Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України
1.Головна позитивна подія для України — це багатомільйонні Майдани по всій Україні, які засвідчили силу духу, силу дії і силу громадянської свідомості українців. Українці вийшли зі своїх домівок. Приємно, що молодь полишила Інтернет і почала реально боротися за поліпшення свого життя вже сьогодні. І Майдан-2 важливе як явище. Адже подібного виступу немає і не було в таких масштабах у жодного з наших сусідів. І в даному випадку Україна виглядає першопрохідцем шляхом демократії по європейські у всій Східній Європі. Щось схоже на українські події було в кінці 80-х у Польщі, де виник рух за солідарність. Події ж в Україні – це демонстрація громадянської позиції без радикалізму. У нас мирна акція, за що її визнає та підтримує світ. І український майдан перетворюється на символ відстоювання людської позиції на своє майбутнє, навіть якщо владі це і не подобається.
Негативна дія для України — не підписання Угоди про Асоціацію з ЄС та водночас підписання «московських угод». Головний негатив полягає у тому, що ми відклали приєднання до клубу цивілізованих країн, проведення економічних реформ, впровадження демократичних стандартів. І все це відклалося на не визначений період. В економічному ж сенсі – позбавлення фінансової підтримки ЄС та повернення до дому українських капіталів. Натомість вже зараз видно, що через віддалення з ЄС українські капітали масово вивозяться за кордон. А «московські угоди» спочатку дають полегшення фінансове, але потім - накладають важке фінансове ярмо на країну.
Викриття Сноудена змінили сприйняття світу про методи роботи і справжні цілі спецслужб.
2. Безумовно, Євромайдан. Він показав, що українці відійшли від помаранчевого розчарування і готові далі відстоювати свої громадянські і соціально-економічні права.
3.Євромайдан сформував для більшості українців оптимістичне сприйняття майбутнього України, чого не було в суспільних настроях до нього.
4. «День» приємно дивує мене щодня. Залюбки читаю всі сторінки газети, бо на них можна почерпнути інформацію, яка формує розуміння цілісної картинки політичних, економічних, соціальних, суспільних, культурних подій сьогодення та виносить на поверхню історичну правду, приховану стараннями багатьох «прихильників» української незалежності. Запам’ятав Ігора Лосєва «Коли зраджує почуття міри», Степана Вовканича «Якби ми вчилися соборності …», Ларису Івшину «Про неочевидне ..»”. Із культурних проектів «Дня» на особливу вагу заслуговує «Сила м'якого знака, або повернення Руської правди». Хоч книга і не цьогорічна, але з нею я познайомився лише цього року і можу сказати, що вона несе екстракт національного духу, який має відчувати кожен, хто хоче називатися «українець». А загалом, не можу не відмітити цьогорічну Фотовиставку «Дня», яка фотосвітлинами показала, що ж передувало Майдану і спонукало до нього.
