Волинські журналісти прагнуть майстер-класу

У Луцьку під час презентації Фотовиставки «Дня» завжди чекають на цікаву розмову, дискусію, спілкування з головним редактором та авторами газети. Цього року зустріч відбулася у новому форматі, в дещо скороченому варіанті. Тому місцеві журналісти встигли ще до відкриття виставки взяти Ларису Івшину «в кільце», аби поставити їй запитання, які хвилюють не тільки працівників засобів масової інформації. Вони поділилися враженнями і просили передати, що очікують на майстер-клас, на який є запит.

Тамара ПРИЙМАК, журналіст газети «Слово Волині»:

— Моє знайомство з Ларисою Івшиною відбулося, коли вона вперше приїхала до тоді ще Волинського національного університету імені Лесі Українки, щоб представити землякам книжки з Бібліотеки «Дня». Відтоді в мене з’явився кумир у журналістиці — Лариса Олексіївна Івшина — впевнена, знаюча, освічена жінка-редактор, залюблена в Україну, вартова її самобутньої історії. Наступного року в Лариси Олексіївни своєрідний ювілей — 30 років у журналістиці. І напевно, не лише я, а й багато інших, кому доводилося чути її міркування про Україну як державу, її політичний устрій, про становище у світі, рівень журналістики, необхідність самоідентифікації українців, створення власних систем координат та багато іншого, із впевненістю може сказати, що ця жінка не лише створила суспільний феномен — газету «День», але й сама стала ним у журналістиці. За її визначенням, кар’єра в журналістиці — це «бути особистістю і мати право щось говорити». Лариса Івшина цього досягла, і нині намагається сформувати нову журналістську еліту в Україні. Напевно, саме для того й була заснована Літня школа журналістики, саме для того Лариса Олексіївна зустрічається зі студентами-журналістами, заохочуючи їх до читання «книжок, потрібних для української голови». На мою думку, Лариса Олексіївна приділяє стільки часу молоді, щоб українська журналістика «із вусатого дядька, який застряг у першому класі», стала потужним форпостом у промоції України як гонорової європейської держави з багатою історією.

Особистим прикладом Лариса Івшина надихає і старше покоління української журналістики. Принаймні, з впевненістю можу сказати це про себе. Спілкування з нею під час відкриття в Луцьку Фотовиставки газети «День» було для мене водночас і ковтком свіжого повітря, і холодним душем. Хоч у своїй промові Лариса Олексіївна дорікнула українським і волинським журналістам, зокрема, за повільне «розкачування», разом із тим вона наголосила, що «в Україні підростає хороша журналістика, і вона чує, як трава ворушить асфальт».

Ярослава ТИМОЩУК, спеціальний кореспондент газети «Волинь-нова», випускниця Літньої школи журналістики «Дня»:

— Газета «День» та її ініціативи цікавлять мене в кількох контекстах: як молодого журналіста, як читача, який прагне якісної інформації, й як людину, яка хоче зробити щось корисне для своєї країни. «День» — друг і помічник у всіх цих сенсах. Мені пощастило пройти Літню школу журналістики «Дня» й отримати тут досвід, важливий для подальшої професійної діяльності. Редакція вміє ставити планку, чого б це не стосувалося: внутрішньої дисципліни, стандартів роботи, формування тем і смислів... Особливо важливою мені видається прогностична функція «Дня»: вміння передчувати і втілювати в життя ті суспільні запити, які ще «висять у повітрі», бо саме суспільство їх ще належно не відчуло й не осмислило. Зокрема, це стосується одного з останніх проектів газети: глянцевого додатку «Маршрут №1». Свого часу в періодиці подібного зразка вдумливим читачам не вистачало глибини подачі й серйозного підходу до речей, що нас оточують. Поруч із красивою картинкою хочеться бачити такий же естетично довершений текст. Теми «Маршруту №1» дуже зав’язані на українському контексті, й це вигідно вирізняє журнал на ринку тутешньої глянцевої періодики. Поєднання змісту й форми — дуже на часі. Газеті вдається «запаковувати» мудрі думки у красиву обгортку. «Розумне не повинно бути нудним», як стверджує головний редактор.

Із задоволенням відвідала Фотовиставку «Дня», яка експонувалася в нашому місті. Вкотре переконуюся: журналістика і фотосправа не вмерли, як люблять стверджувати деякі скептики. Відповідно до того, як зростають технічні можливості, збільшуються вимоги до тих, хто обрав фах журналіста. Це свого роду тест на професійну придатність — бути найкращим у тому, що, начебто, може робити кожен. «День» не просто дотримується цих норм. Кожен новий проект газети демонструє: у конструктивному розумінні можливості ЗМІ невичерпні.

Ірина КАЧАН, журналіст інтернет-видання «ВолиньPost»:

— Поділитися власними міркуваннями про сьогоднішню журналістику й почути думку авторитетної колеги — це завжди радість для моїх колег. І для молодих-зелених, і навіть для старших та досвідчених. Принаймні, так мені видається. Журналісти в провінції трохи обділені, може, навіть закомплексовані й неоцінені. Потенціал й талант часто губиться у вимушеності писати просто новини замість думати й аналізувати. А нагода почути, що думає про роль журналіста в цій країні колега з величезним життєвим і професійним досвідом, не може не тішити. Хто б не приїздив до Луцька зі столичних журналістів, спілкування з ними завжди дає новий поштовх. Як-от зустріч із головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною. Припускаю, що багатьом журналістам цікаві не тільки проекти видання, а й сама персона Лариси Олексіївни, яка родом із Волині. Вже при першій зустрічі Лариса Івшина справляє сильне враження. Лідер, авторитет, людина, яка добре знає, чого хоче, знає, що треба й як це втілити. І просто сильна жінка, зрештою. Після інтелектуального спілкування з нею починаєш знову замислюватися про громадянську позицію журналіста, високу місію журналістики як професії, про те, до чого ти вже за кілька років праці у цій сфері став ставитися скептично. Такі зустрічі надихають.