Незгасне «мистецтво вогню»
Друга Всеукраїнська виставка «Сучасне мистецтво вогню України. Кераміка, скло, метал» організована з ініціативи Секції декоративно-прикладного мистецтва Київської організації НСХУ.
Великомасштабна художня імпреза яскраво представила найрізноманітніші рукотворні об’ємно-просторові композиції, декоративні посудини, арт-об’єкти в техніках ліпленої та гончарної кераміки, панно в техніці художньої емалі, металеву скульптурну пластику, кування, ювелірне мистецтво, художнє скло, вітражі. Ця унікальна за своїм розмахом виставка налічує 370 творів «мистецтва вогню» — найвагомішої царини сучасного професійного декоративного мистецтва України.
Нагадаю, що назву зі словосполученням «мистецтво вогню» було визначено ще 2015 року на Першій Всеукраїнській виставці, яку організатори проекту вирішили проводити раз на три роки — подібно до Трієнале, які регулярно проводяться в Центральному будинку художників Дирекцією виставок НСХУ за всіма видами мистецтва: живопис, графіка, скульптура, художній текстиль. В обрану назву було свідомо закладено певну символіку, адже художня кераміка, скло, метал, які безпосередньо пов’язані з випалюванням у печі на високій температурі (до 1400 градусів), у реальності народжуються з вогню.
Зазначений арт-проект став результатом напруженої спільної праці протягом кількох років команди кураторів — членів НСХУ: В. Балибердіна (голова секції ДПМ КОНСХУ, куратор розділу «Метал»), З. Чегусової, Г. Дюговської (куратори-координатори проекту), М. Галенка, О. Дворак-Галик, В. Хижинського (куратори розділу «Кераміка»), С. Кадочнікова (куратор розділу «Скло»), Т. Ільїної (куратор розділу «Художня емаль»), колективу Дирекції художніх виставок НСХУ зокрема О. Цибульського, М. Дерегус на чолі з її директором І. Волощуком. Робота команди виявилася плідною: потужний виставковий проект переконує, що «мистецтво вогню» за минулі три роки не тільки не згасло, а, навпаки, запалило внутрішнім горінням і творчим піднесенням митців усіх поколінь від 22 до 79 років — 115 учасників із різних міст України: Києва, Львова, Полтави, Лубен, Дніпра, Запоріжжя, Одеси, Луцька, Ужгорода, Тернополя, Слов’янська, Донецька, Сімферополя, які в експозиції ЦБХ демонструють нескінченне багатоголосся форм і барв, утілених у новаторських пластичних образах у матеріалах кераміки, скла, металу.
Треба віддати належне ділянці авторської (чи артівської) кераміки, яка лідирує за кількістю шедеврів на цьогорічній імпрезі. Дивовижно відтворюють навколишній та ірреальні світи, викликаючи в уяві глядача безмежний асоціативний ряд, фігуративні та абстрактно-декоративні роботи таких пристрасних і завзятих, «з вогником», творців-керамістів, як Н. Ісупова, В. Хижинський, М. Галенко, О. Дворак-Галик, А. Ільїнський, Г. Міміношвілі, Ю. Мусатов, А. Кириченко, Є. Портнова, Ю. Войтович, В. Томашевська, Т. Зайцева, Н. Черниченко-Лампека, М. Лампека, Л. Нагірняк, В. Буткалюк, В. Онищенко, О. Томашевський (Київ); як віртуози професійної кераміки з беззаперечним мистецьким авторитетом А. Лисик, С. Андрусів, В. Боднарчук, Т. Павлишин-Святун, І. Береза (Львів), Є. Овчарик (Тернопіль), В. Ковальов (Слов’янськ Донецької обл.), В. і Г. Бєро (Донецьк), Р. Скибін (Сімферополь), М. Росул, В. Віньковський (Ужгород), Д. Вовк, Ю. Багацька, К. Власова (Полтава) та інші.
Надзвичайно представницькою в експозиції сприймається колекція живописної художньої емалі в масштабних панно таких знаних майстрів, які досконало володіють цією складною технікою, відомою від доби Київської Русі, як О. Бородай, У. Федько, М. Ніколаєв, Т. і С. Колечки, Т. Турдиєва, Т. Ільїна, А. Рябчук, Л. Мисько, Т. Дреєва-Баркер, І. Пастернак (Київ), А. Набока (Дніпро), С. Марчук (Запоріжжя).
Доволі різнобічно виступили в арт-проекті майстри художнього металу: Р. Романишин, Ю. Мисько (Львів), В. Балибердін (Київ),О. Кириленко (Одеса), демонструючи свої авторські новації в металопластиці; О. Філевич, А. Болюх (Львів),дивуючи нестандартністю образно-пластичних рішень у куванні; В. Балибердін, В. Дреєв, А. Болюх, пропонуючи різноплановість стилів в ювелірному мистецтві.
З позицій фантазійності художньо-формальних рішень та якості рукотворення заслуговували на увагу твори з матованого кришталю і гутного скла відомих в Україні та поза її межами художників-шклярів С. Кадочнікова і В. Дудіна з Києва (останній, на жаль, щойно пішов із життя), а також креативних вітражистів О. Шевченка і Н. Парщик із Львова. Ліризму експозиції до певної міри додали яскраві фігуративні вітражі Н. Карєвої-Готьє з Києва.
Прикро, що цьогоріч несподівано для кураторів узяла «паузу» зазвичай творчо активна і мобільна кафедра художнього скла ЛНАМ під орудою професора О. Звіра і цього разу не продемонструвала того «вибуху» потенційних можливостей гутного скла, яким приголомшила киян в експозиції Першої Всеукраїнської виставки «мистецтва вогню» 2015 року.
Проте особливою втіхою для кураторів (водночас організаторів проекту, членів виставкому, авторів експозиції, художників-учасників «в одних обличчях») було відкриття ними завдяки виставці «нових імен» обдарованої молоді, яка невтомно шукає і знаходить собі гідне місце в «мистецтві вогню» і відтак сприяє загальному розвитку цієї оригінальної мистецької ділянки в сучасній національній культурі України. Тому не можу не відзначити таких годованців ЛНАМ, як А. Чавус, К. Жижій, Б. Голець, А.-М. Роман, А. Шніцер, А. Кияниця, Н. Собко, Н. Пігула (кафедра художньої кераміки); а також таких випускників КДІДПМД ім. М. Бойчука, НАОМА та інших київських вишів, як М. Кузьменко, М. Літічевська, Л. Федоренко, Д. Яковишин, Я. Беспалько, С. Гібаленко, А. Томашівська, В. Хайдурова, І. Губська, В. Корнієнко, Ж. Россипчук, у творчості яких спостерігаємо виразне спрямування до новітніх образів і технічних експериментів, а також тяжіння до сміливого прийняття нетривіальної пластики. І це велика розрада! Це означає, що виставка, як і загалом «мистецтво вогню» в Україні, у майбутньому передбачає далекоглядні перспективи.