Краще — ворог гарного

Незалежно від освітнього і майнового цензу переоцінити згубний вплив побуту на якість буття — неможливо. Саме входження в щільні шари сфери обслуговування життєдіяльності власної сім’ї дозволяє побачити справжнє — нелюдське — обличчя нашого все ще непохитно радянського побуту.

Щодо укоріненої в свідомості звички «тягнути лямку» широковідома реклама типу «треба жити граючи» звучить блюзнірським «потрясінням підмурків». Виявившись у пастці між убогою реальністю та рекламними міражами комфорту, як ніколи гостро усвідомлюєш особисту нездатність прожити життя так, щоб не було нестерпно боляче. Бо бувало, що унітаз вперто ігнорує масовані нальоти «туалетних каченят» усіх мастей. А іржава раковина залишається абсолютно індиферентною до чудодійних порошків та гелів, які, можливо, і знищують мікроби, але цей процес якось не впадає в очі на тлі очевидного знищення власних нігтів.

Проте втрачений манікюр — ніщо, в порівнянні з душевними муками від безрезультатної боротьби за сантехнічний блиск. Як би не полонили уяву народні визволителі від турбот з рекламних роликів, головний підсумок особистого знайомства з усіма «містерами засобами для чищення» можна визначити як катарсис — очищення через страждання.

І все ж, поки євроремонтний едем, що манить респектабельним лиском, бентежить передранкове марення — «змінимо життя на краще».

Так, у квартирі, що не бачила не те що «євро», але банального жеківського ремонту, принаймні, з часів застою, телевізійний стандарт стерильності недосяжний за визначенням. Грубо висловлюючись, в ній не може бути чисто, але може бути прибрано! І хіба це не мотив для почуття глибокого задоволення?

Побутовий конформізм, можливо, ставить під удар загострене почуття прекрасного, проте здатний повернути таку вічну цінність, як душевна рівновага.

У якому б порошку не мокла скатертина з бабусиного посагу, з неї не зійде пляма від вина, пролитого на маминому весіллі. М’яко кажучи, вона не стане білосніжною, але буде добре випраною, що подарує ні з чим не порівнянне почуття виконаного обов’язку.

Та повертаючись до почуття прекрасного, треба відзначити, що незліченні барвисті упаковки, які поступово, від зарплати до зарплати (немов прямо з телевізора, але не минаючи оптового ринку) заповнюють кухонні й ванні полички — що гріха таїти — милують око. А яскравий пластиковий польсько-китайський мотлох у вигляді маслянок, сільничок і всіляких підставок, хоч і вдарить по бюджету, але, безперечно, прикрасить відчуття відчуженості від споживчого свята життя.

Про те ж, що може похитнути цю алгеброю перевірену гармонію, ми поговоримо наступним суботнім «Днем».

P. S. Рубрика «Будинок побуту», яка в «Дні» стане постійною, вже викликала відгуки наших читачок. Ми раді їм і з великою увагою готові вислухати ваші думки, спостереження і ноу-хау на теми найближчих публікацій:

Чекаємо на ваші дзвінки за телефоном 414-91-26.