Ультиматум «культури»

У парламенті розгорілася агресивна дискусія навколо легалізації забороненого 2009 року азартного бізнесу. Звісно, кабмін і Мінфін аргументують необхідність легалізації казино і букмекерських контор необхідністю залатати діру в бюджеті. Щоправда діра — майже 84 млрд гривень, а азартний бізнес здатний «покрити» лише 3-5 млрд. Але є й інша сторона медалі — наслідки для суспільного здоров’я країни.

 Власне тому, розуміючи що влада не відступить і протягне свою ідею легалізації деструктивної для суспільства індустрії, громадськість запропоновувала депутатам запровадити суспільний компенсатор у вигляді Державного фонду гуманітарного розвитку України.

 Ідея, насправді, не нова. Наприклад, у Британії такий Фонд, який наповнюється виключно з доходів від лотерей, діє вже 20 років. І дуже часто в титрах британських короткометражок (та й не лише) можна зустріти стрічку «профінансовано з доходів від національної лотереї».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

 У середу 23 грудня відповідний проект Закону «Про державний фонд гуманітарного розвитку України» успішно пройшов обговорення на Комітеті з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму» та був рекомендований для прийняття Верховною Радою України у першому читанні. Про зміст та долю цієї ініціативи — детальніше в інтерв’ю «Дню» з її автором генеральним директором «Мистецького Арсеналу» Наталією ЗАБОЛОТНОЮ.

 — Цієї осені ми представили громадськості Концепцію гуманітарного розвитку України. В її основі закладено просту ідею — створення Державного фонду гуманітарного розвитку України, головним завданням якого є підтримка ініціатив громад та держави.

 Запуск цього Фонду стане першим кроком гуманітарної реформи, оскільки він передбачає відмову від чиновницької логіки «управління гуманітарною сферою», а пропонує прозоро і на грантових засадах підтримувати конкретні, чітко сформульовані та соціально значущі ініціативи людей, громад, держави.

 Таких Фондів у нашій історії ще не було, оскільки він поєднує громадський і державний контроль, а також бюджетне і позабюджетне фінансування. Навіть депутати визнають, що він є революційним, оскільки зовсім по-новому пропонує реалізовувати обов’язки держави у гуманітарній сфері.

 Схожі фонди успішно діють у Великобританії (Good Causes) і навіть у пострадянській Естонії («Культурний капітал»).

 Наприклад, у Великобританії фонд Good Causes, який наповнюється виключно від національної лотереї, за останні два десятиліття реалізував понад 450 тисяч (!) соціокультурних проектів на загальну суму майже 60 мільярдів доларів. Йдеться про інвестиції у реставрацію та модернізацію музеїв, створення соціокультурних та спортивних центрів для молоді, підтримку арт-проектів, волонтерських ініціатив, зйомки кінофільмів та мультфільмів, популяризацію держави на міжнародній арені, акції із привернення уваги та вирішення проблем людей з обмеженими можливостями. Навіть знамениту Олімпіаду в Лондоні-2012 року було на третину профінансовано за кошти цього фонду.

НА ДОХОДИ ВІД НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛОТЕРЕЇ ВЕЛИКОБРИТАНІЯ ПРОФІНАНСУВАЛА ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ  2012 РОКУ / ФОТО РЕЙТЕР

 Так само в Естонії діє фонд «Культурний капітал», який працює за тією ж проектною логікою, тільки, за відсутності такого великого обігу лотереї, для наповнення фонду використовується ще й частина надходжень від підакцизних товарів — алкоголю й тютюну.

 — Наскільки я розумію, окрім підтримки гуманітарної сфери, ви наголошуєте, що цей Фонд стане певним «соціальним компенсатором» таких соціальних хвороб, як алкоголізм, ігроманія тощо?

 — Якраз цими днями уряд та Адміністрація Президента переконують депутатів легалізувати азартний бізнес (казино, ігрові автомати, букмекерську діяльність), однак жодних соціальних компенсаторів вони не передбачили і навіть чути про них не бажають.

 І якщо в цивілізованих країнах уже давно зрозуміли, що, легалізуючи подібну індустрію, потрібно подбати про створення й підтримку соціально значущих та корисних для розвитку громадян видів діяльності, то наші чиновники до цього ще не дійшли. Виходить, що конституційна норма про всебічний розвиток особистості залишається для наших просто гаслом.

 Перед таким викликом усі свідомі громадяни мають об’єднатися й виступити із соціальним ультиматумом до законодавців та чиновників — якщо маєте намір легалізувати соціально деструктивні індустрії, то ухваліть законопроект про соціальний компенсатор. Якщо немає компенсаторів, то не має бути і легалізації азартних ігор, які викликають ігрову залежність (ігроманію).

 Недарма ж 2009 року цей вид діяльності заборонили з формулюванням «запровадити обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритетності прав і свобод людини та громадянина, захисту моральності і здоров’я населення, заборонити використання майна на шкоду людині та суспільству».

 Не можна ціною здоров’я людей наповнювати бюджет, оскільки за два-три роки на лікування соціальних хвороб держава змушена буде витрачати на кілька порядків коштів більше.

 — Ви підрахували: яким буде річний бюджет такого Фонду?

 — Сьогодні складно говорити про точні суми, оскільки ще не ухвалено нового податкового кодексу. Також складно передбачити, які саме будуть обсяги легалізованого ігрового бізнесу і наскільки Мінфін збільшить відсоток акцизу протягом наступних років, однак ми радилися з експертами і орієнтовні очікування надходжень Фонду становлять від 300 до 500 мільйонів гривень у перший-другий рік. Далі можливе збільшення фінансування до півтора мільярда гривень на рік. Тобто йдеться про тисячі здійснених культурних проектів, сотні побудованих і модернізованих музеїв, басейнів, дитячих юнацьких спортивних шкіл, культурно-просвітницьких центрів, бібліотек, можливість для мільйонів громадян безкоштовно відвідувати головні арт-платформи країни. Це також сотні новостворених об’єктів культурної та гуманітарної сфери, відреставровані пам’ятки культури та історії, тисячі знятих фільмів та мультфільмів, здійснених арт-проектів, проведених фестивалів, альтернативні освітні програми, книговидання, підтримка ініціатив етнонаціональних меншин, запуск ефективних програм роботи з соціально незахищеними громадянами — дітьми-сиротами, людьми з обмеженими можливостями...

 — Припустімо, що парламент не легалізує азартний бізнес, чому громадськість зараз не може створити такий Фонд власними силами: без коштів з держбюджету?

 — У нас за 24 роки створювалися і діяли тисячі недержавних фондів, частина з яких досить успішно працює зараз. Однак, їх потужності недостатньо для того, щоб відповісти на всі ті виклики, що стоять сьогодні перед Україною. До того ж, пора вже нарешті зробити так, щоб держава виконала свої конституційні обов’язки перед громадянами і почала відповідати за долю, перспективу і розвиток власних громадян.

 Скільки можна зловживати ресурсом волонтерства? Не слід забувати, що єдина причина існування держави — це захист і служіння інтересам її громадян.

 Якщо ж говорити зовсім практично, то сьогодні настільки великі потреби у капітальних та проектних інвестиціях у гуманітарній сфері, що ресурсу недержавних фондів просто не вистачить на задоволення і маленької частини потреб країни. Заходи із підтримки гуманітарної сфери мають бути системними, а не час від часу.

 За кошти самих лише громадян-доброчинців не реставруються сотні занедбаних замків, не будуть відновлені пам’ятки архітектури, побудовані стадіони і басейни, збережені дерев’яні церкви та створені нові туристичні маршрути. Неможливо без системних, гарантованих державою інвестицій, модернізувати існуючі та створити тисячі нових дитячих та юнацьких спортивних центрів, шкіл мистецтв. Ці видатки має гарантувати держава, а ефективне управління цими ресурсами має взяти у свої руки незалежне експертне середовище та громадськість.

 У такий спосіб буде змінено матрицю підходу держави до виконання своїх обов’язків і можливо створено прецедент для інших сфер.

 — З ким із представників української влади ви вже мали попередні розмови на цю тему? Що вони відповіли на вашу ініціативу?

 — За останні три роки, які наша команда займалася розробкою цього законопроекту, я мала, без перебільшення, сотні зустрічей із експертами, дипломатами, юристами, урядовцями і депутатами, з українською діаспорою в Канаді. Ми співпрацювали і з попереднім міністром фінансів Олександром Шлапаком, і за наказом нині чинного міністра фінансів Наталії Яресько були включені в робочу групу Мінфіну із дослідження питання легалізації ігрового бізнесу, де лобіювали інтереси гуманітарної сфери.

Цього літа ми розповідали про нашу ініціативу чинному віце-прем’єр- міністру з гуманітарних питань-міністру культури В’ячеславу Кириленку, однак він уважно послухав і не висловив зацікавленості. Щоправда вже за короткий час після знайомства з нашою ідеєю, він почав просувати «свою ідею» про Фонд. Тільки вже про Фонд кіно, декларуючи ті самі джерела наповнення, що і в нашому проекті (від акцизу та ігрової діяльності). Згодом він об’єднав зусилля із Миколою Княжицьким і наразі вони вдвох від імені всієї культури лобіюють виключно питання дотацій на створення фільмів телеканалами та студіями. Отаке їхнє бачення реформи культури.

 Розуміючи, що в переліку пріоритетних реформ немає найважливішої, цієї весни ми також звернулися до заступника глави Адміністрації Президента України Дмитра Шимківа, який курує напрям реформ в Адміністрації Президента і є секретарем Національної ради реформ. Певний час ідея Фонду йому імпонувала, і ми навіть спільно з працівниками департаменту реформ Адміністрації Президента підготували один із перших готових варіантів законопроекту про Фонд. Однак інтерес протримався недовго, і через декілька місяців ентузіазм та дієва підтримка зникла. Зрозумівши, що чиновники не зацікавлені аж надто сильно в справжній, а не декоративній реформі у гуманітарній сфері, ми винесли проект на широке громадське обговорення (тривало чотири місяці) і, після врахування сотень зауважень експертів та громадян, рекомендацій РПР, Європейської бізнес асоціації та міністерства, вирішили звернутися до окремих народних депутатів. Виявилося, що 19 народних депутатів підтримали законопроект, і 7 грудня 2015 року внесли його до Верховної Ради України.

 — Нам відомо, що ви звернулися з відповідним відкритим листом до Президента України? Якою була відповідь Глави держави?

 — Так, 7 грудня 2015 року понад 70 діячів гуманітарної сфери — письменники, музейники, музиканти, режисери, продюсери, композитори, архітектори, дипломати, драматурги, художники, куратори, науковці, освітяни, журналісти, видавці — звернулися з двома простими проханнями до Президента України — винести у пріоритети державних реформ реформу у гуманітарній сфері та підтримати законопроект «Про державний фонд гуманітарного розвитку України». Знаю, що цей «Лист небайдужих», як ми його називаємо, потрапив до Адміністрації Президента і був взятий у роботу, однак наразі жодної реакції ми не побачили. Будемо чекати відповіді, однак сидіти, склавши руки, вже не будемо. Наше громадянське суспільство не вірить у «доброго дядю», який прийде і всім допоможе. З кожним днем громада все більше бере у свої руки. З часом ми вибудуємо 100% державу громадянської активності, в якій все служитиме людині і не буде томних очікувань. Дуже хочеться, щоб наші обранці в усіх гілках влади сприяли цим змінам і перетворенню країни, адже це в інтересах не якоїсь абстрактної державної машини, а наших власних дітей та онуків. Ми маємо будувати образ майбутнього нашої держави. Тому саме зараз важливо не дозволити «програти» нашу країну — ми маємо висувати «суспільний ультиматум» і не дозволити вкотре нашому суспільству стати заручником чиїхось приватних бізнес-інтересів у обмін на азартне одурманювання та остаточну деградацію.