, а також невірні стратегії адаптації можуть привести до істотного підвищення вразливості. Природні катастрофи, пов'язані з глобальними змінами, є наступним рівнем загроз. Як системні ризики, масштабні посухи, повені, урагани можуть привести до обвалення національних економік і глобальних кризових явищ.
Відсутність глобальної кооперації навіть перед лицем глобальних викликів, представляє істотну загрозу для сталого розвитку. Ця загроза розташована на сьомому місці.
Глобальна продовольча криза розташована на восьмому місці. Ця загроза тісно пов'язана з деградацією водних ресурсів, кліматичними змінами і помилковими стратегіями адаптації до них, ескалацією природних катастроф і відсутністю міжнародної кооперації при управлінні глобальною безпекою.
На дев'ятому місці виявилася загроза краху великих світових фінансових інститутів або механізмів, яка може викликати кризові явища всієї світової економічної системи.
На десятому місці - поглиблення соціальної і політичної нестабільності. Втрата довіри еліт, відмова від виконання взаємних зобов'язань влади і суспільства, в окремих країнах призводять до системних соціально-політичних криз. Виникнувши одного разу, кризи поширюються, розповсюджуються у регіональному або глобальному масштабі. Для мінімізації кризових впливів потрібні своєчасні заходи для їх розв’язання. Інакше наслідки можуть бути загрозливими для глобального соціально-економічного розвитку. Немає нужди нагадувати, що поточні події в нашій країні блискуче підтверджують цей висновок авторів звіту.
Майже усі загрози, теоретично вказані в цьому звіті, підтверджені вітчизняною практикою. Тільки значущість цих загроз виявилася відмінною від глобальних прогнозів. Ну, на те вона і регіональна специфіка.
Серед найважливіших моментів, слід зазначити, що в цьому звіті уперше на такому рівні було продекларовано, що сучасні ризики мають не лише взаємопов'язаний, але - системний характер. Правда, це поки що віднесено до характеру впливів, а не до природи самих ризиків, але прогрес в розумінні загроз вже якісний. З нового розуміння характеру ризиків очевидно виникає і розуміння, що для успішного управління безпекою потрібні якісно нові підходи і концепції, які враховують невизначеності і гетерогенність середовища і керованих систем. Це те, над чим ми працюємо багато останніх років.
Звичайно, приємно нагадати, що серед тих, хто починав такого роду дослідження і ініціював їх широке обговорення в експертному середовищі, були українські вчені: з Інституту кібернетики, Інституту економіки і прогнозування, Центру аерокосмічних досліджень Землі НАН України, КНУ ім. Шевченка. Проте, сумним фактом є те, що саме наші політики і великий бізнес виявилися чи не найменш сприйнятливі до цих, найбільш прогресивних ідей в галузі безпеки. Залишається сподіватися, що обговорення на рівні Міжнародного економічного форуму допоможе нашим елітам звернутися до передового досвіду вітчизняної науки.
Зараз грізний шум стихій, думка вчених і голос вуличного протесту говорять, нарешті, про одне й те ж. Що почує влада?
