Висадка на авіаносець

Україна першою з країн колишнього Радянського Союзу скористалася програмою VIP-візитів наатомний американський авіаносець «Ейзенхауер»,який здійснює повітряні й морські операції в Середземному морі. Починаючи з липня 2005 року врамках цієї програми на авіаносці побували представники дев’яти країн НАТО і трьох африканськихкраїн: Марокко, Алжиру і Тунісу. 7 травня на запрошення командувача 8-ї ударної групи на чолі з авіаносцем «Дуайт Д. Ейзенхауер» контр-адміралаАллена Майєрса відгукнулася українська делегація, в складі якої були представники Верховної Ради, Міністерства оборони України, провідні українські експерти з питань безпеки та міжнародних відносин і журналісти. Делегацію тринадцяти українців супроводжували шестеро працівників американського посольства в Україні на чолі з послом Вільямом Тейлором, який служив у сухопутних військах і був дуже зацікавлений побачити в дії американських моряків.

Американці вважають, що ознайомлення представників української влади, експертного середовища і засобів масової інформації із авіаносцем США, моряками та повітряними операціями допоможе домогтися більш тісних стосунків між народами. Зокрема, представники американського посольства висловили сподівання, що цей візит сприятиме відкритості й духу доброї волі між США та Україною, а також надасть можливості лідерам України та людям, які приймають важливі рішення для країни, дізнатися більше про галузь морської безпеки в східній акваторії Середземного моря. Окрім цього, ставилося завдання покращити розуміння можливостей ВМС США та відповідних програм, зокрема, автоматичної системи ідентифікації (АСІ). Також однією з цілей візиту було підвищення поваги і розуміння особливостей культури матросів ВМС США.

І справді, п’ятигодинне перебування на його борту дозволило відчути командний дух, який панує на кораблі, а заразом і те, наскільки важкою і виснажливою є служба моряків. Водночас відчувалося, що всі члени екіпажу, починаючи від командира авіаносця до простого моряка, розуміли важливість покладеної на них місії. Зокрема, місія авіаносця в складі ударної групи полягає в тому, щоб надавати широкий діапазон гнучких можливостей, включаючи операції з підтримання морської безпеки, передової морської присутності, реагування на кризи, контролю за морською територією, стримування, боротьби з тероризмом і поширення зброї масового знищення. Наявність на борту більше ніж півсотні бойових літаків дозволяє авіаносцю здійснювати тактичні операції як у морі, так і на суші, а також забезпечити протиповітряну, протикорабельну і протичовнову оборону.

Тригодинний переліт з Києва на літаку С-20 Gulfstream ВМС США до морської авіабази в місті Сігонелла, що розташована на східному узбережжі Сицилії, нічим не відрізнявся від польоту на пасажирському літаку «Боїнг». Зате тридцятихвилинна подорож iз Сігонелли до авіаносця виконувалася фактично в бойових умовах на справжньому військовому літаку C-2A Greyhound «COD», крісла якого «дивляться» у хвіст машини. Ще раніше членів делегації попередили, що перед польотом слід вжити легку їжу. У Сігонеллі нам дійсно запропонували легкий сніданок. Потім господарі попросили нас озброїтися льотними шоломами з навушниками й окулярами та рятувальними морськими жилетами зі спеціальною кишенею, в якій зберігається сигнальна ракета. Навушники потрібні для того, щоб не чути ревіння двигунів, а жилети й сигнальна ракета — на випадок аварії літака, щоб подати сигнал і протриматися у воді поки не підберуть рятувальники. Перш ніж літак стартував, чорношкірий чоловік і білошкіра молода жінка, якi супроводжувалi делегацію, переконалися, що в усіх пасажирів добре застібнуті ремені, які через плечі й у поясі міцно прив’язували кожного до крісла. Для чого потрібні такі заходи безпеки, ми переконалися під час посадки на авіаносець і злету з нього.

Незважаючи на навушники, ревіння двигунів все одно було чутно. Рівно через півгодини в ілюмінаторі з’явився авіаносець. Пiд час посадки на його палубу відчуваєш, як тебе з неймовірною силою притискує до спинки крісла. Як нам пояснили, сила, з якою людину тисне в спинку, складає більше 2 G. А при злеті літака, з допомогою катапульти, така сама сила намагається вирвати з крісла, і тоді в нагоді стають ремені безпеки, які не дозволяють пасажиру вдаритися в переднє крісло.

На борту авіаносця нас зустрічав особисто контр-адмірал Майєрс і капітан 1-го рангу Ден Клойд. Офіційна церемонія зустрічі продовжилася в капітанській каюті, стіни якої і килим були зеленого кольору. А цей колір, як пояснив виконавчий офіцер Тушар Тембе, був улюбленим кольором знаменитого американського п’ятизіркового генерала і президента США Дуайта Ейзенхауера, на честь якого був названий цей авіаносець. У капітанській каюті висить портрет Ейзенхауера, і багато офіцерів носять на кітелях значок «Я люблю Айка». Саме так в дитинстві називали генерала, і під час його президентської кампанії прихильники носили цей значок.

І зараз, після 30 років експлуатації, авіаносець iз 332- метровою палубою, вагою понад 95 тис. тонн і 75 літаками на борту, названий на честь Ейзенхауера, справляє величезне враження як послужним списком, так і своїми можливостями, на які не впливає вік. Зокрема, «Ейзенхауер» був першим авіаносцем, який у відповідь на вторгнення Іраку в Кувейт увійшов у Червоне море і взяв участь у стримуванні агресора. Цей авіаносець також брав участь у забезпеченні запровадженого ООН ембарго проти Іраку.

Головний старшина ескадри Джеймс Рассел повідомив, що авіаносець буде ще експлуатуватися 25 років. За його словами, цей корабель дійсно оснащений цікавими технічними засобами. Але його серцем є молоді чоловіки й жінки, які служать тут. Кожен iз них добровільно вибрав службу країні, відмовившись від соціальних благ цивільного життя, — підкреслив Рассел. Вони не можуть поїхати на весілля чи похорон рідних під час виконання кораблем місії, яка триває шість місяців.

Ми переконалися на власні очі, що і зараз авіаносець перебуває в чудовій формі. Вся команда корабля працює як злагоджена машина. На наших очах в повітря здіймалися буквально один за одним бойові машини і спеціальні літаки. Причому в підготовці літака до старту зайнято до п’яти чоловік. Зокрема, моряк у жовтій гімнастерці — таксист — керує рухом літака на палубі. У білій гімнастерці — опікується технікою безпеки, включаючи остаточну перевірку літака. Моряки в зелених гімнастерках чіпляють літак до катапульти і потім відповідають за троси-аерофінішери, за які чіпляється літак пiд час посадки. За заправку літака відповідають моряки в пурпурових гімнастерках. Тим часом за озброєння і боєприпаси, якими оснащений літак, відповідають люди в червоних гімнастерках. На моряків у сріблястих гімнастерках покладається відповідальність керувати ситуацією у випадку катастрофи літака чи пожежі. У цьому випадку першими до літака також поспішають моряки в червоних гімнастерках.

Пiд ча посадки літака в основному задіяні моряки в зелених гімнастерках, які стежать за тросами. В кормі літака знаходиться чотири троси, натягнуті поперек палуби. Саме за них чіпляються пiд час посадки літаки. На кораблі є чотири катапульти: по дві в носовій частині й середній частині корабля, яку ще називають «талією». Одночасно можна здійснити запуск двох літаків — з носової частини і «талії», — пояснив офіцер Рассел Арізо.

Виконавчий офіцер Тушар Тембе розповів, що в день відбувається від 60 до 80 польотів. В середньому один політ триває 1 годину 15 хвилин. Тембе входить в четвірку офіцерів, які мають право керувати кораблем і операціями. За його словами, всього на борту авіаносця знаходиться 4600 осіб, з яких 450 — жінки. Зокрема, чотири жінки займаються супроводом польотів. Ще чотири займаються озброєннями, яким оснащується літак. Моряки працюють на кораблі позмінно по 12 годин без вихідних. Тут немає вихідних — ні на День незалежності 4 липня, ні на Різдво, нi на Новий рік. Нам не показали де сплять моряки, пояснивши це тим, що не хочуть турбувати людей, які відпочивають. Однак в прес-службі корабля сказали, що моряки сплять на двоярусних, а то й триярусних ліжках.

Ми також були свідками того, як моряки займалися аеробікою в ангарі серед бойових машин. У кутках біля самої стелі висить озброєння. В ангарі на одній із машин якраз робили ремонт. Як пояснили в прес-службі, проведений за вправами час зараховується як робочий час. До розваг належить можливість раз на тиждень подивитися фільм. Причому максимум трьох- або чотирьохтижневої давності.

Загалом, за п’ятигодинне перебування на кораблі склалося враження, що служба є нелегкою. Адже під час польотів стоїть сильний гул, який навіть долинає в ангар, розташований під палубою корабля. Тому весь час моряки на палубі перебувають у шоломах з навушниками, які не повністю рятують від реву літаків. Часто додатково використовуються спеціальні вушні пробки. Комфортно можна почувати себе лише в середині корабля. Зокрема, на капітанському мостику і, зрозуміло, в каюті капітана, де зовсім не чутно гулу літаків. Вразило також те, що на кораблі дуже багато молоді.

Командир корабля Ден Клойд сказав, що справді середній вік екіпажу становить 20 років. За його словами, ці люди вірять в те, що роблять. Тим часом головний старшина ескадри Джеймс Рассел розповів, що молоді моряки отримують у середньому 20— 30 тис. доларів на рік. Контракт підписується на вiсiм років. Причому цей строк може бути розбитий навпiл: чотири роки служби на флоті й чотири роки в резерві, — пояснив він. За його словами, при вислузі 20 років можна отримувати пенсію у розмірі 50 відсотків від зарплати, а при вислузі 30 років — 75 відсотків.

Мотивацію служби молоді в американських збройних силах і, зокрема, на авіаносці пояснив виконавчий офіцер Тушар Тембе. За його словами, мова йде про три види мотивації. По-перше, служба на авіаносці дає можливість побачити світ. Перш ніж потрапити в район виконання шестимісячної місії, корабель заходить в деякі порти. Зокрема, одним із таких останніх заходів «Ейзенхауера» був Неаполь. По-друге, служба в армії — це можливість отримати стабільну роботу. І по-третє, під час служби молоді чоловіки і жінки мають можливість отримати спеціальність. Подібну мотивацію служби в ВМС США пояснили і стюарди, які летіли з нами в літаку з Києва до Сігонелли і назад. Обидва, молодий чоловік і жінка, зараз працюють стюардами за контрактом тривалістю шiсть років і отримують по 2 тис. доларів на місяць. Водночас вони навчаються в коледжі. Причому роблять це через iнтернет. Стюарди сподіваються в майбутньому стати пілотами. Для цього їм лише залишається закінчити коледж, який має авіаційне спрямування, і два роки провчитися в льотній школі.

Сам Тембе вже віддав флоту 18 років і продовжуватиме службу до 30 років, а якщо випаде можливість, не відмовиться від того, що президент призначить його контр-адміралом. Після виконання місії на авіаносці на нього вже чекає призначення на посаду капітана одного з кораблів.

На прощання контр-адмірал Аллен Майєрс подякував українську делегацію за те, що вона скористалася запрошенням і відвідала авіаносець. Він також висловив сподівання, що Україна як велика держава приєднається до операції, яку проводять зараз США в Середземному морі. До речі, вчора у Севастополі відбулася урочиста церемонія проводів екіпажу корвету Військово-морських сил ЗС України «Тернопіль», який відправився для виконання завдань антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі.

Під час зворотного польоту до Києва на всіх членів української делегації чекав приємний сюрприз. Кожен з учасників отримав сертифікат про те, що успішно здійснив приземлення та зліт на авіаносці. Окрім цього, кожному з нас подарували персональний альбом, в якому були відзняті найцікавіші моменти нашого перебування на авіаносці. Було зрозуміло, що це подбала прес-служба корабля, яка непомітно робила свою справу, в той час як ми оглядали авіаносець.