ПОСТФАКТУМ

Ігор ПАСІЧНИК, ректор Національного університету «Острозька Академія», доктор психологічних наук, професор, заслужений діяч освіти України, академік Академії наук вищої школи України:

— В сьогоднішніх умовах розмитості нашої національної, релігійної та культурної ідентичності книга «Дві Русі» архіважлива не стільки для тієї «Русі», яка привласнила собі нашу назву, як для Русі-України. Все-таки, коли читаєш у газетах окремі матеріали у вигляді статей, не створюється цілісного тематичного відображення, а угруповані публікації у вигляді книг дають синтетичну картину відповідної спрямованості. Ось чому виник такий неймовірний інтерес до першого видання — «Україна Incognita» та до другого — «Дві Русі». А якщо врахувати, що в книзі слова м’які, а аргументи тверді, і що найкращим пророком для майбутнього є минуле, то правомірно можемо стверджувати, що з’явився новий український бестселер. Читаючи «Дві Русі», все більше і більше переконуємось, що нічого не робиться значного у світі без участі таланту, без окремих людей, які вступають у боротьбу зі стереотипами натовпу. Такими є, на мій погляд, і журналісти та головний редактор газети «День» пані Лариса Івшина.

Якби мені довелося обирати: обід чи книга «Дві Русі», я б вибрав останнє.

Переконаний, що рекомендуючи книги «Україна Incognita» та «Дві Русі» для обов’язкового вивчення в школах України, Міністерство освіти та науки України в значній мірі реалізувало б нещодавно ухвалену національну концепцію виховання молоді.

Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор НУ «Острозька Академія»:

— Думаю, зустріч із пані Ларисою Івшиною справила на студентів Острозької Академії (а також на викладачів) досить гарне враження, оскільки рідко нам доводиться спілкуватися із журналістами такого рівня. Ми побачили, що головний редактор «Дня» — не лише журналіст. Це людина, яка дуже тонко уміє відчувати суспільні настрої. Але найважливіше, що в неї дійсно українська душа і, я би сказав, стратегічне бачення української перспективи. Принаймні, це імпонувало нашим студентам: я просто по їхніх очах побачив.

Щодо другої книги з «Бібліотеки «Дня», то, на мою думку, порівняно з «Україною Incognita», структура книжки «Дві Русі» і зміст матеріалів — ще більш якісні та цікаві. Я сподіваюсь, що наступні видання перевершать навіть те, що вже було зроблено.

Володимир ТРОФИМОВИЧ, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Національного університету «Острозька Академія»:

— У світлі емоційних спалахів і нестихаючих дискусій про прийдешнє 350-річчя Переяславської ради, про Голодомор в Україні, про входження до Єдиного економічного простору, про будівництво російською стороною дамби у Керченській протоці і про інші вражаючі і драматичні, відомі і майже невідомі сторінки історії українсько-російських взаємин книга «Дві Русі» є вельми і вельми актуальною. Вона змушує нас замислитись, ким ми були, ким ми є і ким маємо стати завтра, які життєві і державницькі орієнтири обрати для себе. Вона підштовхує до думки, що це мають бути, безперечно, європейські орієнтири. Книга показує, що ми, українці, — спадкоємці власної колосальної чудової історії. Вона зміцнює почуття власної гідності, вселяє надію, що ми будемо сильною, процвітаючою незалежною державою. Книга приваблює щирістю, чесністю, толерантністю, доступністю, простотою і водночас відвертістю, неординарністю викладу. Вона, я би сказав, певною мірою духовно очищує людину від заяложених штампів і попередніх стереотипів. Дуже добре, що планується російське видання книги. Впевнений, вона стане одкровенням для частини росіян, можливо, своєрідними ліками, які допоможуть позбутись відомих імперських хвороб колишнього «старшого брата». Мені здається, що вона дасть змогу росіянам і українцям краще розуміти однi одних, відчути, що ми — два рівні народи, дві рівні Русі. Що нам слід взаємно поважати одні одних, поважати право кожного на власне самостійне життя і політику. Так, історія міцно притиснула наші народи один до одного. Але — і це з книги випливає — ми водночас різні народи і маємо різну історію. Позитивом є і те, що це — просвітницька книга для всіх, що вона орієнтована і на сучасну молодь. Так, студенти нашого університету вже жваво обговорюють матеріали книги, з частиною яких вони познайомились ще раніше в газеті «День». Обговорюють враження від зустрічі з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною. А якщо студенти тягнуться до книги, то це найвища атестація цікавому авторському колективу (серед якого, до речі, є і наш професор Петро Кралюк). А тому авторам щира подяка і побажання не зупинятись на досягнутому.