Фестиваль унікальної чорної борщівської вишиванки відбувся на Тернопільщині
На Тернопільщині відбувся фольклорно-мистецький фестиваль"Борщівські вишиванки". Це мистецьке дійство вирізняється серед усіх 30 фестивалів і свят, які щорічно проводяться у Тернопільській області. Захід представляє багатство борщівської вишиванки. Відтак мета фестивалю – відродити техніки вишиття борщівської сорочки, зберегти автентичність українського національного костюма. Фестиваль цьогоріч пройшов під гаслом «Борщівська сорочка з узором ріллі і кров’ю окроплена доля її».
Узори борщівської вишивки – культурна спадщина з Трипілля
Борщівська вишиванка – це сорочка, вишита чорними нитками, яка стала своєрідною візитівкою Тернопільщини. Згідно з легендою, домінуючий чорний колір вишиття пов’язаний із трагічними подіями XV-XVII ст., коли на Борщівський край постійно нападали турки і татари. Після одного з таких набігів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки заприсяглися протягом кількох поколінь носити жалобу за загиблими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками.
«Ця спадщина принесена з глибокого Трипілля і з ближніх століть, коли у нашому краї перебували турки. В цей період появився такий новий вид вишиття. А на самому вишитті ми бачимо узори, які виявлені на глечиках в печері “Вертеба” (село Більче-Золоте). В цій печері збережена наша культурна спадщина, якій 5 тисяч років. 8 років тому напередодні святкуванні 550-річчя міста Борщів напрацювали такий формат проведення фестивалю “В Борщівському краї цвітуть вишиванки”. Окрім представлення вишитих виробів, ми проводимо фестиваль борщу “Борщ’їв”», – каже міський голова Борщова Іван Башняк.
На виставці серед 100 робіт – єдина сорочка вишита повністю шовком
Близько 100 вишитих виробів представили на виставці «Борщівська народна сорочка» у Борщівському обласному краєзнавчого музеї. Тут експонуються вишиванки з різних сіл Борщівського регіону. Найстаріша з них вироблена у селі Горошова у 90-тих роках 19-го століття.
«На рукаві відображено елемент безконечника, символ засіяного поля – це свого роду ріка життя. Сорочка вишивалася як оберіг. Орнаментами можна приблизно визначити територію створення вишиванок, а час вишиття – неможливо», – зазначає реставратор Борщівського обласного краєзнавчого музею Люба Лесіцька.
Етнографічну колекцію Борщівського обласного краєзнавчого музею наукові працівники збирають вже більше 35 років. У ній понад 200 вишитих виробів. Для виставки відібрали близько 100 робіт – найяскравіші і рідкісні зразки.
«Ця сорочка із села Вовківці, 20-тих років ХХ століття. Виріб вишитий повністю шовком, що говорить про статус жінки, яка носила його. Значить, жінка була досить багата. На нашій виставці це єдина така робота», – каже головний зберігач фондів Борщівського обласного краєзнавчого музею Леся Грабик. – «Найбільше тут представлені вироби, які показують борщівську давню сорочку. Менше представлені буденні і недільні вишиванки. Мало фінансів є, щоб музей міг купувати сорочки. Це все благодійні дарунки жителів нашого району, які хочуть зберегти пам'ять про своїх бабусь, дідусів. Тому передають вишиття нам в музей, щоб зберегти для майбутніх поколінь».
«Металічна нитка практикувалася тільки тут, на Борщівщині»
Фахівці розповідають, що на борщівських сорочках – різноманітні техніки: колодки, лічильна гладь, верхоплут, різні ланцюжки, мережки.
«Якщо в цілій Україні знають більше 100 технік, на Борщівщині майстрині вміли користуватися понад 50 техніками у вишитті цих сорочок. Так само нитки, використовували шерстяні, бавовняні, муліне в поєднанні з металічними нитками. До речі, вишивка з металічними нитками, якими оздоблювалася уставка на наших сорочках, практикувалася тільки тут, на Борщівщині. Такі оздоблення не знаходять ніде по усій Тернопільській області. Характерна риса борщівської вишиванки – це чорне, густе вишиття по рукавах і конопляне полотно, лляне полотно тут практично не робили», – наголошує Леся Грабик.
Донедавна вважалося, що багато технік вишиття є призабутими, їх називали архаїчними. «На сьогоднішній день відтворені всі техніки, які є на сорочках з нашої колекції. І по цій колекції надрукована книга, її автори Олексій і Людмила Покусінські. У виданні відображено всі ці техніки, показано всі схеми. Хто хоче, може навчитися», – зазначає Леся Грабик.
«На моїй сорочці усі риси Борщівської вишиванки»
«Моя вишиванка – традиційна сорочка з бабусиної скрині. У ній дотримані абсолютно всі риси борщівської вишиванки. Це сорочка кінця 30-их початку 40-их років. Вишита бабцею на білому конопляному полотні, шерстяними чорними і фарбованими нитками волічкою. Моя сорочка тунікоподібного крою, з прямими, розширеними до низу рукавами, з оздобленням; вишита рослинно-квітковим орнаментом. В нашій борщівській сорочці багато чорного кольору, це як обереговий колір, колір борщівської землі, магія і сила землі», – розповідає старший науковий працівник Борщівського обласного краєзнавчого музею Наталія Николин.
У рамках фестивалю в музеї представили також рушники з елементами Борщівської вишивки. «Без рушника не обходиться жодне свято. Тому вирішили показати виставку рушників з елементами борщівської вишивки. Використали також кераміку Ліди Стасюк, яка була єдиним художником-керамістом в нашому районі. В нас є дуже гарна колекція її тарілок. Рушники – це етнографічна колекція музею», – каже Наталія Николин.
Готують документи, щоб надати фестивалю всеукраїнський статус
Минулого року фестиваль у Борщові не відбувся через суспільно-політичну ситуацію в Україні. Цьогоріч вирішили фестиваль провести. Організатори порадились із тернопільськими воїнами, які обороняють Україну і дійшли до висновку, що дуже важливо, щоб країна не падала духом і всебічно розвивалася. Бо тільки сильна держава – духом і економічно – може протистояти зовнішньому агресору.
Цього року назву фестивалю змінили – раніше дійство називалося “У Борщівському краї цвітуть вишиванки”, а зараз – “Борщівські вишиванки”. Як зазначив заступник директора департаменту культури Тернопільської ОДА Михайло Франків, готуються документи, щоби надати цьому фестивалеві статус всеукраїнського.
Як квітнуть вишиванки в скрині – то буде мир в Україні
У рамках фестивалю проводилася виставка вишиванок сіл району, декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів області. Окрім цього, відбулася виставка-розпродаж робіт учнів шкіл району. Традиційно багато відвідувачів зібрав фестиваль борщу «Борщ’їв – 2015». Сільські господині пригощали гостей свята борщем та різними українськими стравами.
На фестивалі виступали фольклорні колективи Борщівського району. У мистецькому дійстві брали участь народні колективи, вокальні ансамблі, солісті-вокалісти. Орися Гаврилівна Бульдяк приїхала на фестиваль разом із народно-аматорським, обрядово-фольклорним ансамблем із села Мушкатівка. Усі учасники колективу одягнуті в борщівську вишиванку. Сорочці Орисі Гаврилівної 120 років, її вишила бабуся.
“Ми співаємо завжди у борщівських вишиванках. Наш колектив за тридцять років свого існування побував з гастролями в багатьох містах України. Напередодні референдуму 1991-го року ми піднімали національний дух в Криму. До нашого села теж часто навідуються люди, щоб почути наші пісні. Приїжджав до нас з Торонто уродженець нашої Мушкатівки. Ми йому співали обрядові пісні, він їх записував. На нашому фольклорі у Торонто він захистив докторську дисертацію. У колективі тридцять осіб – це і жінки, і чоловіки. У репертуарі – народно-обрядові, повстанські, стрілецькі пісні. Молодь ансамблю танцює стародавні танці, які побутували в нашому селі”, – каже керівник народно-аматорського, обрядово-фольклорного ансамблю із Мушкатівки Орися Бульдяк.
У рамках фестивалю збирали кошти на потреби захисників України, які беруть участь в антитерористичній операції.
– Козацький борщ, куліш, уха, чай з трав, солянка , каші – в нас можна почастуватися 8 стравами. Ми збираємо кошти для воїнів АТО, бо наших 16 козаків служать в різних частинах в зоні проведення антитерористичної операції. Цю акцію приурочили їм. Також хочемо, щоб люди бачили, що козацтво завжди було і є з людьми. Наші кухарі готують смачну їжу за старовинними козацькими рецептами», – розповів наказний отаман Тернопільського обласного коша Українського козацтва Володимир Мосейко. «Козацтво не вперше бере учать в таких акціях. Цього разу на зібрані кошти хочемо підготувати бійців до зими – закупити їм берці».